ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 160/8063/18
провадження № К/9901/33176/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Приватного підприємства "Торгово-промислове об`єднання № 1"
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 (суддя Кучма К.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 (головуючий суддя Білак С.В., судді Шальєва В.А., Малиш Н.І.)
у справі №160/8063/18
за позовом Приватного підприємства "Торгово-промислове об`єднання №1"
до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
про скасування постанови.
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2018 року Приватне підприємство "Торгово-промислове об`єднання № 1" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій просило суд визнати протиправною і скасувати постанову від 16.10.2018 №ДН1370/1406/АВ/ТД-ФС/628 про накладення штрафу у розмірі 3 350 700 грн.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 у справі №160/8063/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
3. Приватне підприємство "Торгово-промислове об`єднання № 1" з вищевказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі №160/8063/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
4. До Верховного Суду від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 13.09.2018 №755-1 "Про призначення інспекційного відвідування", направлення на проведення інспекційного відвідування від 14.09.2018 №311, на підставі інформації, наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.01.2018 №2738/05/30, посадовими особами відповідача з 14.09.2018 по 17.09.2018 було здійснено інспекційне відвідування Приватного підприємства "Торгово-промислове об`єднання №1" за адресою: 49000, м.Дніпро, вул.Маршала Малиновського, буд.48А, кв.63.
6. За результатами проведення інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовую найману працю, було складено акт від 17.09.2018 №ДН1370/1406/АВ, яким встановлено порушення ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України.
7. Перевіркою, проведеною шляхом аналізу наданих документів, було охоплено період з січня 2017 року по вересень 2018 року, та встановлено наступне: трудовий договір не укладено між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, трудові договори не укладено в письмовій формі (у випадках, встановлених частиною першою статті 24 КЗпП), працівники допускаються до роботи до укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
8. На підставі акту перевірки від 17.09.2018 №ДН1370/1406/АВ Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області 16.10.2018 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1370/1406/АВ/ТД-ФС/628, якою на Приватне підприємство "Торгово-промислове об`єднання №1" накладено штраф у розмірі 3350700 грн.
9. Незгода позивача з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1370/1406/АВ/ТД-ФС/628 і стала підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій керувались тим, що мало місце порушення позивачем вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України в частині допуску до роботи 30 осіб без укладання трудового договору. У цивільно-правових договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та повинні були бути відображені в акті їх приймання, а також не містяться відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.
11. Суд апеляційної інстанції також наголосив, що позивачем здійснюється підміна трудових договорів, укладеними цивільно-правовими договорами, оскільки в останніх зазначено про процес робіт, які мають постійний характер виконання.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
12. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим та апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що відсутній факт порушень позивачем трудового законодавства.
13. На думку позивача, судами попередніх інстанцій не враховано того, що трудові спори перебувають у предметній юрисдикції цивільних судів.
14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та вказаними фізичними особами, є типовими, містять загальні відомості про виконувану роботу, в них не зазначено об`єму роботи, яку необхідно виконати, акти виконаних робіт свідчать про регулярність виконання означеними особами своїх трудових функцій, тому постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем у відповідності з чинним законодавством.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
16. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
17. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
18. Укладення трудового договору передбачено у ст. 24 КЗпП України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання ч.3 ст. 24 КЗпП України було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, якою затверджено Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу.
19. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.