Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 753/9612/15-ц
провадження № 61-40249св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк",
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, на постанову Апеляційного суду м. Києва від 18 червня
2018 року в складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,
Панченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (далі -
ПАТ "Європейський газовий банк"), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 20 жовтня 2014 року він працював
у ПАТ "Європейський газовий банк" та 11 березня 2015 року його було звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності штату на підставі
пункту 1 статті 40 КЗпП України. Проте, після звільнення відповідачем не було проведено з ним остаточного розрахунку. Вважав, що внаслідок тривалої невиплати заробітної плати та інших платежів при звільненні йому завдано моральної шкоди.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь із відповідача: заборгованість з виплати заробітної плати, компенсацію відпускних при звільненні; вихідну допомогу при звільненні, середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 12 березня 2015 року
по 22 жовтня 2015 року в сумі 125 673,63 грн та моральну шкоду
в сумі 20 000,00 грн.
Справа розглядалась неодноразова судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто
з ПАТ "Європейський газовий банк" на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати, вихідну допомогу та середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 140 673,63 грн та моральну шкоду в розмірі
5 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що у порушення вимог
статей 46, 116 КЗпП України відповідач не провів з позивачем розрахунок при його звільненні. Разом з тим, виходив з того, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Порушення процедури про банкротство роботодаця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчий дій органами державної виконавчої влади, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця
у невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Європейський газовий банк" задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року змінено
у частині стягнення середнього заробітку та стягнення судового збору. Зменшено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку
при звільненні, що підлягає стягненню з ПАТ "Європейський газовий банк" на користь ОСОБА_1 з 125 673,63 грн до 85 386,02 грн. Стягнуто
з ПАТ "Європейський газовий банк" на користь держави судовий збір
в сумі 1 097,46 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року касаційну скаргу
ПАТ "Європейський газовий банк" задоволено частково. Скасовано рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2016 року та справу передано
до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 18 червня 2018 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ліквідацію ПАТ "Європейський газовий банк" задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року
в частині вимог про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати змінено та викладено резолютивну частину в такій редакції: стягнуто
з ПАТ "Європейський газовий банк" на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 3 395, 75 грн. Стягнуто
з ПАТ "Європейський газовий банк" на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року в частині вимог про стягнення вихідної допомоги, компенсації відпускних, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні цих вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості із виплати заробітної плати при звільненні, проте лише у розмірі 3 395,75 грн.
Крім того, судом першої інстанції не було враховано та не надано належної оцінки тому, що компенсація відпускних при звільненні передбачена протягом усього періоду ліквідації банку, позачергово, проте у межах кошторису витрат, затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Судом першої інстанції не враховано обставин справи, зокрема: перебування роботодавця на стадії ліквідації та норми спеціального закону, не з`ясовано питання дотримання банком встановленої процедури виплат,
у той час як згідно матеріалів справи, загальна сума грошових коштів,
що належала до виплати, значно перевищувала залишок коштів
на накопичувальному рахунку відповідача, а тому зроблено необґрунтовані висновки щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Також, залишилась поза увагою суду й відсутність обґрунтувань позивачем дій чи бездіяльності відповідача в частині посилань на заподіяння йому моральних та душевних страждань, ураховуючи те, що на момент працевлаштування до акціонерного товариства "Європейський газовий банк" позивач знав та розумів, що банк визнано неплатоспроможним
та в ньому запроваджена тимчасова адміністрація.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 31 серпня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано із Дарницького районного суду м. Києва зазначену цивільну справу.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ПАТ "Європейський газовий банк", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки при звільненні, моральної шкоди призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що невиплата звільненому працівникові усіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу,
є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Заявник посилався
на те, що відповідач повного розрахунку з ним при звільненні не здійснив,
а виплатив лише частину коштів.
Вважав, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неналежним чином дослідив надані докази у їх сукупності,
у зв`язку із чим неправильно застосував норми матеріального права
та позбавив його гарантій, які гарантовані йому трудовим законодавством України, зокрема статтями 47, 83, 116 КЗпП України.
Зазначав, що неправомірні дії відповідача щодо невиплати належних йому сум при звільненні призвели до його моральних та душевних страждань,
які виражалися у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенням стосунків з сім`єю, друзями та іншими оточуючими людьми, проте апеляційним судом безпідставно відмовлено у відшкодуванні йому такої шкоди.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив
ПАТ "Європейський газовий банк" на касаційну скаргу у якому зазначено,
що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 20 жовтня 2014 року перебував у трудових відносинах
із ПАТ "Європейський газовий банк" (а. с. 6 т.1).
Наказом ПАТ "Європейський газовий банк" від 11 березня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності штату, згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Станом на час звільнення ОСОБА_1 ПАТ "Європейський газовий банк" останньому не сплачено заробітну плату та вихідну допомогу при звільнені на загальну суму 15 000,00 грн.
На підставі Постанови Правління Національного Банку України від 16 липня 2014 року № 424 ПАТ "Європейський газовий банк" віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 листопада 2014 року № 121 розпочато процедуру виведення ПАТ "Європейський газовий банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2014 року № 150 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Європейський газовий банк" (а. с. 12 т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - ОСОБА_2, не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні