ПОСТАНОВА
Іменем України
27 липня 2020 року
Київ
справа №826/548/17
адміністративне провадження №К/9901/29428/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л.І., Усенко Є.А.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,
учасники справи:
представник позивача: Шупик А.В.
представник відповідача: Кучерявий О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/548/17 за позовом Приватного підприємства "Інтерпласт" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Федотов І.В., Сорочко Є.О.),-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2017 року Приватне підприємство "Інтерпласт" (далі по тексту - позивач, ПП "Інтерпласт") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №1054140303, №0017041404, №0005241402, від 28 листопада 2016 року №0006731402.
Позов вмотивовано наступними доводами:
- господарські операції з постачальниками підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту;
- податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за І квартал 2015 року, подано 12 травня 2015 року, що підтверджується відповідним податковим розрахунком та роздруківкою програми M.e.doc про час подачі звітності;
- залишку коштів у касі за перевірені періоди не було, що підтверджується відповідними відомостями про виплату грошей із підписами отримувачів;
- позивачу не було відомо про банкрутство ТОВ "Радіум", а на момент перевірки строк сплати заборгованості за договором ще не сплив;
- порушення в частині невключення до складу доходу позитивного значення курсових різниць в акті перевірки не обґрунтоване належним чином та не доведено факту такого порушення.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 16 травня 2017 року позовні вимоги задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №0017041404, №0005241402 та від 28 листопада 2016 року № 0006731402. В іншій частині адміністративного позову відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ГУ ДФС задовольнив. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва скасував в частині задоволених позовних вимог та ухвалив нову постанову в цій частині про відмову в позові. В решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року касаційну скаргу ПП "Інтерпласт" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року скасовано та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №1054140303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн. В іншій частині адміністративну справу №826/548/17 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Скеровуючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не здійснив оцінки наданих позивачем первинних документів з точки зору їх належності та допустимості; не перевірив наявності господарсько-правових відносин позивача з іншими суб`єктами господарювання щодо оренди основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів тощо; не надав оцінки кожному окремому і специфічному доводу позивача, зокрема в частині незастосування презумпції правомірності дій платника податків. Верховний Суд вказав, що відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості не є безумовним свідченням безтоварності господарських операцій.
Судами не було досліджено, які саме операції покладено в основу прийняття податкових повідомлень-рішень №0006731402, №0005241402 та чи відповідає розрахунок штрафних санкцій за цими рішеннями висновкам ДФС України. Крім того, суди не надали оцінки доводам позивача щодо безпідставного збільшенням контролюючим органом грошового зобов`язання з податку на додану вартість за операціями, здійснення витрат за якими підтверджено за наслідками адміністративного оскарження.
Також касаційний суд зауважив, що під час оцінки вироків у кримінальних провадженнях слід встановити, якою саме особою та у який період підписано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, за наслідками яких підприємством сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.
Стосовно перевищення ліміту залишку готівки в касах Верховний Суд зауважив, що судами не вказано, якими процесуальними діями підтверджено достовірність доказів, наданих однією із сторін, та спростовано достовірність доказів іншої сторони.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року № №0017041404, 0005241402 та від 28 листопада 2016 року № 0006731402. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Інтерпласт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 березня 2016 року, за результатами якої складено акт від 22 серпня 2016 року № 359/26-15-14-02-03/32798474.
Перевіркою встановлено, зокрема наступні порушення:
- підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.16 статті 137, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013, 2014 роки та за І квартал 2016 року на загальну суму 2820325 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3014119 грн, у тому числі за січень-квітень, жовтень-грудень 2013 року, січень-травень, серпень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-березень 2016 року. З урахуванням вимог статті 102 "Строки давності та їх застосування" ПК України заниження податку на додану вартість становить 2771788 грн;
- пунктів 2.8, 3.5 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення №637);
- пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, щодо несвоєчасного подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за І квартал 2015 року та не подання за ІІІ квартал 2015 року.
Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані наступним:
1) заниження доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2014 рік у зв`язку із не включенням до складу доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості по відносинах із ТОВ "Радіум" на суму 503553 грн, тому що вказане підприємство з 10 липня 2014 року визнано банкрутом, та не включено до складу доходів за І квартал 2016 року позитивне значення курсових різниць від перерахунку операцій, відображених в іноземній валюті та дохід від продажу іноземної валюти в сумі 31388 грн.;
2) безпідставне віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів за період 2013-2016 роки по відносинам із ТОВ "Радіум", ТОВ "Октобертайм", ТОВ "Ідгір Клаб", ТОВ "Робін Фрут", ТОВ "Торговий дім "Парма-Трейд компані", ТОВ "Євроукрсітімаркет", ТОВ "Дрімстрітек", ТОВ "Промінь-Торг", ТОВ "Артдесембер", ТОВ "Варуна Торг", ТОВ "Рейндей" та ТОВ "Арматех" у зв`язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме: згідно з аналізом бази даних встановлено відсутність інформації про складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування та трудові ресурси контрагентів, необхідні для здійснення господарської діяльності; за даними податкової інформації проводиться досудове розслідування за фактом незаконного нарахування податкового кредиту постачальниками; згідно з інформацією ІС "Податковий блок" та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність у постачальників придбання товарів, зазначених у номенклатурі виписаних ними податкових накладних, які постачались на адресу ПП "Інтерпласт", що унеможливлює встановити походження товару;
3) подання з порушенням строків податкової звітності про суми доходів, нарахованих сплачених на користь платника податків;
4) перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 94911,03 грн, а саме: ліміт залишку готівки в касі не встановлювався та не розраховувався; у відомості на виплату грошей за лютий 2016 року на суму 1127 грн від 21 березня 2016 року № ВН-000003, у видатковому ордері від 18 березня 2016 року № 8 на отримання готівкових коштів на загальну суму 68000 грн, видатковому ордері від 4 березня 2016 року № 5 на отримання готівкових коштів на загальну суму 25784,03 грн відсутні підписи одержувачів - працівника ОСОБА_1, директора ОСОБА_2, тоді як згідно з аркушами касової книги за відповідні числа залишок на кінець дня становив 0 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 14 вересня 2016 року прийнято, зокрема податкові повідомлення-рішення:
- № 0005241402, яким ПП "Інтерпласт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3464735 грн, у тому числі за основним платежем на 2771788 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 692947 грн;
- № 0017041404, яким до ПП "Інтерпласт" згідно з абзацом 2 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 (далі - Указ №436/95) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 189822,06 грн;
- № 1054140303, яким до ПП "Інтерпласт" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн;
- № 0005251402, яким ПП "Інтерпласт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 3082523 грн, у тому числі за основним платежем на 2820325 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 262198 грн.
Позивач скористався адміністративним порядком оскарження означених податкових повідомлень-рішень. ДФС України рішенням від 21 листопада 2016 року №24987/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №0005251402 в частині встановленого перевіркою завищення ПП "Інтерпласт" витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2015 та І квартал 2016 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ "Торговий дім "Парма-Трейд компані", ТОВ "Євроукрсітімаркет", ТОВ "Дрімстрітек", ТОВ "Промінь-Торг", ТОВ "Артдесембер", ТОВ "Октобертайм", ТОВ "Варуна Торг", ТОВ "Рейндей", ТОВ "Робін Фрут" та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік та І квартал 2016 року і у відповідній частині штрафних санкцій, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення, а також податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №0005241402, №1054140303, №0017041404 залишено без змін.
Враховуючи висновки рішення ДФС України від 21 листопада 2016 року, на підставі акта перевірки ГУ ДФС 28 листопада 2016 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0006731402, яким ПП "Інтерпласт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1386501 грн, у тому числі за основним платежем на 1133587 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 252914 грн.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції в частині висновків контролюючого органу про безпідставне віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів і робіт за наслідками господарських відносин ПП "Інтерпласт" з контрагентами-постачальниками у спірний період вказав, що долучені до матеріалів справи первині документи в повній мірі підтверджують реальність спірних господарських операцій та подальшу реалізацію придбаного товару. Дослідивши зміст та висновки наданих відповідачем матеріалів кримінальних проваджень та вироків стосовно деяких із контрагентів позивача, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 27 лютого 2018 року (справи №802/1853/16-а, №813/1766/17), від 5 червня 2018 року (справа №805/649/15-а), від 12 квітня 2018 року (справа №826/1571/16), суд вказав, що останні не спростовують обставин реальності господарських операцій позивача з указаним контрагентами у періоді, що перевірявся.
Щодо висновків відповідача про заниження ПП "Інтерпласт" за наслідками господарських операцій з ТОВ "Радіум" внаслідок визнання вказаного контрагента банкрутом та існування у зв`язку з цим кредиторської заборгованості в сумі 503553 грн, суд першої інстанції вказав, що позивачу не було відомо станом на дату проведення перевірки, а тому у позивача і не виникло обов`язку з відображення таких сум доходу в бухгалтерському обліку.
Стосовно не включення до складу доходів за І квартал 2016 року позитивного значення курсових різниць від перерахунку операцій суд першої інстанції погодився з позицією позивача про відсутність в акті перевірки посилань на конкретні господарській операції та первинні документи та чіткого викладення змісту порушення в цій частині.
