Постанова
Іменем України
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 202/1556/18
провадження № 61-13618св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року у складі судді Слюсар Л. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О. у справі за позовом Комунального підприємства "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про виселення з незаконно зайнятого приміщення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що Комунальне підприємство "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради (далі - КП "Жилсервіс-5") є балансоутримувачем будинку № АДРЕСА_2.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 06 листопада 2002 року № 36/4 було визначено передати у комунальну власність територіальної громади міста гуртожиток на проспекті Газети "Правда", 108.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 22 лютого 2010 року № 937 передано у комунальну власність територіальної громади міста та житлового фонду та гуртожитків ДП "Дніпропетровський домобудівельний комбінат" гуртожиток на проспекті Газети "Правда", 108.
Державне підприємство "Дніпропетровський домобудівельний комбінат", дочірнім підприємством якого був Дніпропетровський домобудівний комбінат РБЕУ "Наш Дім", згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідаційну комісію. Тому видача ордерів чи будь-яких документів після 17 грудня 2009 року керівництвом Дніпропетровський домобудівний комбінат РБЕУ "Наш дім" на вселення в гуртожиток була протиправною.
Крім того, Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22 лютого 2010 року гуртожиток на проспекті Слобожанському (газети "Правда"),108, включений до переліку об`єктів, що передаються на баланс Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району. Тобто всі права по розпорядженню гуртожитком перейшли до територіальної громади міста в особі КВЖРЕП Індустріального району, і починаючи з 22 лютого 2010 року ніхто крім уповноваженої особи Дніпропетровської міської ради, не мав права проводити вселення у гуртожиток. Під час перевірки житлового фонду був виявлений факт незаконного вселення громадянина ОСОБА_1 в кімнату (кабінет) № 136 гуртожитку, що розташований на АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 на обліку потребуючих поліпшення житлових умов не перебував, та не міг перебувати, так як він до 30 грудня 2013 року був зареєстрований та проживав у трикімнатній квартирі на АДРЕСА_3, тобто поліпшення житлових умов не потребував. Відповідач надав відомості, що не відповідають дійсності про потребу в поліпшенні житлових умов. При зверненні відповідача до КП "Жилсервіс-5" 02 червня 2014 року стосовно відкриття особового рахунку, ним було надано корінець ордеру № 73, який нібито виданий йому 25 лютого 2011 року Дніпропетровським домобудівним комбінатом РБЕУ "Наш Дім".
Корінець ордеру від 25 лютого 2011 року не є документом, що дає право на вселення в 2014 році, не має будь якої юридичної сили, був недійсним, та реєстрація на підставі корінця ордеру що втратив силу є неправомірною.
Зважаючи, що зазначене вселення та реєстрація в кімнату АДРЕСА_4 відбулося без будь-яких законних підстав. Позивач просив суд: поновити пропущені строки про визнання ордеру недійсним; визнати ордер № 73, який виданий ОСОБА_1, 25 лютого 2011 року Дніпропетровським домобудівельним комбінатом, який не мав повноважень на такі дії, недійсним; виселити ОСОБА_1 з незаконно зайнятої кімнати АДРЕСА_4 без надання іншого житла та стягнути судові витрати по справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог КП "Жилсервіс-5" до ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу КП "Жилсервіс-5" залишено без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року в оскарженій частині - без змін.
КП "Жилсервіс-5" в своїй апеляційній скарзі фактично просило скасувати рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо виселення відповідача з незаконно зайнятого приміщення, а тому апеляційний суд перевіряв законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині виселення відповідача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в провадженні районного суду м. Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням посадових осіб за фактом незаконної видачі ордерів на зайняття кімнат в гуртожитку та на цей час вирок не ухвалено, отже неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення ОСОБА_1 не встановлено, як і не встановлено та не надано доказів щодо користування ОСОБА_1 до вселення в спірне житло, жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_5 . При цьому, суд також виходив із того, що відповідач у спірному приміщенні зареєстрований та на нього відкрито особовий рахунок, а отже підстави для виселення його з цього приміщення відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року представник КП "Жилсервіс-5" - директор І. В. Сорокіна подала до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким виселити з нежилого приміщення АДРЕСА_4 ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі представник заявника вказує, що відповідач неправомірно зайняв приміщення кабінету № 136, що знаходиться на АДРЕСА_2, яке входить до структури житлового будинку, а тому реєстрація проживання особи в житловому приміщенні є неправомірною.
Вказує, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми матеріального права, а саме: статті 9, 58, 59, 117, 128, 129, ЖК Української РСР, адже вказані норми розповсюджуються лише на житлові приміщення і не можуть бути застосовані до нежилих приміщень.
Доводом касаційної скарги є також те, що єдиною підставою для вселення громадян до житлового приміщення може бути лише ордер, проте відповідач вселився до спірного приміщення на підставі корінця до ордеру, який права на вселення не дає.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
24 листопада 2019 року справа № 202/1556/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що будівля гуртожитку за адресою: АДРЕСА_6 ", будинок 108 рішенням VI сесії Дніпропетровської міської ради від 14 листопада 2012 року № 53/28 передана на баланс КП "Жилсервіс - 5".
Згідно з довідкою від 09 лютого 2018 року № 701, виданою КП "Жилсервіс-5", в кімнаті АДРЕСА_2 зареєстрований: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2, з 30 грудня 2013 року.
ОСОБА_1 в кімнату АДРЕСА_4 був вселений на підставі корінця ордеру № 73 від 25 лютого 2011 року, виданого Дніпропетровським домобудівним комбінатом РБЕУ "Наш Дім".
Відповідно до довідки КП "Жилсервіс-5" від 22 березня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2, кімната136 відкритий особистий рахунок № 3-108136 за заявою та корінцем ордеру у КП "Жилсервіс 5" з 01 червня 2014 року та дійсний по теперішній час. Нарахування за комунальні послуги проходять з 01 червня 2014 року, а оплата з 01вересня 2014 року.
Також судом першої інстанції в судовому засіданні встановлено, про що не заперечував і представник позивача, що ордер від 25 лютого 2011 року № 73 Дніпропетровським домобудівним комбінатом РБЕУ "Наш Дім" на зайняття кімнати АДРЕСА_4 ) ОСОБА_1 не надавався, наявний лише корінець ордеру, який останній надав КП "Жилсервіс-5" 02 червня 2014 року.
Апеляційним судом було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про неправомірність дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення ОСОБА_1, також не надано доказів щодо користування ОСОБА_1 до вселення в спірне житло, жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_5 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).