Постанова
Іменем України
28 липня 2020 року
м. Київ
справа № 520/16686/14-ц
провадження № 61-15222св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Одеська міська рада, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, виконавчий комітет Одеської міської ради, Приватне підприємство "Крафт Трейдінг", ОСОБА_2,
треті особи: Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, Реєстраційна служба Головного управління юстиції в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Черевка П. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
02грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, Приватного підприємства "Крафт Трейдінг" (далі - ПП "Крафт Трейдінг"), ОСОБА_2 та з урахуванням уточнення позовних вимог просила:
- визнати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 23 березня 2010 року № 119 незаконним і скасувати в частині включення до переліку майна, що підлягає реєстрації за Одеською міською радою, будівель загальною площею 16,1 кв. м, і споруд на АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності на нежилі будівлі та споруди (бланк серії НОМЕР_1), видане 15 квітня 2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 23 березня 2010 року № 119 територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради;
- визнати рішення Одеської міської ради від 13 липня 2010 року № 5953-V "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в 2010 році" недійсним, скасувати в частині включення до об`єктів, що підлягають приватизації і відчуженню в 2010 році будівель, загальною площею 16,1 кв. м, і споруд на АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді нежилих будівель і споруд на АДРЕСА_1, що складаються з будівель літ. "А", "Б", загальною площею 16,1 кв. м, та споруд літ. "В", літ. "Г"., літ. "Д"., літ. "Е"., та літ. "Ж", огорожі 1,2, мощення 1, 2, що розташовані на земельній ділянці площею 905 кв. м, укладений 21 жовтня 2010 року між територіальною громадою міста Одеси від імені якого діяло Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, та ПП "Крафт Трейдинг";
- визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності від 12 грудня 2014 року № 309164445 будівель і споруд на АДРЕСА_1, що складаються з будівель літ. "А", "Б" загальною площею 16,1 кв. м і споруд літ. "В", літ. "Г"., літ. "Д"., літ. "Е", та літ. "Ж", огорожі 1, 2, мощення 1, 2, що розташовані на земельній ділянці площею 905 кв. м, видане ОСОБА_2 ;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 майно, що знаходиться на АДРЕСА_1 та складається з однієї жилої будівлі, загальною площею 20,9 кв. м, і надвірних споруд "Г" - погреб, "Д" - вбиральня, № 1-3 огорожа, що розташовані на земельній ділянці розміром 1099 кв. м.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 21 жовтня 2005 року уклала договір купівлі-продажу, згідно з яким набула право власності на об`єкт нерухомості у вигляді жилого будинку на АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці, площею 1099 кв. м.
Однак, за договором купівлі-продажу від 21 жовтня 2010 року між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та ПП "Крафт Трейдинг" останнє придбало у власність індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежилих будівель і споруд, що знаходиться на АДРЕСА_1, який є ідентичним з об`єктом нерухомості, який перебуває у власності ОСОБА_1 з 2005 року.
З огляду на те, що в подальшому вказаний об`єкт був переданий ОСОБА_2 у вигляді виплати належного вкладу у зв`язку з виходом зі складу учасників підприємства, одне і теж майно перебуває одночасно у власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2
Територіальна громада міста Одеси незаконно набула права власності на нежилі будівлі та споруди на АДРЕСА_1, а згодом безпідставно та незаконно відчужила вказаний об`єкт ПП "Крафт Трейдинг", яке згодом передало право власності ОСОБА_2 .
На підтвердження заявлених вимог, позивач посилається на договір купівлі-продажу від 21 жовтня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колмаковою Н. В. (реєстр № 4605), висновок № 3533 судової земельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2017 року, витребувані з Одеського міського управління земельних ресурсів документи щодо закріплення земельних ділянок, витребувані з Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради (далі - КП "Одеське міське БТІ") інвентаризаційні справи на домоволодіння та нежилі будівлі, розташовані на АДРЕСА_2 АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем ОСОБА_1 не підтверджено право власності на нежилі будівлі та споруди, що знаходяться на АДРЕСА_1 та складаються з будівель літ. "А", "Б", загальною площею 16,1 кв. м, споруд: літ. "В", літ. "Г", літ. "Д", літ. "Е", та літ. "Ж", огорожі 1, 2, мощення І, ІІ, відображених у технічному паспорті від 17 лютого 2010 року, що розташовані на земельній ділянці площею 905 кв. м, та те, що спірний об`єкт нерухомості у вигляді нежилих будівель і споруд, що знаходяться на АДРЕСА_1, є тотожним об`єкту нерухомості, що розташований на АДРЕСА_2, який складається з однієї жилої будівлі та надвірних споруд літ. "Г" - льох, літ. "Д" - вбиральня, № 1-3 - огорожа, розташовані на земельній ділянці площею 1 099 кв. м.
