Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 750/11539/18
провадження № 61-16579св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на:
- рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, у складі судді Карапута Л. В., від 05 березня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Губар В. С., Вінгаль В. М.,
Кузюри Л. В., від 29 липня 2019 року,
- додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Губар В. С., Вінгаль В. М., Кузюри Л. В., від 03 вересня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником 2/7 частин будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, власником інших 5/7 частин зазначеного житлового будинку є відповідач по справі.
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 з моменту набуття у власність
5/7 частин спірного житлового будинку чинив їй перешкоди у належному користуванні будинком, в тому числі різними способами намагався проникнути в належну їй частину житла та отримати вільний доступ до нього, внаслідок чого вона вимушена була неодноразово звертатися до суду та правоохоронних органів за захистом своїх прав, відновлення становища, яке існувало до порушення, встановлення порядку користування майном.
З метою виправдання своїх дій ОСОБА_2 посилався на договір дарування від 01 квітня 2011 року зі змінами до нього від 23 липня 2015 року, зазначаючи, що житлові кімнати в яких вона проживає входять до складу його 5/7 частин і належать йому особисто, оскільки визначені у договорі від 23 липня 2015 року.
Разом з тим, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 жовтня 2018 року у справі № 750/5149/18 витлумачено договір дарування 3/7 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами укладений 27 грудня 1994 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений 27 грудня 1994 року в частині предмету договору дарування 3/7 частин житлового будинку, як ідеальної частки без її виділу в натурі, а також окремо зазначено, що пункт договору із текстом "відчужується: кімнати 1-5 1-6 пл. 7, 7 кв. м 13, 0 кв. м, кухня І пл. 7,1 кв. м, веранда І, пл. 6, 3 кв. м, жилої площі 20, 7 кв. м.", слід розуміти, як опис та/або перелік приміщень у складі житлового будинку в цілому, а не у складі 3/7 його частин. Суд визнав частково недійсним договір про внесення змін, та доповнень до договору дарування 5/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, укладений 23 липня 2015 року між ОСОБА_4 від імені якої діяла ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в частині дарування: кімнати 1-5, 1-6 пл. 7, 7 кв. м, 13 кв. м., кухні 1-7 пл. 7,1 кв. м, веранди І пл. 6,3 кв. м, житловою площею 20,7 кв. м, внесених змінами до пунктів. 1 і 2, а саме: пункту 1 словами: "з яких: 3/7 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами складаються з: кімнати 1-5, 1-6 пл. 7,7 кв. м, 13 кв.м, кухні 1-7 пл. 7, 1 кв. м, веранд І пл. 6, 3 кв. м, житловою площею 20, 7 кв. м, а 2/7 (дві сьомих) частини - ідеально"; пункту 2 словами: "що складаються з: кімнати 1-5, 1-6 пл. 7,7 кв. м, 13 кв. м., кухні 1-7 пл. 7,1 кв. м., веранд І пл. 6,3 кв. м., житловою площею 20,7 кв. м".
При цьому, зазначала, що за тривалий час порядок користування спірним житловим будинком склався таким чином, що у її сім`ї у фактичному користуванні перебувала частина житлового будинку, яка має окремий вхід та складається з приміщень: (1-1) - кухня площею 8 кв. м, (1-2) - коридор площею 4, 1 кв. м, (1-3) - кімната площею 10, 4 кв. м, (1-4) - кімната площею 6 кв. м.
Посилаючись на те, що з вини ОСОБА_2 вона третій рік позбавлена житла, не має можливості користуватися своїм майном та речами, які залишилися в будинку, що спричиняє їй значну матеріальну та моральну шкоду, позивач просила суд:
- встановити факт незаконного проникнення ОСОБА_2 до житлового приміщення та незаконного її виселення з будинку АДРЕСА_1 ;
- для відновлення становища, яке існувало до порушення її прав, зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні житлом (житловим будинком) шляхом вселення її, до частини житлового будинку у АДРЕСА_2, та повернення їй раніше займаних нею приміщень: (1-1) - кухні площею 8,0 кв.м., (1-2) - коридору площею 4,1 кв.м., (1-3) - кімнати площею 10,4 кв.м., (1-4) - кімнати площею 6,0 кв.м, та звільнення цих приміщень від своїх речей, повернення їй комплекту ключів;
- встановити порядок користування житловим будинком у АДРЕСА_2 та виділити їй у користування приміщення: (1-1) - кухні площею 8,0 кв.м., (1-2) - коридору площею 4,1 кв.м., (1-3) - кімнати площею 10,4 кв.м., (1-4) - кімнати площею 6,0 кв.м., а ОСОБА_2 - наступні приміщення: (1-5) - кімнати площею 7,7 кв.м., (1-6) - кімнати площею 13,0 кв.м., (1-7) - кухні площею 7,1 кв.м., (І) - веранди площею 6,3 кв.м; надвірні споруди: "В" - льох цегляний; "Б" - сарай дерев`яний;
"Д" - сарай дерев`яний; "Г" вбиральня дерев`яна залишити у загальному користуванні;
- заборонити ОСОБА_2 самовільне входження до її житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично користується будинком, має ключі від будинку, майже щодня відвідує будинок, не була виселена з будинку відповідачем, а змінила місце свого проживання через неможливість проживання разом з ОСОБА_2, який є співвласником спірного будинку.
