Постанова
Іменем України
28 липня 2020 року
м. Київ
справа №523/15819/17
провадження №61-23352св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: начальник Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коваленко Василь Олександрович, заступник начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Войтенко Валентина Віктоорівна, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2018 року у складі судді Середи І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у складі колегії суддів Ващенко Л. Г. Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, на дії начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Коваленка В. О. та заступника начальника Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Войтенко В. В. у виконавчому провадженні від 30 листопада 2015 року № 110/2 і просив: визнати неправомірними дії державного виконавця Коваленка В. О. з підпису заявки від 12 липня
2016 року № 30889 на реалізацію арештованого майна ОСОБА_1 - Ѕ частини квартири
АДРЕСА_1 ; скасувати заявку від 12 липня 2016 року за підписом державного виконавця на реалізацію арештованого майна у ВП №49502985
від 30 листопада 2015 року; визнати неправомірними дії державного виконавця Войтенко В. В. у виконавчому провадженні від 30 листопада
2015 року № 110/2 (№ за ЄДРВП 49502985) зі складання акту опису й арешту майна від 14 квітня 2016 року; скасувати акт опису й арешту майна
від 14 квітня 2016 року у ВП №49502985 від 30 листопада 2015 року.
Скаргу мотивовано тим, що його права були порушені, оскільки звернуто стягнення на єдине його житло за наявності іншого співвласника та орендаря квартири без визначення частки у майні, без реєстрації арешту в Єдиному реєстрі обтяжень, на підставі заявки, складеної з порушенням, без зазначення характеристики приміщень та з посиланням на арешт від 17 квітня 2014 року. Крім того, було складено акт опису й арешту майна, не передбачений для нерухомого майна, без обґрунтування визначеного в ньому розміру вартості, з незаконним переданням на зберігання стягувачу та без виходу на об`єкт.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2018 року ОСОБА_1 поновлено строк для звернення до суду зі скаргою.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що державні виконавці діяли в межах повноважень та відповідно до вимог закону, а тому підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 відсутні.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, перевірив доводи ОСОБА_1 щодо дотримання строків опису майна боржника, необхідності визначення частки майна божника, і з урахуванням встановленого, дійшов висновків, що опис майна божника був проведений в місячний строк, визначений статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, чинній на час проведення опису, і оскільки Ѕ частка права власності боржника на арештоване майно, у встановленому законом порядку, була зареєстрована за божником, вважав, що у державного виконавця не було підстав для звернення до суду із заявою у порядку статті 379 ЦПК України, у редакції, чинній станом на 2016 рік, а тому державні виконавці діяли у межах повноважень, визначених законом. Суди також вважали, що відсутність даних про стан арештованого майна на час його реалізації, а також наявність заборони відчуження майна на підставі постанови від 03 вересня 2014 року у ВП № 42123076, у даному випадку, не є підставою для визнання неправомірними дій державного виконавця в частині підписання заявки від 12 липня 2016 року № 30889 на реалізацію арештованого майна, оскільки зазначені обставини жодним чином не вплинули на проведення торгів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій встановлено, шо частка боржника у квартирі визначена і складає Ѕ частини, у зв`язку з чим, на думку суду, нема необхідності для звернення державного виконавця до суду. Судом не застосована частина шоста статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою, якщо боржник володіє спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Суд не дав оцінку доводам щодо порушення Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, зокрема, не враховано пункт 2 розділу II Порядку до якого заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити необхідні дані, у тому числі відомості про чинні обтяження майна згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна або інформаційними довідками з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Відповідно до пункту 4.1.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, опис та арешт майна стосується лише рухомого майна, оскільки неможливо право користування квартирою, в якій мешкають особи, тому неможливо передати на реалізацію описану й арештовану актом державного виконавця квартиру. Копія акту опису та арешту майна боржнику не видавалась, при складанні акту боржник не був присутнім, зазначений акт складений на робочому місці державного виконавця, оскільки боржник був відсутнім при описі та арешті свого майна.
