Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 369/5635/17
провадження № 61-9649св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2018 року у складі судді Усатова Д. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -
ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором виконання робіт.
Позовна заява мотивована тим, що 24 червня 2016 року сторони уклали договір, відповідно до умов якого позивач зобов`язувався виконати ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов`язувався прийняти виконані підрядником роботи та оплатити їх відповідно до графіку оплати робіт, а саме: 25 % вартості сплатити у день підписання договору в якості передоплати, 25 % вартості сплатити до виконання підготовчих та демонтажних робіт, електромонтажних та сантехнічних робіт, 25 % вартості сплатити до виконання всіх чистових та малярних робіт, 25 % вартості сплатити по завершенню всіх робіт вказаних в кошторисі.
Позивач вказував, що ним виконані всі ремонтні роботи у квартирі, проте відповідач не здійснив з ним повного розрахунку, оскільки сплатив йому лише 29 000 грн, невиплаченою залишилася сума 110 204,52 грн.
На підставі вищевказаного ФОП ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором виконання робіт у розмірі 110 204,52 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за виконані роботи у розмірі 110 204,52 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 1 102,05 грн судового збору
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач виконав належним чином свої зобов`язання за договором і виконав усі ремонтні роботи, однак відповідач не здійснив повну оплату виконаних робіт, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що надані відповідачем копії електронних листів не можуть вважатися допустимими і достовірними доказами на спростування заявлених вимог у розмінні статей 78-79 ЦПК України, оскільки з них неможливо встановити наявності згоди сторін щодо умов, порядку виконання робіт та розрахунків між сторонами. Безпідставними є доводи відповідача, що він сплачував кошти субпідряднику ОСОБА_4, оскільки в укладеному між сторонами договорі на виконання робіт не передбачено можливості залучення субпідрядника та не встановлено можливості оплати вартості виконаних робіт іншим особам крім ФОП ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду, або направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повідомлено ОСОБА_2 про розгляд справи, що є підставою для скасування рішення місцевого суду. Судові повістки направлялися на адресу, за якою відповідач не поживає, тому вони повернулися до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Виклик відповідача через оголошення у пресі не здійснювався. Через неповідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, останній не мав можливості надати суду відзив, заперечення, зустрічний позов, докази по справі, а також позбавлений права бути присутнім при розгляді справи, надавати пояснення щодо заявлених вимог.
Позовна заява підписана неуповноваженою особою, оскільки представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_5 не мав права підпису.
Відповідач належним чином виконував умови укладеного між сторонами правочину та відповідно до графіка сплачував коши, про що свідчить відсутність претензій зі сторони відповідача під час виконання робіт. За домовленістю сторін кошти, сплачені за виконані роботи, передавалися ФОП ОСОБА_1 через ОСОБА_4, який працював з позивачем. Вказані обставини підтверджені розпискою та квитанцією про перерахування коштів, проте суди цим доказам не дали належної правової оцінки.
Разом з тим, в обумовлені сторонами строки позивач не виконав свої зобов`язання за договором, тому 30 листопада 2016 року укладено додаткову угоду, яка є невід`ємною частиною договору про виконання робіт від 24 червня 2016 року. У додатковій угоді відсутні відомості про прострочення сплати позивачем графіку платежів, а також зазначено, що розрахунок за виконані роботи проводився з ОСОБА_4, проти чого ФОП ОСОБА_1 не заперечував.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, який відбувся за відсутності відповідача, позивач не подав до суду додаткову угоду до договору про виконання робіт, а апеляційний суд безпідставно відмовився досліджувати зміст цієї додаткової угоди, яка подана відповідачем під час апеляційного провадження.
У матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем робіт за договором. Крім того, в оскаржуваних судових рішеннях не правильно зазначено адресу об`єкта, на якому виконувались ремонтні роботи.
Як на доказ виконаного позивачем обсягу ремонтних робіт суди послалися на акт виконаних робіт на суму 139 204,52 грн, який направлений на електронну адресу відповідача. В указаному акті позивачем зазначено про виплату відповідачем коштів у сумі 100 000 грн та відсутність претензій, всі умови договору виконані. Разом з тим, у матеріалах справи (під час провадження у суді першої інстанції) зазначений акт відсутній. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилався на претензію від 11 листопада 2016 року, проте така претензія у матеріалах справи відсутня та судом не досліджувалася.
Вартість проведених робіт сторонами погоджена у розмірі 116 153,52 грн, а не 139 204,52 грн, як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій. Вказана вартість записана зі слів представника позивача, яка не підтверджена жодним доказом.
Переглядаючи заочне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на зміст апеляційної скарги та не спростував зазначені у ній доводи.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
01 січня 2020 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 червня 2016 року між ФОП ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 укладено договір про виконання ремонтних робіт у квартирі
АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктом 2.1.1 договору від 24 червня 2016 року ФОП ОСОБА_1 зобов`язався виконати ремонті роботи у строк до 01 грудня 2016 року, а відповідно до пункту 2.2.6 - ОСОБА_2 зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплатити виконавцю вартість виконаних робіт.
Умови та графік оплати робіт визначені у пункті 3.1 договору від 24 червня 2016 року, відповідно якого 25 % вартості цього договору замовник
( ОСОБА_2 ) сплачує у день підписання договору в якості передоплати; 25 % вартості договору замовник сплачує виконавцю (ФОП ОСОБА_1 ) до (викреслено та дописано - після) виконання підготовчих та демонтажних робіт, електромонтажних та сантехнічних робіт; 25 % вартості договору замовник сплачує до виконання всіх чорнових та малярних робіт (викреслено та дописано - чистових та малярних робіт); 25 % вартості договору замовник сплачує по завершенню всіх робіт вказаних в кошторисі, який є невід`ємною частиною цього договору.
Також сторони погодили вартість виконаних робіт за договором та визначили, що вона складає 116 153,52 грн, про що зазначено й у кошторисі (пункт 3.2 договору від 24 червня 2016 року).
Сума передоплати на придбання матеріалів складає 15 000 грн (пункт 3.3.1 вказаного договору).
Відповідно до пункту 3.6 договору від 24 червня 2016 року ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом підписання додатків до цього договору, які є невід`ємною його частиною.
Згідно з додатковою угодою від 30 листопада 2016 року до договору
від 24 червня 2016 року, яка підписана ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, строк виконання робіт на об`єкті замовника продовжено
до 28 січня 2017 року.
Згідно з розпискою від 09 липня 2016 року ОСОБА_4 отримав для придбання матеріалів грошові кошти в сумі 17 500 грн (а.с. 55), а також в якості оплати проведених ремонтних робіт - 84 500 грн, що підтверджується розпискою від 30 листопада 2016 року (а.с. 61).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша
статті 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.