Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 202/4229/18
провадження № 61-20585св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
| позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідач - Дніпровська міська рада, |
| третя особа - Центр надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради, |
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Цівань Наталія Володимирівна, на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 травня 2019 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В.,
Городничої В. С., Варенко О. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа - Центр надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 495 кв. м. На момент відкриття спадщини вони були зареєстровані і постійно проживали у спірному будинку, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину.
Зазначали, що у березні 2018 року вони звернулися до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявами про видачу їм свідоцтв про право на спадщину на зазначений житловий будинок по Ѕ частині кожному, надавши нотаріусу договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку АДРЕСА_1, виданий на ім`я ОСОБА_4, батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак у видачі свідоцтв про право на спадщину їм відмовлено, оскільки на час відкриття спадщини право власності на спірний житловий будинок не зареєстроване.
Оскільки ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 у порядку, визначеному статтею 549 ЦК Української РСР (чинною на час відкриття спадщини), а позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 у порядку статті 1268 ЦК України (чинної на час відкриття спадщини), тому просили визнати за кожним з них право власності по Ѕ частині на житловий будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 495 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачами не надано належних доказів того, що ОСОБА_4, за час свого життя, на підставі діючого у той час законодавства, набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в тому числі, що останній виконав вимоги пункту 9 Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 5 жовтня 1956 року, тому позивачі не набули право власності на спірний житловий будинок, а до них переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не підтверджено родинні відносини із спадкодавцем ОСОБА_3, яка, як указує позивач, є його матір`ю.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 травня 2019 рок залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовано обставини у справі, правильно визначено характер спірних правовідносин та застосовано норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішено спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог й конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Цівань Н. В., звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська
від 28 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, в якій просили скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час та підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності, та підстави спадкування такого майна, що визначаються на час відкриття спадщини з урахуванням пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Крім того, в касаційній скарзі зазначено, що громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли, за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями, отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на підставі договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 15 жовтня 1956 року ОСОБА_4 надано у безстрокове користування земельну ділянку площею 465 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час АДРЕСА_1 ) для будівництва одноповерхового житлового будинку площею 23.85 кв. м.
На зазначеній земельній ділянці ОСОБА_4 збудовано будинок та господарські будівлі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29 вересня 1995 року.
Після його смерті спадщину прийняла його донька ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 03 квітня 2014 року .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на нерухоме майно - житловий будинок на АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 495 кв. м.
Спадкоємцями за законом є її діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2
22 березня 2018 року позивачі звернулись до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом по Ѕ частині житлового будинку АДРЕСА_1 .
Постановами державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карлової Т. Г. від 22 березня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину, оскільки ОСОБА_4 за життя не зареєстрував право власності на житловий будинок в органах, що здійснюють державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Згідно із довідкою Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 13 березня 2018 року, наданою на запит Державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карлової Т. Г. щодо надання інформації про склад зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1, на день смерті ОСОБА_4, останній був зареєстрований за вказаною адресою з 03 березня 1969 року до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 та знятий з реєстраційного обліку 07 травня 1998 року.
Склад родини на день смерті ОСОБА_4 становить одна особа - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 22).
Відповідно до відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 13 березня 2018 року, наданої на запит Державного нотаріуса Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Карлової Т. Г. щодо надання інформації про склад зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_3, остання була зареєстрована за вказаною адресою з 06 травня 1982 року до дня смерті та знята з реєстраційного обліку 02 червня 2014 року.
Склад родини на день смерті ОСОБА_3 становить дві особи: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, які зареєстровані в спірному житловому будинку по теперішній час (а. с. 21).
Згідно з актом від 15 березня 2018 року, складеним при обстеженні житлового будинку АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 495 кв. м побудовані житловий будинок та господарські будівлі до 05 серпня 1992 року, влаштовано споруди, замощення. Самочинного будівництва та перепланування за вказаною адресою не виявлено. Побудовані житловий будинок, господарські будівлі, споруди, замощення не підлягають узаконенню та додатковому введенню в експлуатацію (а. с. 22).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законому № 460-ІХ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР, який був чинним на час смерті ОСОБА_4, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529-535 ЦК Української РСР.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, який чинний на час смерті ОСОБА_3, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Частинами першою та третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.