ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/11947/18
адміністративне провадження № К/9901/30734/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Бевзенка В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації "Міжрегіональне бюро екологічного захисту" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019 (головуючий суддя: Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 (головуючий суддя: Чаку Є.В., судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі №826/11947/18 за позовом Громадської організації "Міжрегіональне бюро екологічного захисту" до Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, Державне підприємство "Кривбасшахтозакриття", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 , Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Приватне акціонерне товариство "Євраз Суха Балка", Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", Публічне акціонерне товариство "Кривбасзалізрудком", ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 про визнання протиправним та нечинним пункту 1 розпорядження від 17.01.2018 № 23, визнання дій протиправними та зобов`язання утриматись від видачі висновку,
В С Т А Н О В И В:
30.07.2018 Громадська організація "Міжрегіональне бюро екологічного захисту" (далі - ГО "Міжрегіональне бюро екологічного захисту") звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ або відповідач-1), Міністерства екології та природних ресурсів України (далі -Мінприроди або відповідач-2), у якому просила:
визнати протиправним та нечинним пункт 1 розпорядження КМУ від 17.01.2018 за № 23 р;
визнати протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України, якими почато Процедуру оцінки впливу на довкілля у повідомленні ДП "Кривбасшахтозакриття" від 02.07.2018 планованої діяльності;
зобов`язати Міністерство екології та природних ресурсів України утриматися від видачі висновку з оцінки впливу на довкілля акумуляції надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачі шахтних вод та їх скидання у р. Інгулець без інформації про видобування корисних копалин ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" з родовища поле шахти "Родіна" і багатих залізних руд рудника ім. Комінтерна (поле шахти "Октябрська"); ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з родовища ім. Кірова (поле шахти "Артем"); ПАТ "Євраз Суха Балка" з родовища поле шахти "ім. Фрунзе", а також про господарську діяльність ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", що пов`язана з підтримкою необхідного режиму гідрозахисту шахти "Гігант-Глибока" та призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про отримання 13.02.2018 позивачем листа Мінекономрозвитку від 01.02.2018 №3804-05/4178-07, з якого він дізнався, що відповідачем-1 на підставі рішення Криворізької міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при виконкомі міської ради у зв`язку з виявленням на ставку-накопичувачі балки Свистунова ознак аварійної ситуації прийнято управлінське рішення про забруднення навколишнього природного середовища України шляхом скидання шахтних вод і подачі Дніпровської води в р. Інгулець.
Також, на переконання позивача, у разі здійснення Мінприроди процедури з оцінки акумуляції надлишкових зворотних вод у ставку-накопичувачі шахтних вод та їх скидання у р. Інгулець, видачі висновку на передбачену у повідомленні ДП "Кривбасшахтозакриття" від 02.07.2018 планову діяльність відбудеться збереження існуючої системи провадження з шахтними водами. Стверджує, що підприємства, які утворюють шахтні води при видобуванні корисних копалин, звільняться від обов`язку впроваджувати ефективні технології щодо зниження рівня мінералізації цих вод та реально компенсувати шкоду, заподіяну довкіллю й окремим громадянам, що проживають у тій частині села Новоселівка, яку постановою Верховної Ради України від 12.07.2001 №2661-ІІІ "Про надзвичайну ситуацію, що склалася в Широківському районі Дніпропетровської області у зв`язку із зсувом Інгулецького хвостосховища, та стан дотримання вимог чинного законодавства щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва і забезпечення гарантій прав власників землі та землекористувачів, пов`язаних з вилученням у них земельних ділянок" (далі - Постанова ВРУ №2661-ІІІ) визнано зоною надзвичайної соціально- економічної та екологічної ситуації.
18.03.2019 ГО "Міжрегіональне бюро екологічного захисту" звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про зміну предмету позову, в якій позовні вимоги викладено позивачем у такій редакції:
визнати протиправними та нечинними нормативно-правові акти: розпорядження КМУ від 17.01.2018 № 23-р "Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець" і розпорядження КМУ від 27.12.2018 № 1096 "Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець";
визнати протиправною бездіяльність КМУ, яка полягає у невжитті заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина при прийнятті розпорядження КМУ від 17.01.2018 № 23-р "Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець", і розпорядження КМУ від 27.12.2018 №1096 "Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець";
зобов`язати КМУ вчинити певні дії, а саме: прийняти акт, яким забезпечити виконання пункту 5.6 плану заходів щодо поетапного зменшення обсягів скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець, поліпшення якості води у басейні зазначеної річки, Карачуновському водосховищі, водозаборі Інгулецької зрошувальної системи до 2025 року, затвердженого спільним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства екології та природних ресурсів України від 08.11.2017 №1622/405 (далі - План) і визначити критерієм (показником), за якими оцінюватиметься ефективність його реалізації, відселення людей з місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації згідно Постанови ВРУ від 12.07.2001 № 2661-ІІІ;
стягнути з КМУ - суб`єкта владних повноважень кошти в розмірі 7 (сім) мільйонів гривень на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної бездіяльністю відповідача, яка полягає у невжитті при прийнятті розпорядження від 17.01.2018 №23-р "Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець" і розпорядження від 27.12.2018 № 1096 "Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець" заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина щодо жителів вулиць Шевченка, Нагірна, Івана Франка, Миру ( будинки НОМЕР_1-НОМЕР_2 ) села Новоселівка Широківського району Дніпропетровської області, а саме: ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_1, ОСОБА_24, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_11, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_15, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_2, ОСОБА_37, ОСОБА_20, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_21, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_16, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_17, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_14, ОСОБА_60, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_5, ОСОБА_67, ОСОБА_6, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77 ;
визнати протиправними дії Міністерства екології та природних ресурсів України, якими почато Процедуру оцінки впливу на довкілля у повідомленні державного підприємства "Кривбасшахтозакриття" від 02.07.2018 планованої діяльності, та зобов`язати утриматися від видачі висновку з оцінки впливу на довкілля акумуляції надлишків зворотних вод у ставку-накопичувачі шахтних вод та їх скидання у р. Інгулець без інформації про видобування корисних копалин ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" з родовища поле шахти "Родіна" і багатих залізних руд рудника ім. Комінтерна (поле шахти "Октябрська"); ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" з родовища ім. Кірова (поле шахти "Артем"); ПАТ "Євраз Суха Балка" з родовища поле шахти "ім. Фрунзе", а також про господарську діяльність ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", що пов`язана з підтримкою необхідного режиму гідрозахисту шахти "Гігант-Глибока" та призводить до скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти.
