Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 189/2109/18
провадження № 61-19542св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
| позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", відповідач - ОСОБА_1, |
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року у складі судді Чорної О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23 вересня 2008 року в сумі 21 512,10 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що 23 вересня 2008 року між сторонами укладено договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява, разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифи Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Позивач вказував, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором про надання банківських послуг та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 12 листопада 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 21 512,10 грн, яка складається з: 2 676,87 грн - тіло кредиту, 9 645,63 грн - відсотки за користування кредитом, 7 927,12 грн - пеня, 250 грн - штраф (фіксована сума), 1 012,48 - штраф (процентна складова).
На підставі вищевказаного ПАТ КБ "ПриватБанк" просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 21 512,10 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року відмовлено АТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що між сторонами був укладений правочин саме на тих умовах, які позивач зазначає у позові, зокрема, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а також, що вказані "Умови та правила надання банківських послуг" є складовою частиною укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг та погоджені сторонами.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в межах доводів позову, повно і всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено всі докази у справі, в тому числі й подане відповідачем клопотання про часткове визнання позовних вимог.
Крім того, касаційна скарга містить посилання на те, що суди не встановили права та обов`язки сторін за договором про надання банківських послуг, не перевірили розрахунок заборгованості за договором та не дослідили довідку про умови кредитування.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно з анкетою-заявою від 23 вересня 2008 року ОСОБА_1 виявила бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт по платіжній картці "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" у розмірі 100,00 грн та погодилася, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомлена.
За змістом анкети-заяви від 23 вересня 2008 року строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти (а. с. 8).
АТ КБ "ПриватБанк" виконав свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг, а саме надав ОСОБА_1 право розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредиту.
Відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання за договором щодо погашення заборгованості за кредитом та слідкування за витратами коштів в межах платіжного ліміту, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 21 512,10 грн, яка складається з: тіла кредиту - 2 676,87 грн, відсотків за користування кредитом - 9 645,63 грн, пені - 7 927,12 грн, штрафу (фіксована частка) - 250 грн, штрафу (процентна складова) - 1 012,48 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-ІХ) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).