Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 276/752/16-ц
провадження № 61-14669 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року у складі судді Мельник М. Л. та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Ю., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 28 травня 2016 року о 6 год. ранку на території гаражного кооперативу по вул. Шевченка в смт Іршанськ Володарсько-Волинського району Житомирської області ОСОБА_2, керуючи власним автомобілем марки "ВАЗ 21013", державний номер НОМЕР_1, грубо порушуючи правила дорожнього руху, не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, не впоралась з керуванням та здійснила зіткнення з його автомобілем марки "Форд Транзит", державний номер НОМЕР_2, яким керував його син - ОСОБА_3, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 12 липня 2016 року ОСОБА_2 за фактом дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася 28 травня 2016 року, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказував, що завдана у результаті ДТП майнова шкода йому не відшкодована, він самостійно звертався до експерта, який визначив її розмір у сумі 9 394,23 грн, вартість робіт склала 2 559,60 грн, вартість витрат, пов`язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження, склала 900 грн.
Також зазначав, що йому завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінює в сумі 30 000 грн, обґрунтовуючи тим, що протиправні дії відповідача призвели до душевних хвилювань та вимагали додаткових зусиль і часу для їх вирішення, вплинули на особисті, сімейні стосунки.
Ураховуючи наведене, посилаючись на статті 23, 1187, 1188, 1192 ЦК України ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 12 853,83 грн, завдану внаслідок ДТП, а також 30 000 грн у відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 15 вересня 2016 року до участі у розгляді справи співвідповідачем залучено приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія").
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП, в сумі 9 394,23 грн та 4 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, звернувшись до суду з позовом про відшкодування заподіяного збитку до винної особи, позивач на власний розсуд обрав спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди - ОСОБА_2, що не суперечить правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у цивільній справі № 754/1114/15-ц.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення майнової шкоди, суд вважав доведеними та таким, що підтверджено належними та допустимими доказами розмір матеріального збитку, завданий позивачу внаслідок ДТП, у розмірі 9 394,23 грн, що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 10 серпня 2016 року № 4175.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу були завдані моральні страждання та хвилювання, пов`язані із пошкодженням транспортного засобу, тривалістю експлуатації транспортного засобу з механічними пошкодженнями, порушенням звичайного ритму життя, пов`язаних з викликом до правоохоронних органів та суду. Ураховуючи характер, обсяг та глибину завданих позивачу моральних страждань, їх негативних наслідків, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначив розмір завданої моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, в розмірі 4 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що сторони у справі, як учасники дорожньо-транспортної пригоди, не виконали обов`язки, передбачені пунктами 33.1.4., 33.3. статті 33, пунктом 35.1. статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки страховик не був повідомлений протягом трьох робочих днів про настання дорожньо-транспортної пригоди, позивачем не був наданий страховику пошкоджений транспортний засіб для огляду та не подано заяву про страхове відшкодування. Тому є правильними висновки суду першої інстанції про необхідність стягнення шкоди із її заподіювача - ОСОБА_2, вина якої у скоєнні даної ДТП встановлена. Судом першої інстанції правильно визначено розмір майнових збитків, якій підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, а також розмір моральної шкоди, який відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 276/752/16-ц із Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року зупинено виконання рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 березня 2019 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що її цивільно-правова відповідальність на час ДТП була застрахована у ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого, в розмірі 100 тис. грн. Таким чином, покладання у даному випадку судом обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, яка уклала відповідний договір страхування і сплачувала страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, а тому вимоги позивача про відшкодування суми заподіяної шкоди з відповідача ОСОБА_2 є безпідставними. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_2 посилалась на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18. Також зазначала, що відповідно до положень пунктів 33.1.4., 33.3. статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виконала свої обов`язки з метою здійснення страхової виплати потерпілій стороні та повідомила страхову компанію у триденний термін про настання ДТП. Вважала, що позивач не довів під час розгляду справи належними доказами факт заподіяння моральної шкоди та її розмір.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 28 травня 2016 року о 6 год. ранку на території гаражного кооперативу по вул. Шевченка в смт Іршанськ Володарсько-Волинського району Житомирської області, ОСОБА_2, керуючи власним автомобілем марки "ВАЗ 21013", державний знак НОМЕР_1, грубо порушуючи правила дорожнього руху, не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, не впоралась з керуванням та здійснила зіткнення з його автомобілем марки "Форд Транзит", державний знак НОМЕР_2, яким керував син ОСОБА_1 - ОСОБА_3, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 12 липня 2016 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (а. с. 16).
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 10 серпня 2016 року № 4175, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля "Форд Транзит", державний номер НОМЕР_2, унаслідок пошкодження при ДТП, складає 9 394,23 грн (а. с. 20-25).
Відповідно до полісу № АЕ/8089739 від 17 травня 2016 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "ВАЗ-21013" - ОСОБА_2, державний номер НОМЕР_1, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" зі страховим лімітом у 100 000 грн за шкоду, заподіяну майну. Розмір франшизи у полісі не зазначено (а. с. 45).
Листом від 23 вересня 2016 року ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" повідомила суд першої інстанції про те, що із заявою про виплату страхового відшкодування у відповідності до вимог статті 35.1. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ОСОБА_1 до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" не звертався та його транспортний засіб спеціалістами страхової компанії не оглядався (а. с. 61, 66).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована. Також апеляційний суд, виходив з того, що у ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" не виникло обов`язку з виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування, оскільки сторони у справі, як учасники ДТП, не виконали обов`язки, передбачені пунктами 33.1.4., 33.3. статті 33, пунктом 35.1. статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик не був повідомлений протягом трьох робочих днів про настання дорожньо-транспортної пригоди, позивачем не був наданий страховику пошкоджений транспортний засіб для огляду та не подано заяву про страхове відшкодування.