Постанова
Іменем України
28 липня 2020 року
м. Київ
справа №735/1727/18
провадження №61-18821св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом 2 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно Коропської селищної ради Чернігівської області Лось Юрій Сергійович, ОСОБА_4, про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, за касаційною скаргою 2 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 27 травня
2019 року у складі судді Балаби О. А. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у складі колегії суддів:
Бечка Є. М., Вінгаль В. М., Євстафіїва О. К.,
учасники справи:
позивач - 2 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ,
треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно Коропської селищної ради Чернігівської області Лось Юрій Сергійович, ОСОБА_4,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року 2 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області звернувся до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2, державний реєстратор прав на нерухоме майно Коропської селищної ради Чернігівської області Лось Ю. С., ОСОБА_4, з позовом, у якому просив визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Позовна заява мотивована тим, що наказом начальника Територіального управління МНС у Чернігівській області "Про передачу підрозділів на фінансове забезпечення" було передано на фінансове забезпечення до 2-го державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, у тому числі, 9 ДПРП смт Короп, та здійснено передачу з балансу Територіального управління на баланс 2-го державний пожежно-рятувальний загін ТУ МНС України у Чернігівській області матеріальних цінностей. Згідно акту приймання-передачі матеріальних цінностей була передана, у тому числі квартира АДРЕСА_2 .
З метою проведення державної реєстрації права власності на дану квартиру позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Коропської селищної ради Чернігівської області, однак, у державній реєстрації було відмовлено, оскільки на цю квартиру зареєстроване право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в рівних частинах, згідно свідоцтва про право власності на житло від 22 листопада 1993 року.
Вказував, що третя особа - ОСОБА_4, у період з 30 червня
1984 року фактично перебував у трудових відносинах з 20 ПЖЧ та її наступниками, які в подальшому реорганізовувались та на даний час реорганізовано в 2 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області. 24 грудня 1993 року ОСОБА_4 за рахунок коштів 51 ПЖЧ по охороні смт Короп Чернігівської області (реорганізованої в подальшому), придбав у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу даної квартири було оформлено заявою ОСОБА_1, яка посвідчена державним нотаріусом Коропської державної нотаріальної контори 24 грудня
1993 року та зареєстрована в реєстрі №1133. Згідно вказаної заяви
ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 за продаж квартири грошові кошти в сумі 2,5 мільйони російських рублів до підписання договору, а в подальшому з реєстраційного обліку в даній квартирі, передала
ОСОБА_4 технічний паспорт на квартиру, будинкову книгу, ключі від квартири та вибула з квартири. У грудні 1993 року спірна квартира була взята на балансовий облік 51 ПЖЧ по охороні смт Короп Чернігівської області. У січні 1994 року ОСОБА_4 вселився до вказаної квартири, як в службове житло та проживає по теперішній час, тобто понад 21 рік.
Зазначав, що з грудня 1993 року по теперішній час дана квартира перебуває на балансі та у володінні і користуванні пожежних частин та підрозділів: спочатку 51 ПЖЧ по охороні смт Короп Чернігівської області, а в подальшому передавалась з балансу на баланс та у володіння і користування її правонаступникам, на даний час 2 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області. У правомірності володіння та користування квартирою ніколи не виникало сумніву, оскільки про існування заяви ОСОБА_1 від 24 грудня
1993 року про отримання нею від ОСОБА_4 коштів за продаж квартири до підписання договору, яка весь цей час знаходилась у ОСОБА_4, стало відомо лише у березні 2018 року після отримання від державного реєстратора прав на нерухоме майно Коропської селищної ради від 12 березня 2018 року про відмову у державній реєстрації права власності на згадану квартиру за 2 державним пожежно-рятувальним загоном Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.
Позивач зазначав, що був обізнаний про те, що є власником квартири та не знав, що безпідставно володіє нею, оскільки володіння квартирою не давали жодного сумніву щодо правомірності її володіння.
Посилаючись на наведені обставини позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішень суду першої інстанцій
Заочним рішенням Коропського районного суду Чернігівської області
від 27 травня 2019 року у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в розумінні вимог статті 344 ЦК України позивач не є добросовісним набувачем, оскільки був обізнаний, що є власником спірної квартири, а отже в даному випадку на виниклі правовідносини не поширюються вимоги вказаної статті.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу 2 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області залишено без задоволення. Заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 27 травня
2019 рокузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року, 2 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення є незаконними та необґрунтованими, суди неправильно застосували норми матеріального права, висновки, викладені в рішеннях суду, не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначено, що 51 професійної пожежної частини по охороні смт Короп отримала спірну квартиру у володіння від ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу укладеного між останньою та ОСОБА_4, який вони узгодили підписати і нотаріально посвідчити в майбутньому, та сплатила за цю квартиру грошові кошти. Проте, нотаріальне посвідчення договору не відбулось. На момент заволодіння спірною квартирою ОСОБА_4 діяв в інтересах 51 професійної пожежної частини по охороні смт Короп, з якою він перебував на той час у трудових відносинах, і за кошти якої та для якої і придбавав спірну квартиру у ОСОБА_1, то у грудні 1993 року вказана квартира була взята на балансовий облік 51 ПЖЧ по охороні смт Короп, а у січні
1994 року ОСОБА_4 заселився у квартиру, як в службову, та проживає в ній по теперішній час.
2 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області в момент отримання ним спірної квартири (заволодіння квартирою) не знав і не міг знати про неправомірність заволодіння квартирою, оскільки обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати йому сумніву щодо правомірності його володіння спірною квартирою (численні реорганізації та передачі на баланс).
Аргументом касаційної скарги також указано те, що протягом всього часу відповідачі не вчиняли жодних дій щодо перешкоджання позивачу у володінні та користуванні спірною квартирою, а також жодних письмових та/або усних звернень чи вимог до органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій України чи до будь-яких інших органів та осіб з боку відповідачів та третіх осіб з приводу неправомірного володіння спірною квартирою не надходило.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами