Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 639/1758/15-ц
провадження № 61-2548св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за касаційною скаргою адвоката Катріч Марії Миколаївни як представника ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних та зустрічних позовних вимог
У лютому 2015 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 29 квітня 2008 року № DN81AR15790125 у розмірі 358 955,73 грн.
На обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що 29 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір № DN 81AR15790125 (далі - кредитний договір, договір), за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 72 223,70 грн з терміном повернення до 26 квітня 2013 року.
Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку із чим станом на 26 грудня 2014 року має заборгованість у розмірі 358 955,73 грн, у тому числі: 68 733,07 грн - заборгованість за кредитом; 24 904,67 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом; 247 986,76 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 250 грн - штраф (фіксована частина); 17 081,23 грн - штраф (процентна складова).
Враховуючи наведене, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Жовтневий районний суд м. Харкова заочним рішенням від 14 квітня 2015 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором від 29 квітня 2008 року № DN81AR15790125 у розмірі 179 702,04 грн, у тому числі: 68 733,07 грн - заборгованість за кредитом; 24 904,67 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом; 68 733,07 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 250 грн - штраф (фіксована частина); 17 081,23 грн - штраф (процентна складова). Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ОСОБА_1 не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого в нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню, із зменшенням розміру пені до розміру суми боргу за кредитом.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Харківський апеляційний суд постановою від 26 грудня 2019 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 квітня 2015 року змінив. Зменшив розмір стягненої заборгованості за кредитним договором до 141 730,43 грн. У решті позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що при визначенні розміру заборгованості суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, в результаті чого розмір стягненої заборгованості за кредитним договором підлягає зменшенню до 141 730,43 грн, решту позовних вимог позивач не довів. Банк не направляв боржнику повідомлення про дефолт, тому строк повернення кредиту в повному обсязі не змінювався.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та пояснення на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 03 лютого 2020 року до Верховного Суду, адвокат Катріч М. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звернувся до суду з цим позовом після спливу позовної давності, що є підставою для відмови в його задоволенні.
Умовами кредитно-заставного договору передбачено, що позичальник повинен сплачувати щомісячний платіж у розмірі 2 102,87 грн для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування ним до 28 числа кожного місяця.
Пунктами 12.2.5, 12.2.6 визначено, що строком повернення кредиту в повному обсязі є 30-й день з моменту виникнення події дефолту та відсутності погашення заборгованості, після спливу строку на усунення події дефолту.
Враховуючи, що з 28 грудня 2008 року (дата останнього платежу, повернення заборгованості) банк фактично знав про своє порушене право, проте не заявляв про це, і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності як щодо основного зобов`язання, так і щодо застосування відсотків за його користування та інших передбачених договором сум.
У зв`язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов`язання, а тому банк мав право з грудня 2008 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, чого не зробив.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача визначені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
24 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшли пояснення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на касаційну скаргу, мотивовані тим, що доводи касаційної скарги щодо пропущення банком позовної давності, що з урахуванням заяви відповідача є підставою для відмови в позові, не відповідають дійсним обставинам справи.
Матеріали справи не містять доказів про те, що банк у передбаченому пунктами 12.2.5, 12.2.6 кредитного договору порядку направляв боржнику повідомлення про дефолт, тому строк повернення кредиту в повному обсязі не змінювався, а згідно з пунктом 14.11 кредитного договору строк позовної давності встановлений тривалістю 5 років.
При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії договору, скільки з певними фактами, які свідчать про порушення прав особи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Харкова.
18 березня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПРИВАТБАНК", правонаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК", та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір № DN81AR15790125, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 72 223,70 грн, який зобов`язався повернути в строк до 26 квітня 2013 року та сплатити відсотки за користування ним, здійснити інші платежі в порядку, встановленому умовами кредитного договору.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 26 грудня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 358 955,73 грн, у тому числі: 68 733,07 грн - заборгованість за кредитом; 24 904,67 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом; 24 7986,76 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 250 грн - штраф (фіксована частина); 17 081,23 грн - штраф (процентна складова).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.