У ВП 49502985 від 30 листопада 2015 року постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження з внесенням відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не приймалась, обтяження нерухомого майна взяте з іншого виконавчого провадження, не пов`язаного з тим, в рамках якого майно передано на торги, тому у ВП 49502985 від 30 листопада 2015 року нерухоме майно боржника є вільним від заборони його відчуження та арешту, оскільки обтяження не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини, встановлені судами
25 червня 2014 року Суворовським районним судом м. Одеси прийнято рішення у справі №523/2014/14 за позовом ОСОБА_3 до
ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики, вимоги задоволено, стягнуто грошову суму у розмірі 8 465 доларів США, що за курсом НБУ станом на 26 березня 2014 року становить 8 8820 грн, та судовий збір у розмірі 894,75 грн. Рішення набрало законної сили 08 липня 2014 року і у той же день на його виконання, було видано виконавчий лист.
Вказаний виконавчий лист 18 листопада 2014 року повернуто стягувачу на підставі пункту 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій.
30 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого документу № 523/2014/14, про що 10 грудня 2015 року повідомлено боржника, що підтверджується рекомендованим повідомленням.
Під час проведення виконавчих дій 30 листопада 2015 року заступником начальника відділу органу ДВС Войтенко В. В. складено постанову про арешт майна боржника та оголошення про заборону його відчуження.
Також здійснено запити на встановлення зареєстрованої адреси проживання боржника, наявності у нього рухомого та нерухомого майна, доходів. Після отримання відповідей встановлено, що ОСОБА_1 працює, в ПП "Адвокатська компанія "Редут", реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою направлені усі виклики.
Згідно з актом від 04 січня 2016 року встановлено, що за даною адресою мешкає за договором найму ОСОБА_4 і знаходиться його особисте майно.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, а інша 1/2 частина за ОСОБА_5
14 червня 2016 року державним виконавцем Войтенко В. В. також було складено акт опису й арешту майна, за яким описано та накладено арешт на Ѕ частини указаної квартири, висота приміщень якої 2,50 м, загальна площа квартири - 49,7 кв. м, попередня оцінка 100 000 грн, а також зазначено, що описане майно передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 .
Постановою від 19 квітня 2016 року було призначено ТОВ "Росла", експертом спеціалістом для визначення вартості арештованого майна.
19 травня 2016 року до відділу надійшла оцінка майна, за якою вартість Ѕ частини квартири склала 192092 грн, даний звіт було направлено на адресу боржника.
12 липня 2016 року на адресу ДП "Сетам" складено заявку на реалізацію арештованого майна, в якій було вказано вартість частини квартири, дати постанови про відкриття виконавчого провадження -30 листопада 2015 року, акту опису й арешту майна - 14 квітня 2016 року, найменування стягувача, майно, його власника, відповідальну за зберігання особу - ОСОБА_3, а також банківські реквізити для перерахування коштів відділу.
Як видно з оголошення на сайті ДП "Сетам" зазначена постанова про арешт майна від 17 лютого 2014 року №42123076.
Відповідно до протоколу № 189784 торги розпочалися 08 серпня 2016 року о 09.00 год і закінчилися 10 серпня 2016 року о 22.00 год, за ціною продажу 192092 грн переможцем електронних торгів став ОСОБА_6, який 11 серпня 2016 року остаточно сплатив вказану грошову суму.
17 серпня 2016 року виконавцем складено акт про реалізацію арештованого майна.
Постановою від 18 серпня 2016 року закінчено виконавче провадження та знято арешти, накладені постановами від 03 вересня 2014 року та від 17 лютого 2014 року.
Відповідно до інформаційної довідки від 18 серпня 2016 року арешт на підставі постанови від 30 листопада 2015 року не був зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 18 ЦПК України, стаття 14 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).