Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 359/10128/16-ц
провадження № 61-43508св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит",
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - Апостолюк Олександр Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 23 липня 2018 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Суханової Є. М., Матвієнко Ю. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" (далі - ПАТ "Банк національний кредит") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання нікчемного правочину недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 23 червня 2014 року ПАТ "Банк національний кредит" і ОСОБА_1 уклали договір банківського вкладу "Стандартний" № DF1489/2014-1. За умовами договору банк відкрив банківський рахунок № НОМЕР_1, а ОСОБА_1 вніс на цей рахунок грошові кошти в розмірі 114 000,00 дол. США.
ПАТ "Банк національний кредит" зобов`язався розміщувати ці грошові кошти на депозит з 23 червня 2014 року до 23 червня 2017 року та сплачувати проценти за користування грошовими коштами в розмірі 8% річних. Як вбачається з пункту 3.7 договору банківського вкладу, у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника в період від одного до 1 096 днів з дати внесення суми депозиту, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою 2% річних та 1 % річних для іноземних валют за весь час знаходження коштів на депозитному рахунку .
Між банком та ОСОБА_1 05 лютого 2015 року укладений договір про внесення змін № 1 до договору банківського вкладу "Стандартний" № DF1489/2014-1 від 23 червня 2014 року. Цим договором пункт 3.7 був викладений у такій редакції: "у випадку розірвання договору банківського вкладу з ініціативи вкладника розмір процентів за користування депозитом становить 8 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 червня 2015 року № 114 у ПАТ "Банк Національний кредит" запроваджена тимчасова адміністрація.
Під час проведення перевірки правочинів, вчинених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, виявлено, що в договорі про внесення змін № 1 від 05 лютого 2015 року до договору банківського вкладу "Стандартний" № DF1489/2014-1 від 23 червня 2014 року ПАТ "Банк національний кредит" відмовився від власних майнових вимог до відповідача. Ця обставина свідчить про те, що вказаний договір суперечить пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак договір є нікчемним .
На підставі викладеного позивач просив суд визнати недійсним договір про внесення змін № 1 від 05 лютого 2015 року до договору банківського вкладу "Стандартний" № DF1489/2014-1 від 23 червня 2014 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договором банківського вкладу "Стандартний" № DF1489/2014-1 від 23 червня 2014 року передбачені виключно грошові зобов`язання ПАТ "Банк національний кредит" повернути відповідачу депозит та сплатити йому проценти за користування ним, тому договір про внесення змін до цього договору №1 від 5 лютого 2015 року не може містити відмову позивача від власних майнових вимог до ОСОБА_1, у зв`язку з чим оспорюваний договір не суперечить пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
У травні 2018 року ПАТ "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 23 липня 2018 року апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення.
Позов ПАТ "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" до ОСОБА_1 про визнання нікчемного правочину недійсним задоволено.
Визнано договір про внесення змін № 1 від 05 лютого 2015 року до договору банківського вкладу № DF1489/2014-1 від 23 червня 2014 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк національний кредит" недійсним .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк національний кредит" (у стадії ліквідації) судові витрати в сумі 3 445,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що правочин щодо незастосування банком перерахунку нарахованих процентів за зниженою процентною ставкою спричиняє необґрунтовану виплату грошових коштів, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить ознаки нікчемного правочину, такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-881цс17 та від 09 серпня 2017 року № 6-1121цс17.
Відмовляючи у позові, місцевий суд не взяв до уваги той факт, що в результаті проведення перевірки уповноваженою особою Фону гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" договору № 1 від 05 лютого 2015 року про внесення змін до договору банківського вкладу "Стандартний" № DF1489/2014-1 від 23 червня 2014 року виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак у зв`язку із не застосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою процентною ставкою, банк фактично відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого суду, стягнути із позивача на його користь судові витрати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
26 вересня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 14 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Розгляд заяв та клопотань
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив обставини справи щодо перевищення повноважень Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" та щодо порядку виявлення нікчемних договорів, який передбачено частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
У жовтні 2018 року до Верховного Суду від ПАТ "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 викладено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Тлумачення змісту частини п`ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду має містити обґрунтування необхідності про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Аналіз змісту клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та матеріалів справи свідчить про наявність сформованої єдиної правозастосовчої практики при застосуванні норм права у подібних правовідносинах, тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 23 червня 2014 року сторони уклали договір банківського вкладу "Стандартний" № DF1489/2014-1 (т. 1 а. с. 4 - 7).
Згідно умов договору позивач відкрив банківський рахунок № НОМЕР_1, а ОСОБА_1 вніс на цей рахунок грошові кошти в розмірі 114 000,00 дол. США.
ПАТ "Банк національний кредит" зобов`язався розміщувати ці грошові кошти на депозит в період часу з 23 червня 2014 року до 23 червня 2017 року та сплачувати проценти за користування грошовими коштами в розмірі 8% річних.
Пунктом 3.7 договору, передбачено, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, якщо дата розірвання договору припадає на період від 01 до 1096 дня з дати внесення вкладником суми депозиту, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2% річних для національної валюти та 1% річних для іноземних валют ( т. 1 а. с. 5 ).
05 лютого 2015 року сторони уклали договір про внесення змін № 1 до договору банківського вкладу "Стандартний" № DF1489/2014-1 від 23 червня 2014 року (т. 1 а. с. 8), відповідно до якого пункт 3.7 викладено у такій редакції: "у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 8 % процентів річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку" (т. 1 а. с. 8).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 червня 2015 року № 114 у ПАТ "Банк Національний кредит" запроваджено тимчасову адміністрацію ( т.1 а. с. 107 - 108).
Згідно із постановою Правління Національного Банку України від 05 червня 2015 року № 358 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк національний кредит" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.