Постанова
Іменем України
20 липня 2020 року
м. Київ
справа № 569/11252/15-ц
провадження № 61-18176св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. В., Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 18 червня 2004 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано у відділі державної реєстрації актів громадського стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис № 604.
Вказаний шлюб було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2015 року у справі № 569/6550/15-ц.
Враховуючи те, що під час шлюбу ними було придбано майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, просила суд: визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Mitsubishi Galant, легковий-В седан, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 120 000 грн, виділивши його ОСОБА_2 в натурі та стягнути з останнього на її користь грошову компенсацію 50 % вартості вказаного автомобіля; визнати за нею право власності на 1/2 частку однокімнатної квартири площею 33 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.
Позовна заява мотивована тим, що квартира, яку бажає поділити ОСОБА_1, є його особистою приватною власністю.
Вказує, що ще до одруження із відповідачем він взяв у борг у своєї матері гроші на купівлю квартири, оскільки не мав окремого житла для проживання із дружиною.
Зазначав, що у червні 2004 року його мати переслала йому кошти через рахунки в банку, які були відкриті на ім`я колишньої дружини та її тітки - ОСОБА_3 . На підтвердження отримання грошових коштів ним було написано розписку на суму 17 500 доларів США.
На позичені у матері кошти він 30 червня 2004 року придбав двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, у якій тривалий час проживав разом із ОСОБА_1 .
Згодом 07 травня 2009 року він продав вказану квартиру та 14 травня 2009 року придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене, зазначав, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за його особисті кошти, а тому просив суд визнати її його особистою приватною власністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 травня 2019 року у складі судді Ковальова І. М. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ільчук Н. О., право власності на яку зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 23 червня 2009 року, номер запису 4-28044 в книзі: 101.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу спірної квартири та визнаючи її особистою приватною власністю ОСОБА_2, місцевий суд виходив із того, що останнім доведено, що вона придбана за його особисті кошти, у зв`язку з чим є його особистою приватною власністю, а тому не може бути спільною сумісною власністю подружжя.
Вирішуючи питання в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль та стягнення з останнього на її користь 50 % вартості автомобіля, суд виходив із того, що ОСОБА_1 не надано доказів зазначеної вартості автомобіля та його перебування у володінні ОСОБА_2 . Крім того, право власності на автомобіль зареєстровано за нею. Також вказано, що не виконано вимоги статті 71 СК України щодо внесення відповідної грошової суми на депозит суду для отримання іншим з подружжя грошової компенсації.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину однокімнатної квартири, площею 33 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю, скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири площею 33 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено право спільної сумісної власності на вказану квартиру.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю відмовлено.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Скасовуючи рішення місцевого суду в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, апеляційний суд виходив із того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу в порядку, визначено СК України.
Залишаючи рішення місцевого суду без змін в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо автомобіля Mitsubishi Galant, апеляційний суд виходив із того, що у вказаній частині рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення місцевого суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У жовтні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційним судом не враховано, що спірна квартира була придбана ним за кошти, які були ним позичені у своєї матері, про що складена відповідна розписка про зобовʼязання повернути кошти. Наявність згоди дружини під час укладення договорів купівлі-продажу від 07 травня 2009 року та 14 травня 2009 року, на яку послався апеляційний суд, не може беззаперечно свідчити про встановлення факту поширення на квартиру режиму спільної сумісної власності. Таким чином, вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1, у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 червня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі ДРАГС РС Рівненського МУЮ зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис за № 604.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2015 року шлюб між сторонами розірвано. Рішення суду набрало законної сили 01 липня 2015 року.
В період шлюбу між сторонами придбано квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль Mitsubishi Galant, легковий-В седан, номерний знак НОМЕР_1, поділ яких є предметом даного спору.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК Українивстановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.