Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 334/3388/16-ц
провадження № 61-44646 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - територіальна громада в особі Запорізької міської ради;
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до територіальної громади в особі Запорізької міської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 (брату), ОСОБА_5 (діду) та ОСОБА_6 (бабусі) на праві сумісної власності належала трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 помер у листопаді 1999 року, ОСОБА_6 померла у січні 2001 року, а рідний брат ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у нього був молодший брат - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після їх смерті заповітів не залишилось. Спадкоємцями за законом після їх смерті був він та його батько - ОСОБА_8, який постійно проживав у спірній квартирі на момент смерті батьків, а отже, фактично прийняв спадщину після смерті своїх батьків та сина.
Зазначав, що на підставі вироку суду з 04 січня 1999 року по 23 січня 2007 року він знаходився у місцях позбавлення волі. Після звільнення він повернувся до м. Запоріжжя та перед смертю батька проживав разом з ним та підтримував його. Батько зловживав алкогольними напоями та на усі запитання щодо спірної квартири відповідав, що вона продана, але коли та кому батько не знав. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер.
Вказував, що після смерті батька він фактично прийняв спадщину, яка, зокрема, залишилася після смерті дідуся з бабусею, його брата, оскільки користувався усім майном, яке залишилось після їх смерті.
У травні 2015 року він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропуском шестимісячного строку на звернення із заявою.
У вересні 2015 року йому стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 неодноразово перепродавалася. 20 жовтня 2015 року він отримав копію рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2004 року, з якого дізнався, що договір купівлі-продажу квартири оформлювався на той час, коли відповідачі були вже померлими, тому він оскаржив судове рішення у апеляційному порядку.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що спірна квартира фактично належить його померлому батьку, і йому, як спадкоємцю, необхідно довести, що домашня угода з продажу квартири є незаконною та заявити свої права на спадкове майно, просив суд надати йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 3 місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1, яка за життя належала на праві сумісної власності ОСОБА_4 (брату позивача), ОСОБА_5 (діду позивача) та ОСОБА_6 (бабусі позивача), а після їх смерті батько позивача фактично прийняв її у спадщину, неодноразово перепродавалася без відома спадкоємців, які на момент вчинення угоди були вже померлими.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини обумовлено необхідністю доведення позивачем обставин щодо незаконності відчуження вказаної квартири та можливостю заявити про свої права на спадкове майно.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 09 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 23 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що закон не пов`язує обов`язок подання заяви на прийняття спадщини з фактом наявності або відсутності у спадкодавця спадкового майна, про яке деколи може бути невідомо спадкоємцю, а чітко унормовує, що заява має бути подана у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, тобто, з дня смерті спадкодавця. Тому необізнаність спадкоємця про наявність у спадкодавця майна не може бути поважною причиною при вирішенні питання про встановлення такому спадкоємцю додаткового строку. Позивачем не доведено наявність об`єктивних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька у строк, встановлений статтею 1270 ЦК України, та не надано доказів проживання разом із спадкодавцем на час його смерті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 334/3388/16-ц із Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі з`ясовано обставини справи, у зв`язку з чим прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апеляційним судом не враховано, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня 2017 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2004 року та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та визнання права власності на квартиру за ОСОБА_9 . Отже, ОСОБА_10 не набув право власності на вказану квартиру, тому ОСОБА_2 , яка подала апеляційну скаргу, не є особою, права та інтереси якої порушуються рішенням суду першої інстанції про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції про надання йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позбавив його можливості прийняти спадщину після смерті батька, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом апеляційної інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Вказувала, що є добросовісним набувачем частини квартири АДРЕСА_1 і, право її власності на яку не скасовано. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом першої інстанції встановлено, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належала на праві сумісної власності ОСОБА_4 (брату позивача), ОСОБА_5 (діду позивача) та ОСОБА_6 (бабусі позивача), що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 01 квітня 1998 року № 697 (а. с. 17).
ОСОБА_5 помер у ІНФОРМАЦІЯ_2 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тель-Авіві, Ізраїль (а. с. 11, 12, 14).
Також у позивача був молодший брат - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тель-Авіві, Ізраїль (а. с. 13).
Після їх смерті заповітів не залишилось.
Судом першої інстанції встановлено, що на час смерті спадкодавців спадкоємцями за законом були: позивач ОСОБА_1 та його батько - ОСОБА_8, який постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1 на момент смерті своїх батьків, а отже, фактично він прийняв спадщину після смерті батьків та сина.
На підставі вироку суду з 04 січня 1999 року по 23 січня 2007 року позивач знаходився у місцях позбавлення волі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_8 (а. с. 15), після смерті якого відкрилась спадщина.
07 жовтня 2015 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, на підставі якої заведено спадкову справу № 74/2015 (а. с. 115-183).
Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л. С. від 15 жовтня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 у зв`язку з пропуском строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, встановленого статтею 1270 ЦК України, та наявністю даних про те, що на час смерті ОСОБА_8 позивач не був зареєстрованим разом з померлим за однією адресою (а. с. 160).
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18 жовтня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2004 року та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6 та визнання права власності на квартиру за ОСОБА_9 (а. с. 100-103, 104).
15 травня 2018 року, не погоджуючись із рішення суду першої інстанції,
ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, однак вважала, що судовим рішенням вирішено питання про її права та обов`язки, звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою.
В обґрунтування наявності у неї прав на апеляційне оскарження
ОСОБА_2 вказала на те, що визначенням ОСОБА_1 додаткового строку дляподання заяви про прийняття спадщини після смерті батька поновлюється його право на спадкування, зокрема, квартири АДРЕСА_1, співвласником якої вона є на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 28 липня 2011 року. З огляду на такі обставини, вважала, що рішенням суду першої інстанції порушені її права як співвласника зазначеного майна.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.