Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 296/8938/16-ц
провадження № 61-43288св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 27 лютого 2018 року у складі судді Сингаївського О. П. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 08 серпня
2018 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Павицької Т. М., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
21 жовтня 2016 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 лютого 2006 року між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (далі - АКБ "Райффайзенбанк Україна"), правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 16 500 дол. США на строк до 22 лютого 2026 року включно зі сплатою плаваючої відсоткової ставки, що складається з фіксованого відсотка у розмірі 6,5 % річних та FIDR (відсоткова ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк у 366 днів, з виплатою відсотків після закінчення строку дії депозитного договору).
З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором
від 22 лютого 2006 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та
ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Позичальник належним чином свої кредитні зобов`язання не виконав, тому станом на 06 жовтня 2016 року утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 496,85 дол. США, зі сплати відсотків - 1 606,67 дол. США.
На підставі викладеного ПАТ "ОТП Банк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 496,85 дол. США, зі сплати відсотків - 1 606,67 дол. США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 27 лютого 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором від 22 лютого 2006 року станом на 06 жовтня 2016 року, а саме: заборгованість за тілом кредиту 7 496,85 дол. США; заборгованість зі сплати відсотків 1 606,67 дол. США.
Стягнуто у рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
ПАТ "ОТП Банк" понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 535,32 грн, а саме по 1 767,66 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник належним чином не виконав взяті на себе за кредитними договорами зобов`язання, не здійснив виплату належних до сплати сум кредиту та не сплатив відсотки за користування кредитом, тому виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 08 серпня
2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що на час укладення кредитного договору законодавство не передбачало заборони банкам видавати споживчі кредити в іноземній валюті, а в АКБ "Райффайзенбанк Україна" була наявна банківська ліцензія на право здійснювати банківські операції з валютними цінностями. Оскільки кредит правомірно наданий в доларах США та позивач просить стягнути заборгованість у цій валюті, то місцевий суд у резолютивній частині рішення законно зазначив про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті.
Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором та відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов`язань в повному обсязі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині стягнення з неї як солідарного боржника (поручителя) заборгованості за кредитним договором, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Судові рішення в частині вирішення позовних вимог до боржника
ОСОБА_1 не оскаржуються, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту та вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
13 серпня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 травня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 лютого 2006 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 16 500 дол. США на строк до 22 лютого 2026 року включно зі сплатою плаваючої відсоткової ставки, що складається з фіксованого відсотка у розмірі 6,5 % річних та FIDR (відсоткова ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк у 366 днів, з виплатою відсотків після закінчення строку дії депозитного договору).
Відповідно до пункту 4 першої частини кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язався повертати тіло кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом згідно з графіком, який є невід`ємною частиною кредитного договору. Згідно з графіком позичальник зобов`язаний повертати кредит щомісячними платежами, а останній платіж здійснити - 22 лютого 2016 року. При цьому щомісячно позичальник мав вносити на повернення тіла кредиту 68,75 дол. США + суму процентів за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором
від 22 лютого 2006 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та
ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Апеляційний суд також встановив, що позичальник припинив виконувати належним чином свої обов`язки щодо виплати боргу з січня 2015 року. Так,
у січні 2015 року позичальник вніс на погашення тіла кредиту лише
37,34 дол.США. У лютому, березні та квітні 2015 року на погашення тіла кредиту не було внесено коштів, а у травні 2015 року - 45,55 дол. США.
З червня 2015 року до лютого 2016 року кошти на виконання умов кредитного договору не вносилися. У травні 2016 року за тілом кредиту внесено 57,50 дол. США, у червні 2016 року за тілом кредиту не внесено жодного платежу, у липні 2016 року за тілом кредиту сплачено 7,95 дол. США, у серпні-вересні 2016 року платежі не сплачено, у жовтні 2016 року за тілом кредиту внесено 49,25 дол. США.
Оскільки позичальник належним чином не сплачував чергові платежі за кредитним договором, то ПАТ "ОТП Банк" звернулося до ОСОБА_1, ОСОБА_2 з досудовими вимогами від 07 жовтня 2016 року, в яких вказувало на необхідність протягом 30 днів з дати відправлення цих вимог сплатити суму кредиту в розмірі 7 493,85 дол. США та відсотки за користування кредитом - 1 606,67 дол. США. Зазначено, що у разі залишення вимоги без виконання, банк використає своє право на стягнення у примусовому порядку суми заборгованості, завданих збитків, а також звернути стягнення на заставлене (передане в іпотеку) майно.
Позичальник належним чином свої кредитні зобов`язання не виконав, тому станом на 06 жовтня 2016 року утворилася заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 496,85 дол. США, зі сплати відсотків - 1 606,67 дол. США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).