Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 693/699/18
провадження № 61-19812св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентина Петрівна, фермерське господарство "Степ",
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Іванов Анатолій Анатолійович, на рішення Жашківського районного суду Черкаської області, у складі судді Шимчика Р. В., від 11 червня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Храпка В. Д., від 30 вересня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки та визнання недійсним договору встановлення емфітевзису.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є онуком ОСОБА_3, яка згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку
серії ЯЕ № 622703 від 06 квітня 2004 року, виданого 16 листопада 2007 року відділом земельних ресурсів у Жашківському районі Черкаської області, була власником земельної ділянки кадастровий номер 7120910100:05:001:1049, загальною площею 4, 2870 га, що розташована на території Жашківської міської ради Жашківського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
21 січня 2008 року ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі № 69 із фермерським господарством "Степ" (далі - ФГ "Степ") строком на 5 років, який зареєстрований в Жашківському районному відділі Черкаської районної філії державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 16 лютого 2008 року за № 040878200054.
05 серпня 2011 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 21 січня 2008 року, у відповідності до пункту 7 якої договір укладено терміном до 31 грудня 2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 05 травня
2014 року за ОСОБА_1, в порядку спадкування після смерті
ОСОБА_3 визнано право власності на вказану земельну ділянку.
Право власності позивача на земельну ділянку 03 червня 2014 року зареєстроване в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Однак як йому стало відомо, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, 17 травня 2013 року було укладено договір встановлення емфітевзису, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно строком на 49 років, тобто до 17 травня 2062 року. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір встановлення емфітевзису зареєстрований в державному реєстрі 17 травня 2013 року.
Вказував, що приватним нотаріусом зареєстровано право емфітевзису у період дії договору оренди землі із ФГ "Степ".
Крім того, з договору встановлення емфітевзису № 859 від 17 травня 2013 року вбачається, що ОСОБА_3, зазначений договір не підписувала у зв`язку з хворобою (параліч верхніх кінцівок). За її дорученням текст договору було підписано ОСОБА_4, хоча безпосередньо в самому договорі, не зазначено, що ОСОБА_4, яка підписала договір, діє в інтересах ОСОБА_3 та на підставі якого документу.
Позивач вважав, що він, як власник земельної ділянки має право та бажає самостійно вирішувати як розпоряджатися належним йому правом власності, а у зв`язку з обмеженням відповідачем його права власності на земельну ділянку, таке право підлягає захисту, оскільки ОСОБА_3 не виявляла своєї волі на укладання договору встановлення емфітевзису від 17 травня
2013 року, не підписувала його, не уповноважувала нікого на його укладання.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд:
- визнати недійсним договір встановлення емфітевзису № 859
від 17 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 , предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 7120910100:05:001:1049, загальною площею 4, 2870 га, що розташована на території Жашківської міської ради Жашківського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та про що зроблено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 964184 від 17 травня 2013 року;
- витребувати із користування ФГ "Степ" земельну ділянку площею 4, 2870 га, кадастровий номер 7120910100:05:001:1049, яка розташована на території Жашківської міської ради Жашківського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 11 червня
2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем до ухвалення рішення по справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванова А. А. залишено без задоволення, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 червня 2019 року - без змін.
Приймаючи постанову від 30 вересня 2019 року, колегія суддів встановивши, що спірна земельна ділянка, під час дії договору оренди землі була передана в користування відповідно до договору емфітевзису іншій особі, що є порушенням норм діючого законодавства оскільки одна і та сама земельна ділянка не може бути одночасно передана в оренду та на праві емфітевзису, дійшов висновку, що під час укладення оспорюваного договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) порушено вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
При цьому, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки договір встановлення емфітевзису укладений 17 травня 2013 року, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за позивачем 03 червня 2014 року, а з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 11 липня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду,
представник ОСОБА_1 - адвокат Іванов А. А., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 11 червня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У грудні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанції щодо пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності. Вважав, що судами не з`ясовувались обставини при яких позивачу стало відомо про порушення свого права. Звертає увагу, що про договір встановлення емфітевзису, позивачу стало відомо тільки у 2016 році, тобто за рік до закінчення строку договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та
ФГ "Степ". Вважає, що судами порушено порядок дослідження доказів, оскільки не перевірено та не надано оцінку доводам ОСОБА_1 та надано перевагу доказам відповідача.
Також вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що у 2016 році позивач вже звертався до Жашківського районного суду Черкаської області із аналогічним позовом до тих самих осіб, однак його позов було залишено без розгляду.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 отримав у спадщину земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2870 га, яка розташована на території Жашківської міської ради Жашківського району Черкаської області та належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №622703 від 16 листопада
2001 року.
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень суди встановили, що 03 червня 2014 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 4,2870 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7120910100:05:001:1049, яка розташована в межах Жашківської міської ради Жашківського району Черкаської області.
21 січня 2008 року між ОСОБА_3 та ФГ "Степ" було укладено строком на
5 років договір оренди землі № 69, зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК 16 лютого 2008 року за № 040878200054.
01 серпня 2011 року між ОСОБА_3 та ФГ "Степ", було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 21 січня 2008 року, яка зареєстрована у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії державного земельного кадастру 05 серпня 2011 року за № 7120900025002455, відповідно до пункту 7 якої строк дії договору оренди землі продовжено до 31 грудня 2017 року.
17 травня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір встановлення емфітевзису щодо вказаної земельної ділянки строком
на 49 років, який посвідчений приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В. П. та в цей же день право емфітевзису зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з хворобою (параліч верхніх кінцівок) ОСОБА_3 за її дорученням та у присутності нотаріуса текст договору підписано
ОСОБА_4 , нотаріусом встановлено особи сторін, їх дієздатність, а також перевірено належність ОСОБА_3 земельної ділянки.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.