Спірні об`єкти нерухомості є різними об`єктами, цим самим, спростовуються доводи позивача щодо наявності у нього права власності саме на нежилі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суд 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 23 березня 2010 року № 119 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси" визнано незаконним і скасовано в частині включення до переліку майна, що підлягає реєстрацію за Одеською міською радою, будівель загальною площею 16,1 кв. м і споруд на АДРЕСА_1 ; визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності на нежилі будівлі та споруди (бланк серії НОМЕР_2), видане 15 квітня 2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 23 березня 2010 року № 119 територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради; визнано недійсним і скасовано рішення Одеської міської ради від 13 липня 2010 року № 5953-У "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в 2010 році" в частині включення до об`єктів, що підлягають приватизації та відчуженню в 2010 році, будівель загальною площею 16,1 кв. м і споруд на АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу індивідуально визначеного майна комунальної власності у вигляді нежилих будівель і споруд, що знаходяться на АДРЕСА_1 і в цілому складаються з будівель літ. "А", "Б" загальною площею 16,1 кв. м і споруд літ. "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", огорожі № 1, 2, вимощення І, II, розташованих на земельній ділянці площею 905 кв. м, укладений 21 жовтня 2010 року між територіальною громадою міста Одеси, від імені якої діяло Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, та ПП "Крафт Трейдінг"; визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності від 12 грудня 2014 року № 30916445 на нежилі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 " та в цілому складаються з будівель ліг. "А", "Б" загальною площею 16,1 кв. м і споруд літ. "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", огорожі № 1.2, вимощення І, II, розташованих на земельній ділянці площею 905 кв. м, видане ОСОБА_2 ; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 майно, що знаходиться на АДРЕСА_2 і складається з однієї жилої будівлі, загальною площею 20,9 кв. м і надвірних споруд "Г" - погреб, "Д" - вбиральня, № 1-3 огорожа, розташовані на земельній ділянці розміром 1 099 кв. м.
Постанова мотивована тим, що є доведеною неправомірність набуття Одеською міською радою, а згодом ПП "Крафт Трейдінг" та ОСОБА_2 права власності на нежилі об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, з присвоєнням адреси вказаному об`єкту, що позбавило позива ОСОБА_1 права на земельну ділянку на АДРЕСА_2, тому порушене право підлягає судовому захисту із застосуванням обраних позивачем способів захисту.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду першої інстанції з заявою про застосування позовної давності, в якій просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спірні правовідносини виникли 23 березня 2010 року в зв`язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 23 березня 2010 року "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси" № 119, а з позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 02 грудня 2014 року. Проте право на позов об`єктивно виникло у позивача ОСОБА_1 лише у вересні 2012 року, коли вона дізналася про порушення своїх прав, тобто вона звернулася до суду з позовом в межах встановленої законом позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
09 серпня 2019 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, в якій просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Також просив зупинити виконання оскаржуваної постанови до закінчення розгляду касаційної скарги.
09 серпня 2019 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, в якій просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Також просила зупинити виконання оскаржуваної постанови до закінчення розгляду касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Департаментакомунальної власності Одеської міської ради, зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційні скарги мотивовані тим, що продане територіальною громадою нерухоме майно не є тотожним тому, що належить на праві власності позивачу, що підтверджено і КП "Одеське міське БТІ". Ці об`єкти розташовані за різними адресами. Зіставленням судовим експертом земельних ділянок, на яких розташовані спірні об`єкти нерухомого майна, встановлена різниця в розмірах цих ділянок.
Орган місцевого самоврядування набув продане нерухоме майно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)". На виконання даної постанови прийняте рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області", внаслідок чого територіальна громада набула право власності на такі об`єкти.
Під час розгляду справи підлягала застосуванню стаття 388 ЦК України, що передбачає підстави для відмови у витребуванні майна у добросовісного набувача.
ОСОБА_2 має право на мирне володіння своїм майном.
У матеріалах справи наявні докази знищення жилого будинку АДРЕСА_2, після чого залишився лише фундамент і електропостачання, хоча після цього у технічному паспорті від 22 вересня 2009 року відображена наявність жилої будівлі, що не відповідало дійсності.
Суд апеляційної інстанції неправомірно не застосував позовну давність, про що заявляв Департаменткомунальної власності Одеської міської ради. Оспорюване рішення міської ради прийнято 23 березня 2010 року, тому позовна давність закінчилася 23 березня 2013 року, а цей позов подано 02 грудня 2014 року з пропуском позовної давності. Заява про поновлення строку звернення до суду позивачем не подавалася.
У матеріалах справи містяться дві копії рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2004 року в справі № 2-2061/04, в яких право власності визнано на нерухомість з різними адресами - будинки 3 і 3 "А" АДРЕСА_5 .
Позиції інших учасників
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку надіслала відзиви на касаційні скарги, в яких просила залишити без задоволення касаційні скарги, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Відзиви мотивовані тим, нерухоме майно, яке не було передано обласною радою до місцевої ради, є спільною власністю територіальних громад.
Одеська міська рада могла застосувати як підставу оформлення у власність територіальної громади міста Одеси рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25 листопада 1991 року № 266-ХХІ лише до 1996 року. Крім того, у цьому рішенні взагалі відсутнє посилання на будівлі на АДРЕСА_1 .
