Постанова
Іменем України
28 липня 2020 року
м. Київ
справа № 334/6849/19
провадження № 61-8823ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1,
відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") про визнання незаконними дій та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2013 року ПАТ КБ "Надра" було відмовлено у задоволенні позову щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 14/2006/0575Фжж від 14 листопада 2006 року, у зв`язку із недоведеністю банком наявності заборгованості. Однак, листом від 01 серпня 2019 року банк повідомив його про те, що право вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжж від 14 листопада 2006 року буде виставлено для індивідуального продажу на відкритих торгах (аукціоні) 21 серпня 2019 року. Позивач звертався до Комісії з розгляду скарг та підготовки пропозицій стосовно організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються зі скаргою, в якій зазначив про наявність судового рішення та незаконність нарахування заборгованості, проте рішенням Комісії від 21 серпня 2019 року № 237/19к йому було відмовлено у задоволенні скарги. Відповідачем знову призначені торги на 15 жовтня 2019 року. Позивач зазначав, що вказані дії відповідача є незаконними та завдають йому моральної шкоди, яку він оцінює в 27 000 грн.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про застосування заходів забезпечення позову, в якій просив:
- заборонити ПАТ КБ "Надра" виставляти на продаж право вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14 листопада 2006 року, укладеним між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 ;
- заборонити іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме: "права вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14 листопада 2006 року, укладеним між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 ".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2020 року заяву задоволено.
Застосовано заходи забезпечення позову шляхом заборони ПАТ КБ "Надра" виставляти на продаж "право вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14 листопада 2006 року, укладеним між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 ".
Застосовано заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме: "права вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14листопада 2006 року, укладеним між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 ".
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява підлягає задоволенню, оскільки між сторонами дійсно виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ПАТ КБ "Надра" подало до суду апеляційну скаргу.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на даний час запроваджено процедуру ліквідації ПАТ КБ "Надра", а заборона вчинення дій спрямованих на відступлення (продаж) права вимоги за кредитним договором є забороною Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснювати певні дії при здійсненні процедури ліквідації банку, що прямо заборонено частиною шостою статті 150 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
05 червня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 травня 2020 року, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно та з формальних міркувань скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи своєї позиції щодо касаційної скарги не висловили, відзиву на касаційну скаргу не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до ПАТ КБ "Надра" про визнання незаконними дії та стягнення моральної шкоди.
З метою забезпечення даного позову позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідну заяву про забезпечення позову шляхом заборони ПАТ КБ "Надра" виставляти на продаж "право вимоги" за кредитним договором № 14/2006/0575Фжж від 14 листопада 2006 року, укладеного між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1, а також заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме "право вимоги" за кредитним договором № 14/2006/0575Фжж від 14 листопада 2006 року, укладеного між ПАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.