ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 820/1630/18
адміністративне провадження № К/9901/202/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді Мінаєва О.М., Макаренко Я.М.)
у справі №820/1630/18
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України
про визнання протиправним, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора України від 29 грудня 2017 року № 15-дц;
- поновити на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудового розслідування і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновок відповідача про наявність підстав для його звільнення є помилковим, а оскаржуваний наказ винесено під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади в органах прокуратури та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовної вимоги. Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора України від 29 грудня 2017 року № 15-дц про звільнення ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури у перший робочий день після закінчення відпустки по догляду за дитиною.
5. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
6. Не погоджуючись з указаним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13 жовтня 2014 року позивача у порядку переведення призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України Головного управління нагляду у кримінальному проваджені Генеральної прокуратури України.
8. Наказом першого заступника Генерального прокурора України від 14 серпня 2017 року № 2922-вц позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14 серпня 2017 року по 11 квітня 2020 року.
9. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 01 листопада 2017 року № 236дп-17 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Копію цього рішення направлено Генеральному прокурору України для застосування до прокурора накладеного дисциплінарного стягнення.
10. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за результатами розгляду листа Генерального прокурора України від 29 листопада 2017 року щодо скасування рішення від 01 листопада 2017 року та відтермінування прийняття рішення в дисциплінарному провадженні до виходу ОСОБА_1 з відпустки повідомила про відсутність можливості прийняття такого рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
11. Також у листі зазначала, що настання дисциплінарної відповідальності прокурора відбувається після виконання наказу керівника органу прокуратури про застосування дисциплінарного стягнення. Настання дисциплінарної відповідальності позивача можливе у разі застосування до нього дисциплінарного стягнення на підставі рішення комісії після закінчення відпустки по догляду за дитиною. При цьому наказ має видаватися невідкладно на підставі рішення комісії із формулюванням, що прокурор звільняється з посади в органах прокуратури у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною.
12. Наказом Генерального прокурора України від 29 грудня 2017 року № 15-дц звільнено позивача з посади в органах прокуратури за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків та вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури (пункти 1, 5 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру") у перший робочий день після закінчення відпустки для догляду за дитиною.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи права позивача не порушено, оскільки його звільнення згідно з оскаржуваним наказом відтерміновано на майбутнє - до моменту закінчення наданої відпустки по догляду за дитиною.
14. Фактичне звільнення позивача з посади та з органів прокуратури за оскаржуваним наказом не відбулося, а тому цей наказ не порушив його права, на час розгляду справи наказ не був реалізований, що, у свою чергу, не спричинило необхідності поновлення позивача на займаній посаді.
15. Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позовної вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що приписами статті 48 Закону України "Про прокуратуру" не визначено граничного строку, протягом якого керівник органу прокуратури на підставі рішення Комісії приймає рішення про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення або щодо подальшого його перебування на посаді прокурора.
16. Наказ про звільнення позивача виданий у період його перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що є порушенням частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України. Наказ про застосування дисциплінарного стягнення міг бути прийнятий лише після його виходу з відпустки.
17. У частині позовних вимог про поновлення на посаді суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що оскільки на час вирішення спірних правовідносин позивач фактично не був звільнений з посади, то відсутні підстави для його поновлення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Відповідач у своїй касаційній скарзі зазначає що оскаржуваний наказ видано на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 01 листопада 2017 року та у межах повноважень, установлених пунктом 4 частини першої, частиною другою статті 9 Закону України "Про прокуратуру".
19. Згідно з оскаржуваним наказом вирішено позивача звільнити з посади у перший робочий день після закінчення відпустки по догляду за дитиною, тобто дотримано право позивача в частині заборони звільнення у період перебування у відпустці.
20. Також відповідач звертає увагу що рішенням Верховного Суду від 12 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року, відмовлено у скасуванні рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 01 листопада 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача. Суди у цій справі виходили з наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 1 та 5 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", оскільки неодноразове порушення норм законодавства свідчить про невиконання ним вимог щодо професійної відповідності, загальновизнані світовою спільнотою прокурорів обов`язки прокурора, ігнорування вимог закону, що для прокурора є неприпустимим.