Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 161/12720/19
провадження № 61-17837 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, виконавчий комітет Луцької міської ради Волинської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 серпня 2019 року у складі судді Пушкарчук В. П. та постанову Волинського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Позовна заява мотивована тим, що при прийнятті державними реєстраторами рішень про скасування державної реєстрації прав власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:11:104:0006, площею 0,0368 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 818366907101 за ОСОБА_1 та відповідно проведення реєстрації права власності за ОСОБА_2, ними було порушено порядок скасування державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна та відповідно проведення реєстрації права власності за ОСОБА_2, оскільки не було вчинено відповідних дій щодо проведення перевірки інформації про наявну державну реєстрацію обтяження права на нерухоме майно, як це передбачено нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, помилково встановлено відповідність заявлених прав на підставі, начебто, проведеного дослідження змісту судового рішення у цивільній справі № 161/7817/16-ц, чим порушено її права.
Ураховуючи викладене, позивач просила суд визнати незаконними дії органу місцевого самоврядування, його посадових і службових осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ; скасувати рішення від 10 січня 2018 року щодо внесення запису про скасування державної реєстрації права власності за номером 12761886 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 818366907101 і реєстрації на праві приватної власності за ОСОБА_2 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 серпня 2019 року у відкритті провадження у справі відмовлено з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Роз`яснено позивачу її право на звернення до суду для вирішення даного спору у порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позовна заява містить самостійні вимоги у сфері публічно-правових відносин з приводу неправомірності дій суб`єкта владних повноважень - державного реєстратора та про скасування його рішення, пов`язаного із державною реєстрацією прав власності на земельну ділянку. При цьому предмет спору щодо майна або майнових прав відсутній.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвала суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що із позовної заяви вбачається, що припинення права власності позивача на земельну ділянку спричинене не діями державного реєстратора, а судовим рішенням у справі № 161/7817/16-ц, яке набрало законної сили, яким визнано недійсними цивільно-правові угоди купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі яких позивач була зареєстрована її власником. Тобто, оспорювані позивачем реєстраційні дії відбулися не під час вирішення спору щодо правомірності набуття позивачем земельної ділянки, а після уже вирішеного судовим рішенням спору щодо цього майна.
Спір у цій справі стосується виключно проведення реєстрації права власності земельної ділянки, а не підстав набуття такого права, та не є спором про право. Такі вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник унаслідок виконання відповідачем - державним реєстратором владних управлінських функцій та має публічно-правовий характер, а зазначення відповідачем й іншої особи - ОСОБА_2 не суперечить вимогам пункту 9 частини першої статті 344 КАС України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 161/12720/19 з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд обмежив її у праві вирішити спір у судовому порядку між фізичними особами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, фактично позбавивши її права на справедливий судовий розгляд, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори між двома фізичними особами та їх оскаржувані дії не вважається публічно-правовим спором.
Суди помилково, на її думку, не визнали того факту, що вимоги про внесення запису про скасування державної реєстрації права власності за номером 12761886 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майн за реєстраційним номером 818366907101 і реєстрації на праві приватної власності за ОСОБА_2 є похідними від спору щодо майна яким володіє ОСОБА_1, а тому позов має розглядатися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
При цьому послалася на відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Припинення права власності позивача на земельну ділянку відбулося не унаслідок дій державного реєстратора, а у результаті виконання судового рішення у справі №161/7817/16-ц, що набрало законної сили, яким визнано недійсними цивільно-правові угоди купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі яких право власності було зареєстровано за ОСОБА_1
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.