ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2020 року
м. Київ
справа № 724/286/16-а
провадження № К/9901/21429/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання провести поновлення раніше призначеної пенсії, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Хотинського районного суду Чернівецької області у складі судді Руснака А.І. від 25 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Загороднюка А.Г., Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П. від 19 липня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання провести поновлення раніше виплаченої пенсії, в якому просила:
- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області щодо відмови в поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 7 жовтня 2009 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області щодо відмови в поновленні виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1
Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 7 жовтня 2009 року.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії ОСОБА_1, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хотинського районного суду Чернівецької від 25 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно паспорта серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є громадянкою України.
З 1 січня 2009 року виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена у зв`язку з тим, що вона виїхала на постійне місце проживання в США.
1 лютого 2016 року представник позивача звернувся до відповідача із письмовою заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії, однак відповідач відмовив в задоволенні такого звернення, посилаючись на відсутністю відповідної міждержавної угоди між Україною та Сполученими Штатами Америки.
6. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у зв`язку з відсутністю відповідної міждержавної угоди між Україною та США та нормативно-правових актів, якими передбачаються умови, норми та механізми виплати пенсії громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, враховуючи положення частини третьої статті 35 та статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", підстав для поновлення пенсії позивачу немає.
8. ОСОБА_1 подано заперечення на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, в яких вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
10. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
11. Згідно зі статтею 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
12. Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
13. Як зазначено в пункті 3.3. цього Рішення, оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
14. У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства; хоча Перший протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 […]; сторони провадження не оскаржували того, що якби заявник продовжив проживати на території України, він і надалі б отримував пенсію; із цього випливає, що інтереси заявника належать до сфери застосування статті 1 Першого протоколу та права на майно, яке вона гарантує; Судом встановлено, що Уряд не надав ніякого обґрунтування позбавлення заявника його пенсії лише через те, що він проживав за кордоном; ані рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року не вказує на те, що національні органи наводили відповідні причини для виправдання відмінності у ставленні, на яку заявник скаржився, ані Уряд під час провадження в Суді не навів жодних таких обґрунтувань.
У пункті 53 цього рішення також наголошено, що Суд неодноразово повторював, що Конвенція є живим інструментом, який повинен тлумачитися "з огляду на умови сьогодення" (див. рішення ЄСПЛ від 25 квітня 1978 року у справі "Тайрер проти Сполученого Королівства" (Tyrer v. the United Kingdom), пункт 31, Series A
№ 26), а підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати, проживаючи за кордоном, що могли вважатися розумними на початку 1950-х років.
15. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70 цього рішення).
16. Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
17. Згідно із частиною 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.
18. Водночас згідно з пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
19. Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1 Порядку № 22-1).