ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 824/875/19-а
адміністративне провадження № К/9901/36324/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року (головуючий суддя - Анісімов О.В.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (головуючий суддя - Граб Л.С., судді: Сторчак В.Ю., Іваненко Т.В.)
у справі №824/875/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області
про зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області (далі - Управління ДМС України в Чернівецькій області) від 30 травня 2019 року б/н про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування позову зазначив, що дії відповідача щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну є незаконними та необґрунтованими, а рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач не з`ясував дійсні обставини справи щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну, прийняв рішення лише з урахуванням позиції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, не надавши можливості надати свої пояснення щодо свого захисту. Щодо того, що він з метою законного перебування на території України використав національний паспорт на своє ім`я з ознаками підробки дато-штампу контрольно-пропускних пунктів зазначив, що надаючи перелік документів для прийняття рішення про імміграцію ним був наданий національний паспорт як документ, що посвідчує особу, а не відомості з паспорту, де містяться відомості щодо підроблених штампів. Окрім цього, він має малолітню доньку та приймає участь у її вихованні та утриманні.
3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління ДМС України в Чернівецькій області від 30 травня 2019 року б/н про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 .
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Азербайджан.
6. 14 жовтня 2011 року позивач, перебуваючи на території України, уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського Управління юстиції серії НОМЕР_1 .
7. Перебуваючи у шлюбних відносинах, у позивача та громадянки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 донька ОСОБА_4, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про народження.
8. По спливу дворічного терміну перебування у шлюбі позивач 1 квітня 2016 року звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області з заявою та доданими необхідними документами про надання йому дозволу на імміграцію в Україні на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію".
9. 23 травня 2016 року позивач отримав дозвіл на імміграцію в Україну, а 31 травня 2016 року документований посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_2 .
10. 19 грудня 2017 року рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці у справі №727/11312/17 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірваний.
11. Вироком Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 листопада 2016 року у справі №727/9032/16-к ОСОБА_1 визнаного винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 850 грн. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було відкрито за фактом підробки дата-штампу в паспортному документі серії/номер НОМЕР_3, виданого на ім`я ОСОБА_1 МВС Азербайджану 19 серпня 2010 року.
12. 24 травня 2019 року Управлінням превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області складено обґрунтоване звернення до Управління Державної міграційної служби України у Чернівецькій області №1700/123/20/01-2019 про скасування дозволу на імміграцію (про скасування посвідки на постійне проживання в Україні) громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), згідно з яким, посилаючись на частину першу статті 12 Закону України "Про імміграцію" та враховуючи, що дії ОСОБА_1 становлять загрозу громадському порядку в Україні, рекомендовано прийняти рішення щодо скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1.
13. Таким чином, керуючись пунктом 1 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" відповідачем 30 травня 2019 року винесено рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, яким позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 23 травня 2016 року. Окрім цього, вказаним рішенням, на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне місце проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321, також скасовано посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_2, видану 31 травня 2016 року.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийняте відповідачем непропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, що могли в подальшому вплинути на винесення вмотивованого та правомірного рішення.
16. Відповідач не погоджується з висновками судів та вважає, що спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, що в подальшому стало предметом оскарження в судовому порядку, винесене з чітким дотриманням вимог Закону України "Про імміграцію".
17. Судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доказам, що надані міграційною службою під час розгляду справи.
18. Скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення органом міграційної служби прийнято до уваги не звернення правоохоронних органів, на яке посилається апеляційний суд, а вирок суду у кримінальній справі щодо вказаного іноземця, що набрав законної сили, та вплив вказаного вироку на підстави для подальшого законного перебування іноземця на території України на підставі дозволу на імміграцію.
19. Стверджує, що саме вказаний вирок суду став підставою для скасування дозволу на імміграцію іноземця, оскільки висновки суду у вказаній кримінальній справі вказували на те, що документи, надані для отримання дозволу на імміграцію в Україну громадянином Азербайджану містили неправдиві відомості щодо перетину іноземцем державного кордону України.
20. Звертає увагу на те, що іноземець чітко розуміючи наявність у його паспортному документі підроблених дата-штампу про перетин державного кордону України свідомо надав органу міграційної служби вказаний паспортний документ з метою отримання шляхом обману дозволу на імміграцію в Україну.
21. В своїх рішеннях судами першої та апеляційної інстанції наголошено на тому, що іноземці, що в`їжджають на територію України в безвізовому порядку зобов`язані дотримуватись міграційного законодавства та не перевищувати дозволені терміни перебування на території України.
22. Однак, щодо вказаного іноземця чомусь ці вимоги судами не застосовано, та вказано міграційній службі на необхідність дотримання балансу та пошуку пом`якшуючих обставин.
23. Відповідач зазначає, що іноземець почав порушувати законодавство України з моменту проставляння в своєму паспортному документі підроблених дата-штампів про перетин державного кордону України з метою продовження строку нібито "законного" перебування на території України.
