Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 645/7659/18
провадження № 61-20038св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шевченко Вікторія Юріївна,
розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шевченко В. Ю., про визнання договору про поділ спільного майна колишнього подружжя недійсним, визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони з 26 липня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року було розірвано.
11 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ спільного майна колишнього подружжя (далі - договір).
За цим договором, в період зареєстрованого шлюбу колишнім подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбано у спільну власність наступне майно: квартира АДРЕСА_1 ; комплект меблів для вітальні "ВЕРОНА", виготовлений з натурального дерева, в комплекті 1 стіл та 4 стільці; спальня "Анабель-Беатріче", яка складалася з ліжка, туалетного столика, шафи та тумби.
Згідно пункту 2 договору в особисту приватну власність ОСОБА_2 перейшла зазначена квартира, а в особисту приватну власність ОСОБА_3 - вказане побутове майно (меблі).
Відповідно до пункту 4 договору вартість квартири, згідно оцінки майна, становила 79 394,00 грн, загальна вартість майна побутового становила 47 228,00 грн.
Проте, позивачка вважає, що вона помилилася стосовно реальної ринкової вартості нерухомого майна, оскільки зазначена квартира має значно вищу ринкову вартість. Тим самим відповідач поставив позивачку в край невигідне матеріальне становище.
З урахуванням викладених обставин позивачка просила суд визнати договір про поділ спільного майна колишнього подружжя від 11 липня 2018 року, укладений між нею та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Шевченко В. Ю., зареєстрований в реєстрі № 3822 - недійсним; визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 22,5 кв.м; комплект меблів для вітальні "Верона", виготовлений з натурального дерева, вартістю 19 228,00 грн, спальню "Анабель-Біатріче", вартістю 28 000,00 грн; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_3 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, житловою площею 15,9 кв.м, загальною площею 22,5 кв.м, на Ѕ частину комплекту меблів для вітальні "Верона", виготовлений з натурального дерева, вартістю 19 228,00 грн, на Ѕ частину спальні "Анабель-Біатріче", вартістю 28 000 грн; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_2 на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, житловою площею15,9 кв.м, загальною площею 22,5 кв.м, на Ѕ частину комплекту меблів для вітальні "Верона", виготовлений з натурального дерева, вартістю 19 228,00 грн, на Ѕ частину спальні "Анабель-Біатріче", вартістю 28 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на нього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 червня 2019 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір про поділ спільного майна колишнього подружжя від 11 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шевченко В. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 3822.
Визнано об`єктами права спільної сумісної власності подружжя:
- квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 22,5 кв.м;
- комплект меблів для вітальні "Верона", виготовлений з натурального дерева, вартістю 19 228,00 грн,
- спальню "Анабель-Біатріче", вартістю 28 000,00 грн.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на:
- квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 15,9 кв.м, загальною площею 22,5 кв.м, яка зареєстрована за ОСОБА_2 ;
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині за кожним на:
- комплект меблів для вітальні "Верона", виготовлений з натурального дерева, вартістю 19 228,00 грн,
- спальню "Анабель-Біатріче", вартістю 28 000,00 грн
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що договір про поділ спільного майна колишнього подружжя, вчинено позивачем під впливом помилки, що ставить позивача у вкрай невигідні умови.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У листопаді 2019 року від ОСОБА_2 на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Харківського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
06 грудня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Шемет О. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник позивача просить суд касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
27 листопада 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 26 липня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений шлюб.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2017 року шлюб між сторонами розірвано.
За час перебування у шлюбі у спільну сумісну власність сторонами було придбано наступне майно:
- квартира АДРЕСА_1, яка складається з однієї кімнати, загальною площею 22,5 кв.м, житловою площею 15,9 кв.м;
- комплект меблів для вітальні " Верона ";
- спальня " Анабель -Беатріче".
11 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ спільного сумісного майна колишнього подружжя, який вони посвідчили нотаріально.
Відповідно до пункту 2 цього договору сторони домовились, що після укладання цього договору в особисту приватну власність ОСОБА_2 переходить квартира АДРЕСА_2, а в особисту приватну власність ОСОБА_3 переходить майно побутове: комплект меблів для вітальні " Верона "; спальня " Анабель -Беатріче".
Пунктом 4 договору про поділ спільного сумісного майна подружжя згідно зі звітом про оцінку майна, ідентифікатор за базою ФДМУ 3292249-25062018_КR01, виданим 25 червня 2018 року, ТОВ "Консалтингова компанія "Центр оцінки", визначена величина вартості об`єкту оцінки квартири - 79 394,00 грн. Згідно підпункту 1.2 пункту 1 цього договору загальна вартість майна побутового (меблі) становить 47 228,00 грн.
Пунктом 5 вищевказаного договору передбачено, що поділ майна здійснюється без компенсаційних доплат.
Договором також передбачено, що ОСОБА_3 зобов`язується передати ОСОБА_2 зазначену в договорі квартиру у стані, придатному для подальшого користування, в строк не пізніше 11 липня 2018 року (пункт 6 договору).
Сторони підтвердили, що жодна з них не поставлена даним договором у надзвичайно невигідне матеріальне становище (пункт 7 договору).
У пункті 8 договору вказано, що сторони підтверджують, що цей договір відповідає дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину. Укладається у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, сторони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать особисті підписи на договорі.
Також сторони підтвердили, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей щодо цього договору (пункт 9 договору).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.