ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2020 року
м. Київ
справа №300/1706/19
адміністративне провадження №К/9901/32251/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 (головуючий суддя: Шавель Р.М., судді: Довга О.І., Глушко І.В.) у справі №300/1706/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення в частині,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 07.06.2019 №140-26 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" в частині надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Івано-Франківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6 ім. Івана Ревчука Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області на вул. Отця І. Блавацького, 3, орієнтованою площею 0,242 га для будівництва та обслуговування закладів освіти.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням, з порушенням вимог пункту 3.22 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затвердженим наказом Держкоммістобудування № 44 від 17.04.1992, надано Івано-Франківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 6 ім. Івана Ревчука дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, по якій проходить єдиний можливий заїзд до реконструйованого ним будинку, що знаходиться на АДРЕСА_2 .
АДРЕСА_3 -Франківського окружного адміністративного суду від 16.08.2019 відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин, а обумовлений наявністю спору про право цивільне, що, у свою чергу, унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства. До таких висновків суд першої інстанції дійшов з того, що ставлячи питання про визнання протиправним оскаржуваного рішення позивач у позовній заяві вказав на те, що таке прийнято без врахування обставини щодо законності користування ним спірною земельною ділянкою для проїзду до свого будинку. Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що позивач не оскаржує рішення міської ради з підстав недотримання органом місцевого самоврядування процедури, порядку чи способу його прийняття, визначеного земельним законодавством, що може бути підставою для розгляду такого позову за правилами адміністративного судочинства. Відтак, суд першої інстанції констатував, що спір виник з приводу права користування земельною ділянкою, а тому враховуючи суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 скасовано ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.08.2019, а справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір пов`язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому має розглядатися за правилами адмінсудочинства.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі. Скаржник стверджує, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин, а обумовлений наявністю спору про право цивільне, що, у свою чергу, унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства, адже обставини щодо наявності/законності майнових прав позивача на земельну ділянку, власне на яку і надано дозвіл щодо розроблення проекту землеустрою щодо передачі її у користування загальноосвітньому закладу, підлягають перевірці у межах цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
В порядку статті 31 КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 27.04.2020 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
На 26 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради прийнято рішення від 07.06.2019 №140-26 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", яким, зокрема, надано Івано-Франківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6 ім. Івана Ревчука Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,242 га, для будівництва та обслуговування закладів освіти.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.