Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 750/286/18
провадження № 61-7209св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Чернігівоблбуд",
треті особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмету спору: Чернігівська міська рада, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору: управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Коверзнева В. О. від 27 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Онищенко О. І., від 05 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" (далі - ПрАТ "Чернігівоблбуд", товариство) про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на кв. АДРЕСА_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення набрало законної сили.
У грудні 2018 року ПрАТ "Чернігівоблбуд" подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат, у якій просило врахувати як фактично сплачену суму витрат на правову допомогу згідно з квитанцією (10 000 грн), так і загальну суму, яку має бути сплачено адвокату Авраменку Г. М. відповідно до договору про надання правничої допомоги (21 200 грн).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 грудня 2018 року частково задоволено заяву ПрАТ "Чернігівоблбуд" про ухвалення додаткового рішення у справі.
Ухвалено додаткове рішення у справі, яким у відшкодуванні ПрАТ "Чернігівоблбуд" витрат на правову допомогу адвоката відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідач не надав відповідних доказів розрахунку із адвокатом, який представляв його інтереси через банківську установу та не надав попередній розрахунок суми судових витрат разом із першою заявою по суті спору всупереч положенням статті 134 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 березня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ПрАТ "Чернігівоблбуд", змінено додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 грудня 2018 року в частині мотивів відмови у задоволенні заяви ПрАТ "Чернігівоблбуд" про відшкодування витрат на правову допомогу.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що разом із відзивом на позовну заяву відповідач надав в порядку та строки, передбачені статтею 134 ЦПК України попередній розрахунок сум понесених судових витрат, тому відповідний висновок місцевого суду є неправильним. Також не ґрунтується на чинному законодавстві висновок суду першої інстанції про можливість розрахунку за надані відповідачу послуги з правової допомоги виключно у безготівковій формі.
Встановивши, що адвокат Авраменко Г. М. у цій справі надавав правову допомогу відповідачу як самозайнята особа, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що квитанція про сплату ПрАТ "Чернігівоблбуд" фізичній особі-підприємцю Авраменку Г. М. коштів у розмірі 10 000 грн не є допустимим доказом понесення відповідачем витрат на оплату правової допомоги адвоката Авраменка Г. М.
Отже, хибність мотивів, з яких судом першої інстанції було відмовлено відповідачу відшкодуванні витрат на правову допомогу, не вплинула на правильність висновку про відсутність законних підстав для стягнення таких витрат, тому судове рішення підлягає зміні в частині мотивів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ПрАТ "Чернігівоблбуд" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про покладення витрат на правову допомогу на ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що адвокат, який одночасно зареєстрований в контролюючих органах як фізична особа-підприємець, не має обов`язку з окремої реєстрації у цих органах як самозайнята особа. Судом апеляційної інстанції також було проігноровано, що згідно із засвідченою печаткою адвоката квитанцією до прибуткового касового ордеру ПрАТ "Чернігівоблбуд" сплатив кошти на правничу допомогу не "фізичній особі-підприємцю Авраменку Г. М. ", а "адвокату фізичній особі-підприємцю Авраменку Г. М. "
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 09 квітня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою суду від 07 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень урахуванням зміни судом апеляційної інстанції мотивів відмови ПрАТ "Чернігівоблбуд"у стягненні витрат на правову допомогу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Адвокатом Авраменком Г. М., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 219 від 03 серпня 2002 року, 14 лютого 2018 року видано ордер серії НОМЕР_1 про надання правової допомоги ПрАТ "Чернігівоблбуд" на підставі укладеного того ж дня договору про надання правової допомоги (а.с. 115).
Договір про надання правової допомоги від 14 лютого 2018, укладений між повіреним Авраменком Г. М., який діяв на підставі свідоцтв суб`єкта підприємницької діяльності № ф 0090901 від 10 лютого 2003 року та про право на заняття адвокатською діяльністю № 219 від 03 серпня 2002 року, та довірителем ПрАТ "Чернігівоблбуд", передбачав розмір гонорару у цій справі у розмірі 10 000 грн (а.с. 179).
Подаючи 28 лютого 2018 року відзив на позовну заяву, ПрАТ "Чернігівоблбуд" зазначило, що на день подання відзиву ним понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та у разі апеляційного та касаційного оскарження рішення суду відповідач очікує понести витрати на правничу допомогу у розмірі ще 20 000 грн (а.с. 99).
Діючи у справі як представник відповідача, адвокат Авраменко Г. М. подав до суду заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яка задоволена ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року; брав участь у підготовчому та судових засіданнях 22 березня 2018 року, 13 квітня 2018 року та 17 квітня 2018 року.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, надану у цій справі повіреним адвокатом Авраменком Г. М., ПрАТ "Чернігівоблбуд" надало суду квитанцію до прибуткового касового ордеру № 57 від 14 лютого 2018 на суму 10 000 грн, видану адвокатом фізичною особою-підприємцем Авраменком Г. М. та завірену печаткою адвоката Авраменка Г. М., а також акт виконаних повіреним, адвокатом Авраменком Г. М., робіт від 16 квітня 2018 на суму 21 200 грн (а.с. 178,180).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судові рішення першої та апеляційної інстанцій відповідають не в повній мірі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року).
Частиною першою статті 58 ЦПК Українивстановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.