Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 2-2377/11
провадження № 61-22503св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя - доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, у складі судді
Козирського Є. С., від 13 квітня 2012 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., від 31 жовтня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку, що є спільною власністю.
Позовна заява мотивована тим, що починаючи з липня 1997 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Під час спільного проживання відповідач придбав недобудований житловий будинок загальною площею 94, 35 кв. м, житловою 62 кв. м та земельну ділянку розміром 0,6 га, за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 53 884 грн. При цьому, ОСОБА_2 було сплачено грошові кошти в сумі 17 984 грн, а нею - 35 900 грн.
В період із 07 липня 1999 року по 23 серпня 2002 року у зв`язку з тим, що відповідач отримував лише пенсію, за кошти позивача було завершено капітальне будівництво зазначеного житлового будинку та здійснених будівельних робіт, загальна площа житлового будинку збільшилась до
381, 9 кв. м, а житлова - до 125 кв. м.
Посилаючись на те, що із травня 2011 року відповідач добровільно не бажає здійснити поділ спірного житлового будинку з врахуванням дійсних видатків сторін на придбання та проведення капітального будівництва нерухомого майна, позивач просила суд визнати за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області, у складі судді Козирського Є. С., від 13 квітня 2012 року, з урахуванням ухвал цього ж суду
від 24 жовтня 2017 року, у складі судді Гандзій Д. М., та від 18 квітня
2019 року, у складі судді Козирського Є. С., про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 381, 9 кв. м, житловою -125 кв. м, підсобною -256, 9 кв. м.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 381, 9 кв. м, житловою -125 кв. м,
підсобною -256, 9 кв. м.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок є спільною сумісною власністю сторін. Сторони не досягли згоди про добровільний поділ будинку, а його поділ на дві окремі частини в частках 2/3 та 1/3 з технічної точки зору можливий. Судом також враховано визнання ОСОБА_2 пред`явлених ОСОБА_1 вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", банк) залишено без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 квітня 2012 року - без змін.
Приймаючи постанову від 31 жовтня 2019 року, колегія суддів виходила з того, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального права. Апеляційним судом не встановлено порушення прав банку як іпотекодержателя спірного нерухомого майна ухваленням оскарженого рішення судом першої інстанції.
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Ощадбанк" відхилено, а ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 квітня 2019 року про виправлення описки в рішенні суду залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу Банку, апеляційний суд виходив з того, що ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 квітня
2019 року про виправлення описки, якою виправлено описку в частині вірного зазначення адреси спірного житлового будинку, є похідною від рішення цього ж суду від 13 квітня 2012 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року АТ "Ощадбанк" подано касаційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 квітня 2012 року та постанови Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, прийняті за результатами апеляційного перегляду вказаного рішення суду та ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 квітня 2019 року про виправлення описки, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, банк просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-2377/11 за касаційною скаргою АТ "Ощадбанк" на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 квітня
2012 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, прийняту за результатами апеляційного перегляду рішення суду.
Витребувано з Овідіопольського районного суду Одеської області матеріали указаної цивільної справи.
Відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
АТ "Ощадбанк" на постанову Одеського апеляційного суду від 31 жовтня
2019 року, прийняту за результатами апеляційного перегляду ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 квітня
2019 року про виправлення описки.
У грудні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять жодних доказів перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах на період придбання та здійснення капітального будівництва спірного житлового будинку та доказів надання позивачем грошових коштів на вчинення цих дій.
Судами попередніх інстанцій не враховано, що у період із 07 липня 1999 року по 23 серпня 2002 року, на який посилається позивач у своєму позові та який зазначено в оскаржуваних судових рішеннях, не набрав законної чинності Сімейний кодекс України 2004 року, а тому до таких правовідносин слід застосовувати положення Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі -
КпШС України), яким не було передбачено можливості встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю.
Заявник звертає увагу касаційного суду, що ОСОБА_2 погодившись з позовом ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частину будинку ввів суд в оману, не повідомивши, що спірний житловий будинок передано в іпотеку АТ "Ощадбанк" в якості забезпечення по кредиту та що на цей будинок звертається стягнення у судовому порядку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Розглянувши справу без участі АТ "Ощадбанк", суд в порушення вимог
статті 35 ЦПК України 2004 року позбавив заявника права на захист своїх законних прав та інтересів, як кредитора та іпотекодержателя, не надав можливості Банку висловити свою думку щодо предмету позову та надати відповідні заперечення, що призвело до неповного встановлення обставин справи і, як наслідок, до неправильного її вирішення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2014 року по справі № 2-344/11, яким було звернуто стягнення на спірний житловий будинок не виконане.
Вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 намагалися усіма можливими способами перешкодити АТ "Ощадбанк" у реалізації прав іпотекодержателя, уникнути відповідальності за взяті ОСОБА_2 зобов`язання, а їх дії суперечать завданню цивільного судочинства.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
24 січня 2020 року засобами поштового зв`язку представником
ОСОБА_1 - адвокатом Гайдай О. В., подано відзив на касаційну скаргу, в якому представник позивача посилаючись на законність на обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу АТ "Ощадбанк" відхилити, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області
від 13 квітня 2012 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 31 жовтня 2019 року залишити без задоволення.
Вважає, що банком пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду від 13 квітня 2012 року. Крім того не враховано висновки Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 629/1575/16-ц та положення статті 23 Закону України "Про іпотеку".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що під час спільного проживання сторін, відповідач, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07 липня 1999 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області та зареєстрованого в реєстрі за № 1523, придбав за спільні кошти нерухомість у вигляді недобудованого житлового будинку, загальною площею - 94, 35 кв. м, та житловою - 62 кв. м, з присадибною земельною ділянкою, розміром - 0, 6 га., які знаходяться за адресою - АДРЕСА_1, загальною вартістю - 53 884 грн.
Після проведення капітальних будівельних робіт 23 серпня 2002 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності за № 242 на житловий АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.