24. Адже, діючими на момент вчинення ним кримінального правопорушення нормами законодавства передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
25. Дія норм вказаної постанови розповсюджувалась на всіх без виключення іноземців, що в`їжджали на територію України з країн з безвізовим порядком в`їзду. І про цю вимогу громадянину Азербайджану було достеменно відомо.
26. Однак, з метою обійти вказану норму закону, як вважає скаржник, іноземцем і було вчинено дії по проставлянню в його паспортний документ підроблених дата-штампів про перетин державного кордону України для подальшого нібито "законного" перебування на території України.
27. Скаржник зазначає, що на момент подання документів іноземцем до міграційної служби позивач усвідомлював про надання відносно себе завідомо неправдивих відомостей та факт свого незаконного перебування на території України, який був прихований ним від працівників міграційної служби.
28. Скаржник не погоджується з висновком апеляційного суду, що наявність судимості у позивача за вчинення злочину невеликої тяжкості, за який призначено покарання у вигляді штрафу, не є беззаперечною підставою вважати, що дії іноземця становлять загрозу національній безпеці України, а також, що таке скасування необхідне для охорони здоров`я, захисту прав та законних інтересів громадян, оскільки скасування дозволу на імміграцію іноземцю відбулось з інших підстав, ніж зазначено у постанові апеляційного суду.
29. Так, скасування дозволу на імміграцію громадянину Азербайджану ОСОБА_1 відбулось на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" а саме у зв`язку зі з`ясуванням обставин, що іноземцем при отриманні дозволу на імміграцію було свідомо надано неправдиві відомості щодо себе.
30. З приводу висновків судів про те, що працівниками міграційної служби під час скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну не було запрошено іноземця для надання пояснень з питань наявності в паспортному документі підроблених дата-штампів про перетин державного кордону України скаржник зазначає, що питання підробки дата-штампів щодо в`їзду-виїзду в паспортному документі позивача було досліджено в ході судового засідання в кримінальній справі №727/9032/16-к.
31. За результатами розгляду вказаної справи, після з`ясування всіх обставин у справі, надання пояснень прокурора, обвинуваченого та захисника, дослідження доказів по справі, вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 листопада 2016 року громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення.
32. На думку скаржника, оскільки вказаним вироком суду у кримінальній справі встановлено обставини, що в подальшому впливають на права та законні інтереси не лише іноземця, а торкаються повноважень міграційної служби, якою іноземцю надано дозвіл на імміграцію в Україну, то висновки суду, зроблені під час розгляду кримінальної справи взяті до уваги під час проведення процедури опрацювання документів та в подальшому лягли в основу для ухвалення рішення про скасування дозволу на імміграцію.
33. Як зазначає скаржник, враховуючи, що іноземцем надано вичерпні пояснення під час розгляду кримінальної справи судом, вони в повній мірі відображені у вироку суду, необхідності у запрошенні іноземця для надання пояснень не виникало.
34. Крім того, скасування іноземцю дозволу на імміграцію вказаному іноземцю мало на меті дисциплінувати його, як особу, що проживає на території України та загострити його увагу на безумовній необхідності дотримання ним законодавства України, як країни його постійного проживання. Поряд з тим, вказане рішення та дії працівників міграційної служби жодним чином не були направлені на обмеження його батьківських прав і тим більше не направлені на розірвання сімейних зв`язків між батьком та неповнолітньою дитиною.
35. Як свідомий громадянин, який отримав право на постійне проживання на території України, розуміючи що документи, надані працівникам міграційної служби під час подання заяви на отримання дозволу на імміграцію містили ознаки підробки, з метою дотримання міграційного законодавства іноземець повинен бути особисто зацікавлений у отримання вказаного дозволу не на підставі підроблених документів та наданні завідомо неправдивих відомостей, а на підставі документів, які б надали йому право законного отримання дозволу на імміграцію та в подальшому законного перебування на території України.
36. Тож, підставою для його свідомого вибору законної легалізації та проживання на території України повинна стати його донька, що народилась на території України і іноземець, як батько, повинен подавати правильний приклад зразкової поведінки члена суспільства.
37. Отже, спірне рішення про скасування дозволу на імміграцію жодним чином не впливає на виконання ним батьківських обов`язків щодо дитини, оскільки вказаний іноземець не позбавляється можливості вжити заходів щодо подальшої легалізації на території України, шляхом подання нового пакету документів, передбаченого чинним порядком.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
38. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
39. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Відповідно до статті 26 Закону України від 22 вересня 2011 року №3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.
41. Згідно зі статтею 10 вказаного закону іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; посвідка на постійне проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
42. У статті 11 Закону України від 7 червня 2001 року №2491-III "Про імміграцію" (Закон - №2491-III) зазначено, що у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: - імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; - іммігрант-іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
43. Відповідно до частини першої статті 12 цього ж Закону №2491-III правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
44. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано зокрема, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
45. Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (далі - Порядок №1983).
46. Відповідно до підпунктів 21-22 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
47. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.