Правові підстави для вселення ОСОБА_1 до спірного житлового будинку, повернення раніше займаних нею приміщень, та їх звільнення від речей відсутні, оскільки вказані приміщення не були виділені позивачу в натурі.
Відмовляючи в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про виділення їй у користування частини житлових приміщень, суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів щодо можливості такого виділу, який би відповідав часткам, що належать сторонам на праві власності.
Встановивши, що спірний житловий будинок фактично з двома входами, проте всередині містить вільні проходи між кімнатами, не розділений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для заборони ОСОБА_2 самовільного входження до житла ОСОБА_1, оскільки такі приміщення належать сторонам на праві спільної часткової власності.
За встановлених судом обставин підстав для відшкодування відповідачем ОСОБА_1 моральної шкоди судом не встановлено.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2019 року - без змін.
Приймаючи постанову від 29 липня 2019 року, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, вказавши, що районним судом правильно встановлені фактичні обставини справи і їм надана вірна юридична оцінка, а апеляційна скарга не містить передбачених процесуальним законом підстав для скасування рішення Деснянського районного суду м. Чернігова
від 05 березня 2019 року та які б безспірно підтвердили обґрунтованість заявлених вимог.
В серпні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Новик М. С. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якому просив вирішити питання розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 вересня
2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 600 грн у відшкодування судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем доведений розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, тоді як позивачем не доведено неспівмірності цих витрат.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційних скаргах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу в частині вирішення спору по суті передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині розподілу судових витрат, понесених сторонами в ході апеляційного перегляду передати на новий розгляду до апеляційного суду.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
03 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 березня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
25 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 вересня
2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційні скарги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вказуючи про її повторну неявку в судове засідання суд першої інстанції не врахував положення пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та продовжив розгляд справи без участі позивача, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Судом першої інстанції не були допитані заявлені позивачем свідки:
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; не були досліджені пов`язані з предметом спору матеріали цивільної справи № 750/1615/14; не були приєднані і досліджені довідки видані позивачу за місцем проживання та не були досліджені зазначені у позові матеріали кримінальних проваджень, в тому числі: №12015270010006316, №12015270010010200, №42017271010000237 та не враховані встановлені в них факти.
Висновки суду першої інстанції про те, що вона фактично користується будинком, має від будинку ключі, майже щодня відвідує будинок, не була виселена з будинку відповідачем, а змінила місце свого проживання добровільно є неправильними оскільки ґрунтуються на суб`єктивному баченні обставин і фактів з точки зору відповідача, а не об`єктивної дійсності та неупередженій оцінці суду.
Звертає увагу, що цільове призначення житла, право на яке вона просила захистити, передбачає об`єктивну і фактичну можливість проживання в ньому, а не відвідування будинку з метою стеження за станом об`єкта з підстав страху втрати своєї власності, зокрема, руйнування, переобладнання, пожежі, тощо, оскільки в силу частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.
Наявність у неї ключів від будинку не спростовує факту порушення її житлових прав та прав співвласника нерухомого майна.
Наголошує на тому, що сторони по справі є сторонніми один одному особами, які не перебувають у родинних стосунках між собою, у зв`язку з чим спільне користування житлом порушить, крім іншого, і її особисті немайнові права.
Вважає, що відмова суду у відновленні житлових прав і права власності з підстав відсутності реального поділу приміщень в натурі не ґрунтується на законі та суперечить нормам статей 41, 47 Конституції України в частині гарантій недоторканості житла та непорушності права приватної власності.
