Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 635/2755/17
провадження № 61-49039св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_3,
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_1,
третя особа - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Гаража Наталія Петрівна,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2018 року у складі судді Пілюгіної О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільної сумісної власності подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання власністю частини жилого будинку та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Гаража Наталія Петрівна, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільної сумісної власності подружжя, в якому просив розподілити спільне майно подружжя - житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за кожним по 1/2 частині.
Позов мотивований тим, що з 19 березня 1993 року позивач перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. 09 вересня 2005 року на спільні кошти подружжя за договором купівлі-продажу було придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який оформлено на відповідача. З часу придбання будинку, за адресою його розташування зареєстровано місце проживання відповідача та трьох спільних дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач у будинку проживає з дня його придбання, але місце проживання не зареєстрував оскільки не мав громадянства України. Весь період подружнього життя позивач працював і забезпечував дружину та трьох дітей.
У 2015 році відносини з відповідачем погіршились і вона звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. Заочним рішенням від 13 квітня 2017 року, яке не набрало законної сили (на час пред`явлення цього позову) шлюб розірвано. Незважаючи на вказане рішення сторони та їх діти продовжують проживати у спірному будинку. Після погіршення відносин з відповідачем, остання неодноразово наголошувала, що вона є єдиним власником спірного будинку, право власності позивача на будинок не визнає і не надає згоду на реєстрацію місця проживання позивача у будинку, тому він звернувся до суду з цим позовом.
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до позивача ОСОБА_1 та третьої особи - ОСОБА_3, в якому просила визнати її особистою власністю 43/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що вона дійсно перебувала з 19 березня 1993 року з позивачем у зареєстрованому шлюбі і вони мають трьох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
09 вересня 2005 року в період шлюбу за договором купівлі-продажу на її ім`я було придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, на оплату вартості якого відповідач надала 93 425,00 грн, отриманих від продажу належної їй та ОСОБА_3 на праві власності квартири АДРЕСА_2 . Продаж квартири від імені на той час неповнолітнього сина вчинено з дозволу виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області із застереженням про придбання на його ім`я частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки будинок придбаний за 108 575,00 грн з яких 46 712,50 грн грошові кошти, отримані ОСОБА_2 від продажу квартири, тому частка її особистої власності в спірному будинку становить 43/100 частини (46712,50 : (108575:100) = 43/100. За вказаних обставин відповідач звернулась до суду із зустрічним позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 вересня 2017 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частини житлового будинку особистою власністю, третя особа - ОСОБА_3 .
У серпні 2017 року третя особа ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Гаража Н. П. та просив визнати недійсним в частині права власності ОСОБА_2 на 43/100 ідеальних часток договір від 09 вересня 2005 року купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гаражою Н. П., реєстровий № 2454, також просив визнати за ним права власності на 43/100 ідеальних часток вказаного будинку.
Позов мотивований тим, що позивач та відповідач по справі є його батьками. Після того, як батько подав позов про поділ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, як спільного майна подружжя, де проживає вся родина, мати надала сімейні документи з яких він дізнався, що був разом із матір`ю співвласником квартири АДРЕСА_2 . Дозвіл на продаж квартири від його імені, на той час неповнолітньої особи, надано виконавчим комітетом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області із застереженням про придбання на його ім`я частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Угоду купівлі-продажу будинку від себе особисто та від імені ОСОБА_3 підписувала відповідач ОСОБА_2 і будинок на праві власності в цілому оформлено на її ім`я. Оскільки квартиру продано за 93 425,00 грн з яких 1/2 частина у розмірі 46 712,50 грн належить йому, тому у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, йому належить 43/100 частини (46712,50 : (108575:100) = 43/100. Оскільки батьки при оформленні угоди купівлі-продажу всупереч вимогам чинного законодавства позбавили його права власності на частину будинку він звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та про визнання права власності на частину будинку, що придбаний батьками в шлюбі.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року до спільного розгляду з первісним та зустрічним позовами прийнято позов третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання частково недійсним в частині права власності ОСОБА_2 договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності на 43/100 ідеальних часток будинку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Розділено майно подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 1 000 грн.
В задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання 43/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями особистою власністю відмовлено.
Судові витрати, понесені ОСОБА_2, віднесено на її рахунок.
В задоволенні вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності відмовлено.
Судові витрати, понесені ОСОБА_3, віднесено на його рахунок.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний будинок є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як такий що придбаний в період шлюбу на спільні кошти подружжя, при цьому суд вважав, що відсутні підстави відступати від рівності часток, оскільки грошові кошти, отримані ОСОБА_2 в результаті відчуження майна, набутого в результаті реалізації права громадянина на приватизацію державного майна, хоча і відповідають критеріям ознак особистого майна, але у даному випадку фактично є спільним майном подружжя тому, що квартиру отримав позивач, з його згоди та в інтересах родини відповідач набула її у власність і продала також в інтересах родини для покращення умов її проживання, що визнала у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з пропуску ним строку позовної давності.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 травня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільної сумісної власності подружжя, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання частини житлового будинку особистою власністю, позов третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Гаража Н. П., про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та визнання права власності, залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що якщо за кошти позивача ОСОБА_3 (частку у квартирі) було придбано іншу квартиру, то позивач ОСОБА_3, у разі доведення цих обставин, має право на переведення на нього прав і обов`язків покупця і це не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним. Позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення, оскільки у апеляційного суду немає повноважень уточнити його вимоги та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому мають бути залишені без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про розподіл спільної сумісної власності подружжя та ОСОБА_2 про визнання частини житлового будинку особистою власністю, оскільки такі вимоги є на даний час передчасними та у разі їх задоволення це може перешкодити ОСОБА_3 захистити свої порушені права.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її з Харківського районного суду Харківської області.
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3
02 липня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 13 липня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Фаловська І. М., Штелик С. П.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено обставини справи. Заявник зазначає, позивач ОСОБА_3 брав участь у справі через свого представника - адвоката, тобто користувався правовою допомогою, на власний розсуд обираючи спосіб захисту. Крім того ОСОБА_3 пропустив строк звернення до суду. Вказує, що позбавлений можливості зареєструвати своє місце проживання.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не повно досліджено обставини справи. Заявник зазначає, має право особистої власності на частину будинку, оскільки продана частина квартири, були її особистою власністю відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", необхідність заявити про цей факт виникла лише після звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про поділ майна подружжя.
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не повно досліджено обставини справи. Заявник зазначає, що укладенням договору купівлі-продажу порушено його майнові права, що є підставою для визнання правочину недійсним.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У лютому 2018 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
У лютому 2018 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 у якому просить задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_2 .
У лютому 2018 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 у якому просить задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_3 .
У лютому 2018 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 у якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у якому просить частково задовольнити касаційні скарги, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 19 березня 1993 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 13 квітня 2017 року заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області.
Від шлюбу сторони мають трьох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчать свідоцтва про їх народження де матір`ю вказана ОСОБА_2, батьком вказаний ОСОБА_1 .
На підставі рішення Пісочинської селищної Ради народних депутатів № 68 від 08 лютого 1994 року ОСОБА_1 14 лютого 1994 року виданий ордер на житлове приміщення № АДРЕСА_8 .
Згідно із довідкою форми Ф-1 місце проживання ОСОБА_1 в період з 11 квітня 1994 року по 08 липня 1997 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, що видане 28 грудня 1998 року відділом приватизації Харківського міжміського бюро технічної інвентаризації, квартира АДРЕСА_2, на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області № 517 від 09 серпня 2005 року, батькам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від імені їх малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, дозволено продати частини квартири АДРЕСА_2 , і купити на їх ім`я частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявою від 29 серпня 2005 року, що посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Л. П., ОСОБА_1 дав згоду ОСОБА_2 продати від імені малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, належну йому частку квартири АДРЕСА_2, підписати від імені малолітнього договір купівлі-продажу, отримати відповідні гроші від покупця.