Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 303/6280/17
провадження № 61-7968св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, що діє в інтересах неповнолітніх онуків ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи: орган опіки та піклування Мукачівської міської ради Закарпатської області, Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжач Вікторія Ласлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2019 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Куштана Б. П., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах неповнолітніх онуків ОСОБА_2, ОСОБА_3, з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: орган опіки та піклування Мукачівської міської ради Закарпатської області, Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжач В. Л., про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є батьком відповідача ОСОБА_5, яка з 01 червня 2002 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від якого у них троє дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
18 листопада 2004 року ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу була придбана квартира АДРЕСА_1, до якої їх сім`я переїхала проживати одразу після ремонту.
З рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 серпня 2015 року, ухваленого у справі № 303/2986/15-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, йому стало відомо, що відповідач ОСОБА_4 з метою отримання кредиту, продав квартиру АДРЕСА_1 своїй матері ОСОБА_6, а остання 11 жовтня 2005 року передала її в іпотеку банку.
Посилаючись на те, що продаж спірної квартири вчинено відповідачами без згоди органу опіки та піклування, що суперечить інтересам неповнолітніх дітей, яки проживали у вказаній квартири, ОСОБА_1 просив визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 07 жовтня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, за письмовою згодою ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжач В. Л. та зареєстрований в реєстрі за № 9150.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2018 року у складі головуючого судді Монич В. О. позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 07 жовтня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, за письмовою згодою ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжач В. Л. та зареєстрований в реєстрі за № 9150.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу спірної квартири звужує права неповнолітніх дітей відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а його укладення без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання його недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2018 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що неповнолітні діти відповідачів не мали права власності чи права користування спірною квартирою, а відтак не було необхідності отримувати попередню згоду органу опіки та піклування на відчуження вказаної квартири. Батько дітей ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5, яка давала згоду на укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, повідомили при вчиненні правочину про відсутність прав третіх осіб на квартиру. Отже, вчинення батьками оспорюваного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування не призвело до звуження обсягу існуючих майнових прав дітей та/або порушенняїх законних інтересів щодо житлового приміщення. При цьому, суд апеляційної інстанції врахував, що судом вже розглядався аналогічний позов матері неповнолітніх дітей ОСОБА_5 про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу спірної квартири з підстав порушення прав дітей і відсутності попередньої згоди органу опіки та піклування при укладенні такого договору, у задоволенні якого було відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував надані стороною позивача належні і допустимі докази на підтвердження проживання неповнолітніх дітей у спірній квартирі, що свідчить про їх право користування вказаної нерухомістю, й відповідно відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на укладення договору купівлі-продажу спірної квартири звужує обсяг існуючих прав дітей та порушує їх законні інтереси, та є підставою для визнання такого договору недійсним, унаслідок чого помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, безпідставно відмовивши в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення її доводів
У поданому 19 червня 2019 року відзиві, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять касаційну скаргу ОСОБА_1, доводи якої на їх думку є доведеними та обґрунтованими, задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПАТ КБ "ПриватБанк" у поданому 26 червня 2019 року відзиві просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що оспорюваний договір вчинено із дотриманням вимог чинного законодавства, права та законні інтереси дітей, які не проживали у спірній квартирі та не мали на неї ніяких прав, при укладенні такого договору порушені не були.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 01 червня 2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений шлюб, від якого вони мають дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про шлюб та народження дітей.
На підставі договору купівлі-продажу від 18 листопада 2004 року ОСОБА_4 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
07 жовтня 2005 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу відчужив вказану квартиру своїй матері ОСОБА_6, а ОСОБА_5 надала письмову згоду на відчуження спірної квартири, яка була придбана за спільні кошти подружжя.
У пункті 8 цього договору продавець засвідчив відсутність прав третіх осіб на квартиру.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.