ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2020 року
м. Київ
справа № 726/1554/16-а
адміністративне провадження № К/9901/30066/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 726/1554/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернівці лейтенанта поліції Князького Артема Дмитровича, третя особа - Управління патрульної поліції у м. Чернівцях Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Сапальова Т. В., Матохнюк Д. Б., Боровицький О. А.) від 10 січня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Чернівці лейтенанта поліції Князького Артема Дмитровича, в якому просив:
- скасувати постанову серії ДР № 143534, винесену 26 серпня 2016 року інспектором роти № 3 БУПП м. Чернівці лейтенантом Князьним А. Д., а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що згідно постанови позивача було притягнуто до відповідальності за порушення п. 15.9.г ПДР України, а саме здійснення забороненої зупинки на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, хоча на місці мова йшла про інше. Зазначає, що з правого боку руху по вул. Університетській в напрямку вул. Бандери після пішохідного переходу він побачив знак 3.35 "Стоянку заборонено" з додатковою таблицею, які в порушення абз. 5 п. 8.21 ПДР через зелені насадження чітко не проглядалися. Відтак, заперечивши інспектору про відсутність обмежень на цій ділянці дії знаку для висадки пасажира згідно знаку 3.35, інспектор запропонував позивачу пройти до знаку та переконатися, що на справді розміщений знак 3.34, а не 3.35, в чому з відстані одного метра ОСОБА_1 й переконався. Проте працівник поліції повідомив йому про порушення іншого пункт ПДР, який він порушив, а саме здійснення зупинки на перехресті, що суперечить вказаному в протоколі п. 15.9.г ПДР України, оскільки охоплюється іншим пунктом, а саме "ґ" цієї норми. На заперечення позивача про те, що дорожні знаки мають пріоритет над іншим, крім сигналів регулювальника, що також підтверджується п. 8.2 та 8.3 ПДР України. Отже, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
3. Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 06 вересня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Управління патрульної поліції у м. Чернівцях Департаменту патрульної поліції.
4. Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 жовтня 2016 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 143534 від 26 серпня 2016 року, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень, а провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
5. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Чернівцях Департаменту патрульної поліції.
Скасовано постанову Садгірського районного суду міста Чернівці від 03 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці лейтенанта поліції Князького Артема Дмитровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління патрульної поліції у м. Чернівцях Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови.
Ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 20 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року, а постанову Садгірського районного суду м. Чернівці від 03 жовтня 2016 року залишити в силі.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 27 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2017 року у справі № 726/1554/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).
12. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 693/0/78-20 від 28 квітня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
15. Станом на час розгляду справи, заперечення та/або відзив на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України та/або Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови про адміністративне правопорушення ДР № 143534 від 26 серпня 2016 року, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки "Ауді А6" у м. Чернівці, здійснив зупинку на перехресті вулиць Університетська-Бандери-28 червня, чим порушив п. 15.9. ґ ПДР України.
17. Вважаючи спірну постанову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що всупереч вимогам п. 8.2. ПДР України, не врахувавши, що дорожній знак має перевагу над дорожньою розміткою, патрульний склав постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення позивачем вимог п. 15.9. г ПДР України, який передбачає заборону зупинки транспортного засобу на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. На підтвердження вказаного правопорушення патрульним не додано жодного доказу у відповідності до ст. 251 КУпАП, зокрема і про відстань знаходження транспортного засобу "Ауді А6", державний номерний знак НОМЕР_1, відносно пішохідного переходу.
19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що ОСОБА_1 порушив п. 15.9. ґ Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, що є підставою для застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
21. Зокрема скаржник зазначив, що висновки апеляційного суду суперечать обставинам справи, оскільки ніяких перехресть, які в розумінні зони дії знаку "Заборонні знаки" мали б припиняти його дію, в зоні зупинки транспортного засобу позивача не було, а його зона дії припиняється після зупинки транспортного засобу приблизно через 10-12 метрів з фактом закінчення огорожі та іншим пішохідним переходом.
22. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
24. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.