Заява обґрунтована тим, що 27.12.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято однотипне з оспорюваним розпорядження № 1096 "Про скидання надлишків зворотних вод у р. Інгулець" з порушеннями, на думку позивача, вимог режиму функціонування системи цивільного захисту, процедури прийняття Кабінетом Міністрів України відповідних актів. Окремо зазначено щодо необхідності стягнення за рахунок відповідача коштів у розмірі 7 мільйонів гривень на відшкодування моральної (немайнової) шкоди вищезазначеному переліку осіб.
Додатково позивач зазначає про відсутність переліку гідротехнічних споруд Криворізького басейну, на яких виникла (або могла виникнути) аварійна ситуація та вимагала прийняття рішення в межах компетенції Кабінету Міністрів України відповідно до статті 14 ВК України. Персонально не визначено осіб, яким дозволяється до 1 березня скидання із ставка-накопичувача надлишкових зворотних вод у р. Інгулець згідно з регламентом скиду надлишкових зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу у 2017-2018 і 2018-2019 роках.
Також позивач стверджує, що відповідачем-1 не виконано основні завдання, покладені на нього статтею 2 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII "Про Кабінет Міністрів України", а саме не вжито заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина шляхом забезпечення виконання пункту 5.6. плану заходів щодо поетапного зменшення обсягів скидання надлишкових зворотних вод у р. Інгулець, поліпшення якості води у басейні зазначеної річки, Карачуновському водосховищі, водозаборі Інгулецької зрошувальної системи до 2025 року, затвердженого спільним наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства екології та природних ресурсів України від 08.11.2017 № 1622/405.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 03.05.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019, повернув без розгляду заяву позивача про зміну предмету позову від 18.03.2019 вих. № Пр-23.
Постановляючи ухвалу про повернення заяви про збільшення позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем при поданні вказаної заяви не було надано доказів сплати судового збору. Водночас суди зазначили, що заява позивача про збільшення позовних вимог містить у собі одночасну зміну підстав та предмету позову, що суперечить частині 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Не погодившись із такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач 02.11.2019 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 і направити справу для продовження розгляду.
Скаржник зазначає, що в позовній заяві та заяві про зміну предмету спору він просить визнати протиправними та нечинними нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України: розпорядження від 17.01.2018 №23-р "Про скидання надлишкових зворотних вод у р. Інгулець" і розпорядження від 27.12.2018 №1096-р "Про скидання надлишкових зворотних вод у р. Інгулець". Водночас стверджує, що підставою звернення до суду в обох випадках, є невідповідність актів відповідача національній екологічній політиці та їх прийняття з однаковими порушеннями вимог режиму функціонування системи цивільного захисту населення, регламентованого статтями 8,11,16 Кодексу цивільного захисту України; встановленої пунктом 7 глави 33 Регламенту Кабінету Міністрів України процедури погодження проекту акту Кабінету міністрів України; статей 361-365 Угоди про Асоціацію між Україною, з однією сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 21.03.2014; без громадського обговорення та врахування громадської думки.
Також зазначає, що оскаржені судові рішення не містять жодного посилання на застосовані процесуальні норми завдяки якім встановлені фактичні обставини, покладені в основу висновку суду в частині одночасної зміни підстав та предмету позову.
На переконання скаржника, судом першої інстанції неправильно застосовані норми Закону України від 08.07.2011 № 3674-IV "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-IV) та формалізовано витлумачено положення статей 47 і 167 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2019 відкрито провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.
20.01.2020 від відповідача-2 надійшов відзив на касаційну скаргу, де він зазначає про порушення позивачем вимог щодо змісту заяви про збільшення розміру позовних вимог та ненадання доказів сплати судового збору, що і стало підставою для прийняття законних і обґрунтованих рішень судами першої та апеляційної інстанцій.
На адресу Верховного Суду надійшли пояснення та відзиви від третіх осіб ПАТ "Кивбасзалізрудком", ПАТ "Центарльний гірничо-збагачувальний комбінат", ПАТ "Арселор Міттал Кривий Ріг", в яких останні наголошують на законності та обґрунтованості судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 " 923/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_78 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" та прийняттям наказу голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, здійснено повторний автоматизований розподіл справи та визначено наступний склад суду: головуючий суддя: Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Бевзенко В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
За приписами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Статтею 167 КАС України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви. Так, відповідно до пунктів 4-5 частини 1 статті 167 КАС України, будь-яка письмова заява повинна містити зміст питання, яке має бути розглянуто судом та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення).
Відповідно до частини 2 статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.