Поза увагою обох судів без будь-яких обґрунтувань залишено докази у вигляді фотознімків спірного будинку із слідами руйнування, пошкодження дверей та замків, що створені відповідачем ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив її клопотання про зупинення розгляду справи до закінчення перегляду в касаційному провадження постанови апеляційного суду по справі № 750/5149/18 за її позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Белової О. С. про тлумачення умов договору, визнання договору про внесення змін та доповнень до договору дарування частково недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, чим допустив порушення свого обов`язку, передбаченого пунктом 6 частини першої
статті 251 ЦПК України.
Приймаючи додаткову постанову судом апеляційної інстанції порушено вимоги статей 4, 137, 141, 270, 368 ЦПК України та положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Суд апеляційної інстанції, повністю задовольняючи клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не надав оцінку всім обставинам справи, а саме не дослідив питання складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, чи співмірні послуги, які були надані адвокатом у відповідності до умов договору з тими послугами, які фактично надавалися.
Додаткова постанова в порушення вимог частини третьої статті 270 ЦПК України приймалась судом без виклику сторін та їх представників лише за наявними доказами, які надавалися представником відповідача
ОСОБА_2 - адвокатом Новиком М. С. до клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, що позбавило її можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Крім того, в резолютивній частині додаткової постанови суд апеляційної інстанції зазначив, що додаткова постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає, що суперечить частині п`ятій статті 270 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
В поданому у жовтні 2019 році відзиві ОСОБА_2 просив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова
від 05 березня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 29 липня 2019 року залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін та стягнути з позивача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом судових рішень в касаційному порядку.
Зазначає, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції знайшли своє спростування та були підтверджені позивачем, яка була допитана в якості свідка ті обставини, що їй не чиняться жодні перешкоди у користуванні спільним домоволодінням, вона має безперешкодний доступ до будинку та необхідний комплект ключів. При цьому в суді першої інстанції ОСОБА_2 окремо наголошував, що у випадку наявності у ОСОБА_1 складнощів з доступом до будинку, він може прямо в судовому засіданні надати їй додатковий комплект ключів.
Вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі зводяться до переоцінки наявних у справі доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником 2/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по
АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 30 листопада 2007 року, укладеного із ОСОБА_8
ОСОБА_2 є власником 5/7 частин зазначеного житлового будинку на підставі договору дарування від 01 квітня 2011 року, укладеного з
ОСОБА_4 , згідно пункту 1 якого дарувальник безоплатно передає у власність обдарованого належні на праві власності 5/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_3 частин якого відчужуються, дерев`яний, літ."А-1", має в цілому 37, 1 кв .м житлової площі, 62, 6 кв. м загальної площі. З надвірних споруд є: сарай, дерев`яний літ. "Б", погреб, цегляний, літ. 1"В", сарай, дерев`яний, літ. "Д", вбиральня, дерев`яна,
літ. "Г".
Згідно пункту 2 договору дарування від 01 квітня 2011 року нерухоме майно належить дарувальнику таким чином:
- 3/7 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами належать дарувальнику на підставі договору дарування, посвідченого
27 грудня 1994 року Першою чернігівською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-6742;
- 2/7 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами належать дарувальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17 лютого 2009 року Першою чернігівською державною нотаріальною конторою.
