ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/11390/16
провадження № К/9901/63736/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2018 (суддя Васильченко І.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 (головуючий суддя Бужак Н.П., судді Костюк Л.О., Бабенко К.А.)
у справі № 826/11390/16
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій"
про визнання протиправними та скасування доручення та припису
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київблагоустрій", в якому просив, з урахуванням заяви про зміну предмету позову:
- визнати протиправним та скасувати припис КП "Київблагоустрій" від 27.11.2015 №1515991;
- визнати протиправним та скасувати доручення № 475/12-15 КП "Київблагоустрій" щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою за адресою: АДРЕСА_9;
- визнати дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації та КП "Київблагоустрій" щодо видання доручення для демонтажу належних ОСОБА_1 об`єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 протиправними;
- визнати дії КП "Київблагоустрій" щодо демонтажу належних ОСОБА_1 об`єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 протиправними.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2018 у справі №826/11390/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018, позов задоволено повністю.
3. Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з вищевказаними рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення окружним і апеляційним адміністративними судами норм матеріального і процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин справи, просить суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/11390/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
4. Від позивача і відповідача до Верховного Суду надійшли письмові пояснення.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27.11.2015 провідним інспектором КП "Київблагоустрій" видано припис № 1515991 про оформлення контрольної картки на проведення будівельних робіт.
08.12.2015 Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації було видано КП "Київблагоустрій" доручення №475/12-15К щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою в разі відсутності проектно-дозвільної документації на їх розміщення за адресою: АДРЕСА_9.
6. 10.12.2015 КП "Київблагоустрій" на підставі вказаного доручення було здійснено демонтаж об`єктів нерухомого майна (гаража) за адресою: АДРЕСА_4 та зафіксовано актом на демонтажні роботи.
7. Листом-відповіддю від 28.01.2016 № 043-63 КП "Київблагоустрій" зазначив, що гараж за адресою: АДРЕСА_8 демонтовано 10.12.2015 на виконання доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації від 08.12.2015 № 064-12241 та додав до листа акт проведення демонтажу від 10.12.2015 № 213/03.
8. Позивач, вважаючи дії та рішення відповідачів протиправними, звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства "Київблагоустрій" щодо видання доручення для демонтажу належних ОСОБА_1 об`єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та дії Комунального підприємства "Київблагоустрій" щодо демонтажу належних ОСОБА_1 об`єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 є протиправними, а відтак припис КП "Київблагоустрій" від 27.11.2015 № 1515991 та доручення № 475/12-15 КП "Київблагоустрій" щодо вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою за адресою: АДРЕСА_9, суди визнали протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
10. Суди попередніх інстанцій встановили наявність фундаменту в демонтованих об`єктах нерухомого майна, гаражів за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_3, тому дійшли висновку, що спірні об`єкти не можуть бути віднесені до малих архітектурних форм та тимчасових споруд, тому підстав для їх демонтажу у відповідачів не було, оскільки знесення об`єктів нерухомого майна, у разі здійснення самочинного будівництва, здійснюється у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст. 376 Цивільного кодексу України виключно на підставі рішення суду.
11. Також суди відзначили, що в оскаржуваному дорученні міститься адреса об`єкту нерухомого майна, що підлягає демонтажу: АДРЕСА_9, яка не відповідає адресі, зазначеній в оскаржуваному приписі: АДРЕСА_4
Разом з тим судами встановлено, що демонтовано було гаражі за адресою: АДРЕСА_4, що є окремо стоячими одноповерховими гаражами та належать на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяженню від 23.12.2015 №31464790 та від 13.07.2015 № 40532556.
12. Суд першої інстанцій вказав на те, що оскаржуване доручення підписано заступником начальника управління контролю за благоустроєм С. Серпокриловим. Натомість доказів того, що він має підписувати таке доручення матеріали справи не містять, а відповідачем 1 не надано.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
13. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було взято до уваги те, що позивачем пропущено строк на звернення до адміністративного суду, що оскаржуваний припис стосувався майна саме позивача, ОСОБА_1 не надано до суду доказів (в розумінні ст. 125 ЗК України) володіння земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_3 де знаходяться спірні приміщення.
14. За посиланням скаржника, позивачем не надано суду доказів, що об`єкти нерухомого майна - споруди за адресою: АДРЕСА_3 - та об`єкт, які перевірялися/демонтовані відповідачем, є одним і тим же об`єктом, а також докази на підтвердження присвоєння даним спорудам поштової адреси.
15. Відповідач-1 вважає, що судами невірно надано правову оцінку заяві ОСОБА_1 про зміну предмету адміністративного позову від 10.10.2016 та наданим позивачем документів до заяви, оскільки технічний паспорт, наданий позивачем до заяви від 10,10,2016 про зміну предмету позову, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю "БТІ СЕРВІС" 05.04.2016 (демонтаж здійснено 10.12.2015). Тобто, Окружним адміністративним судом м.Києва не враховано та не вірно надано правову оцінку вказаним документа відповідно до процесуального закону та не враховано, що на момент демонтажу вказаного технічного паспорту не було.
16. Скаржник вважає припущеннями посилання суду першої інстанції на те, що не підтверджено повноваження посадової особи, яка підписала оскаржуване доручення про демонтаж.
17. У письмових поясненнях позивач зазначає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки судами у цій справі встановлено, що позивач відповідно до договору купівлі-продажу від 23.12.2014 придбав об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (гараж), розташований за адресою: АДРЕСА_4, загальна площа 27,2 кв. м та відповідно до договору купівлі-продажу від 13.07.2015 придбав об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (гараж), розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 36,5 кв.м. Вказані об`єкти зареєстровані на праві приватної власності за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за N 536519180361 та N 678660180361, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери: 31464790, 40532665.
18. Також позивач, з посиланням на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 26.12.2019 у справі № 364/515/19, вважає, що за загальним правилом, закріпленим у ч. 4 ст.120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
19. Позивач вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції про непідтвердження повноважень посадової особи відповідача-1 на підписання оскарженого доручення про демонтаж не спростовано належними доказами.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
21. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. У п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Підпунктом 7 п. "а" ч. 1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
23. Згідно зі ст. 10 Законом України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.
У ст. 12 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
24. Відповідно до ч. 1, 2 статті 34 цього ж Закону правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.