Лише у 2010 році приміщення на АДРЕСА_1 " отримало статус нежилого.
Відсутні докази правомірності будівництва, введення в експлуатацію та оформлення прав на той об`єкт нерухомого майна, що був проданий територіальною громадою. У позивача наявні правовстановлюючі документи на спірну нерухомість.
Відповідно до адресного реєстру за однією й тією ж адресою на АДРЕСА_1 " зареєстровані різні будівлі.
Земельні ділянки, на яких розташоване нерухоме майно позивача, співпадає з межами земельної ділянки, на якій розташовані нерухомі об`єкти, продані територіальною громадою. Це встановлено результатами судової експертизи та дослідженням первинних правовстановлюючих документів. Отже, у власність Одеської міської ради, ПП "Крафт Трейдинг" і ОСОБА_2 передано об`єкти нерухомого майна, що належали позивачу.
Зміст статті 388 ЦК України не перешкоджає позивачу витребувати земельну ділянку у ОСОБА_2 .
Позовна давність не пропущена позивачем, оскільки до середини 2012 року позивач мала вільний доступ до земельної ділянки, а після цього сторонніми особами, які надали міліції документи про приналежність нерухомості ПП "Крафт Трейдинг", їй заборонено доступ до майна.
Про набуття права власності ОСОБА_2 на спірну нерухомість позивач довідалася під час судового розгляду цієї справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційних скарг і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судом
З наявних матеріалів інвентаризаційних справ, наданих КП "Одеське міське БТІ", вбачається, що земельна ділянка на АДРЕСА_5 (раніше вул. Амундсена) загальною площею 2 276 кв. м поділена рішенням виконкому Приморської районної ради депутатів трудящих від 28 серпня 1959 року № 692 з огляду на поділ домоволодіння між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ОСОБА_5 .
Вказаним рішенням виконкому Приморської районної ради депутатів трудящих від 28 серпня 1959 року № 692 за ОСОБА_5 закріплено земельну ділянку площею 1 177 кв. м, а за ОСОБА_6 площею 643 кв. м і надлишку 456 кв. м, а разом 1 099 кв. м. У цьому рішенні прізвище ОСОБА_5 вказано як " ОСОБА_5 ". Рішенням Київської районної ради народних депутатів від 08 грудня 1995 року виправлено зазначену помилку та видано на ім`я ОСОБА_5 нове свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 .
Зазначеним рішенням виконкому Приморської районної ради депутатів трудящих від 28 серпня 1959 року № 692 у результаті поділу домоволодіння АДРЕСА_3 , присвоєно нові адреси: виділеному ОСОБА_9 будинку літ. "А" на земельній ділянці площею 1 177 кв. м - АДРЕСА_3, а виділеному ОСОБА_6 будинку літ. "Б" на земельній ділянці площею 1 099 (643 +456) кв. м - АДРЕСА_2 .
Згодом, ОСОБА_5 здійснила будівництво на виділеній їй земельній ділянці площею 1 177 кв. м на АДРЕСА_3 та 15 березня 1996 року подарувала незакінчений будівництвом будинок літ. "Б" ОСОБА_10, за яким на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 серпня 2002 року № 1441 визнано право власності на 29/50 часток домоволодіння АДРЕСА_3 .
ОСОБА_5 належали 21/50 частки вказаного домоволодіння, на які після її смерті ОСОБА_11 набув право власності за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 січня 2003 року. Згодом він добудував будинок, розташований на земельній ділянці площею 771 кв. м за адресою АДРЕСА_7, і 06 серпня 2007 року отримав свідоцтво про право власності на будинки літ. "А" і "В" та господарські споруди "Г", "Е", "Ж", "З", "М".
Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 24 січня 2006 року №39 ОСОБА_10 виділено належні йому 59/100 частки домоволодіння АДРЕСА_3, які складалися з літ. "Б" та літньої кухні літ. "Д", він отримав свідоцтво про право власності від 21 червня 2010 року на вказане майно з присвоєнням нової адреси: АДРЕСА_7 та площею земельної ділянки 378 кв. м.
Таким чином, станом на 2010 рік у власності ОСОБА_10 перебувало домоволодіння на АДРЕСА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 06 серпня 2007 року та домоволодіння АДРЕСА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 21 червня 2010 року.
08 лютого 2008 року ОСОБА_10 подарував 66/100 частки домоволодіння АДРЕСА_7 ОСОБА_12, а 19 лютого 2008 року подарував 24/100 частки у цьому домоволодінні ОСОБА_13, а 10/100 частки цього домоволодіння успадкувала ОСОБА_13 за заповітом після його смерті.
ОСОБА_6 , отримавши у власність за результатами поділу домоволодіння з ОСОБА_5 будинок літ. "Б" з присвоєнням адреси: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 643 кв. м, і надлишку ділянці у розмірі 456 кв. м, 17 січня 1961 року подарував цей будинок ОСОБА_14, змінивши інвентаризаційну літеру будинку на літ. "А".