23 липня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір про внесення змін та доповнень до договору дарування 5/7 частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, яким викладено пункт 1 договору дарування від 01 квітня 2011 року в такій редакції:
"1. Дарувальник безоплатно передає у власність обдарованого належні їй на праві власності 5/7 (п`ять сьомих) частин житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з яких: 3/7 (три сьомих) частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами складаються з: кімнати 1-5, 1-6 пл.7, 7 кв. м, 13 кв. м, кухні 1-7 пл. 7, 1 кв. м, веранди І пл. 6, 3 кв. м, жилої площі 20, 7 кв. м,
а 2/7 (дві сьомих) частини - ідеально""
Сторони дійшли згоди доповнити пункт 2 договору дарування наступним: "що складаються з: кімнати 1-5, 1-6 пл.7, 7 кв. м, 13 кв. м, кухні 1-7 пл. 7, 1 кв. м, веранди І пл. 6, 3 кв. м, жилої площі 20, 7 кв; м та викласти пункт 2 договору дарування в наступній редакції: "2. Нерухоме майно належить дарувальнику таким чином:
- 3/7 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що складаються з: кімнати 1-5, 1-6 пл. 1-5, 16 пл.7, 7 кв. м,
13 кв. м, кухні 1-7 пл. 7, 1 кв. м, веранди І пл. 6, 3 кв. м, жилої площі 20, 7 кв; м належать дарувальнику на підставі договору дарування, посвідченого 27 грудня 1994 року Першою чернігівською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-6742, зареєстрованого в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації 06 січня
1995 року, записаного в реєстрову книгу № 117 за реєстровим № 5783;
- 2/7 (дві сьомих) частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудам належать дарувальнику на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17 лютого 2009 року Першою чернігівською державною нотаріальною конторою за реєстровим
№ 2-932. Право власності на 2/7 частини житлового будинку, зареєстровано 19 березня 2009 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 18516575, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22207644, виданого комунальним підприємством "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної ради, номер запису 5783.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2012 року по справі № 2/2506/36/12, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 грудня 2012 року, в задоволенні позову
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі 2/7 частин житлового будинку АДРЕСА_1 зі спільної часткової власності, відмовлено.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2013 року по справі № 2506/11912/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 листопада 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення в натурі на праві особистої власності 5/7 частин житлового будинку
АДРЕСА_1 , із яких: 3/7 частин житлового будинку складається з кімнат 1-5,
1-6, площа 7, 7 кв. м, та 13 кв. м, кухня 1-7 площею 7,1 кв. м, веранда 1 площею 6,3 кв. м; 2/7 частин житлового будинку складається з кімнат 1-2, 1-4 та частин кімнати 1-3, та надвірних будівель - погребу цегляного, відмовлено.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 вересня 2013 року у справі № 750/7931/13-ц в задоволенні позову ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 про вселення в частину будинку, що знаходиться в спільній частковій власності АДРЕСА_1 шляхом надання ключів від будинку, відмовлено.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 червня 2013 року у справі № 750/1654/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 липня 2013 року, позов ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування власністю та земельною ділянкою - задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 відбудувати пошкоджені двері погребу позначеного в технічній документації літерою "В", за адресою АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні спільним майном, а саме погребом позначеним в технічній документації літерою "В", за адресою
АДРЕСА_1 , шляхом надання ОСОБА_1 ключів та вільного доступу до входу. Зобов`язано ОСОБА_2 прибрати дерев`яний щит від вікна коридору позначеного в технічній документації "1-2" домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 .
Відновлено порядок користування земельною ділянкою, зобов`язавши ОСОБА_2 усунути перешкоди у користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно збудованого паркану, двох собачих будок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн моральної шкоди. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області
від 31 березня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування частково недійсним та визнання права власності на частину будинку, відмовлено.
Апеляційний суд вважав встановленим, що виділ кожному співвласникові майна в натурі без відступу від належних їм часток у праві власності (2/7 та 5/7) не може бути здійснений, оскільки відсутня така технічна можливість.
Допитана в судовому засіданні як свідок позивач ОСОБА_1 суду повідомила, що у її користуванні перебували приміщення літ. 1-1 (кухня), 1-2 (коридор), 1-3 та 1-4, загальною площею 28, 5 кв. м. У серпні 2015 року ОСОБА_2 показав їй договір змін до договору дарування від 2011 року, на підставі якого він зробив технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4, на виготовлення якого вона згоди не давала. У грудні 2015 року ОСОБА_2 силою увірвався у будинок та заніс туди свої речі. Про даний факт вона повідомила поліцію. 10 грудня 2015 року вона виїхала із будинку та припинила там проживати. ОСОБА_2 поставив новий замок в двері та дав їй ключі, які вона взяла і періодично, коли не має ОСОБА_2, відвідує будинок, оскільки там знаходяться її речі та лічильники.
Постановою про закриття кримінального провадження від 31 серпня 2015 року, щодо умисного пошкодження 25 серпня 2015 року дверей будинку
АДРЕСА_1 , закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Згідно заяви ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо зламу замків вхідних дверей та проникнення 10 грудня 2015 року ОСОБА_2 до житла ОСОБА_1 за адресою
АДРЕСА_2 .
Згідно заяви ОСОБА_1, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості кримінальне щодо проведення перевірки по факту пошкодження її майна та невиконання рішення суду з боку ОСОБА_2, що мало місце 10 грудня 2015 року.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.