З приводу застосованих до позивача штрафних санкцій у розмірі 189822,06 грн за перевищення ліміту в касі суд першої інстанції вказав, що долучені до матеріалів справи первинні документи (видаткові ордери та відомість на виплату грошей) містили підписи одержувачів, тому висновки контролюючого органу в цій частині є помилковими.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №1054140303 суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні, оскільки постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року вже було залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині.
Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, повністю погодившись із викладеними у ньому висновками.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги контролюючий орган вказує на неврахування судами матеріалів кримінального провадження, в межах якого здійснювався огляд адрес, за якими здійснювалось навантаження товарів відповідно до долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних (далі - ТТН). Відповідно до складених за наслідками такого огляду протоколів адреса, вказана у ТТН за наслідками господарських операцій з ТОВ "Рейндей", взагалі не існує; за деякими з адрес відсутні будь-які складські приміщення, що унеможливлює постачання товарів (ТТН за наслідками господарських операцій з ТОВ "Радіум", ТОВ "Варуна Торг", ТОВ "Дрімстрітек", ТОВ "Євроукрсітімаркет", ТОВ "Парма-Трейд компані", ТОВ "Промінь-Торг"); за двома з адрес знаходяться адміністративна будівля та будівля магазину "Сільпо", працівникам яких нічого не відомо про завантаження продукції у спірний період (ТТН за наслідками господарських операцій з ТОВ "Ідгір Клаб", ТОВ "Октобертайм"); за адресою навантаження у господарських операціях з ТОВ "Артдесембер" знаходиться ТОВ "Дніпровська плодоовочева база", яка листом від 29 серпня 2017 року №206 повідомила, що не мала господарських відносин ні з ПП "Інтерпласт", ні з ТОВ "Артдесембер".
Окрім наведеного, скаржник також наголошує, що вироками судів, які набрали законної сили визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 205, 205-1 КК України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (вироки Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року у справі №752/7473/16-к та Деснянського районного суду м. Києві від 14 липня 2015 року у справі № 754/9447/15-к відповідно), які заперечують свою причетність до господарської діяльності ТОВ "Рейндей" та ТОВ "Артдесембер" відповідно та від імені яких підписано первинні документи. Від імені ТОВ "Октобертайм" первинні документи підписані ОСОБА_5, яка згідно з протоколом допиту від 18 травня 2017 року заперечує здійснення будь-якої діяльності від імені указаного підприємства та підписання первинних документів. Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_6 від 6 жовтня 2017 року, який зазначений у ТТН за 2014 рік як водій перевізника, вказаною особою повідомлено, що з 28 грудня 2013 року він вже не працював на ТОВ "Ваш Перевізник".
Також контролюючий орган звертає увагу, що договір поставки від 3 квітня 2015 року №300315/1, укладений між позивачем та ТОВ "Дрімстрітек", підписано від імені вказаного контрагента особою, яка набула відповідних повноважень лише з 5 травня 2015 року. Дефектність первинних документів за господарськими операціями з ТОВ "Євроукрсітімаркет" відповідач мотивує тим, що у договорі поставки від 8 квітня 2015 року вказано рахунок, який було відкрито лише 14 квітня 2015 року. На аналогічні обставини посилається скаржник і щодо договору поставки, укладеного з ТОВ "Парма-Трейд компані". Крім того, договір з ТОВ "Євроукрсітімаркет" підписано неуповноваженою особою ОСОБА_7, а саме на підставі довіреності, що була нотаріально посвідчена лише 29 квітня 2015 року. Ця ж особа підписала і всі документи від імені ТОВ "Промінь-Торг".
Щодо висновків судів в частині дотримання суб`єктом господарювання порядку ведення касових операцій відповідач наголошує, що до перевірки контролюючому органу були надані видаткові ордери, які не містили підписів одержувачів, що підтверджується копіями таких документів, зробленими під час перевірки. За таких обставин ГУ ДФС вважає правильним висновок про перевищення позивачем у періоді, що перевірявся ліміту залишку готівки в касі.
Посилаючись на доводи, аналогічні викладеним в акті перевірки, ГУ ДФС також посилається на помилкову оцінку судами допущеного позивачем порушення в частині безпідставного неврахування курсових різниць в сумі 31388 грн та безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 503553 грн у складі доходів при визначенні фінансового результату до оподаткування.
У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено, що придбаний у контрагентів товар був використаний шляхом обробки, фасування та реалізації в оптових та роздрібних торгових мережах ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна", ТОВ "Фоззі Фуд" у вигляді готових до вживання овочевих салатів. Позивач зауважує, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджено самим відповідачем, оскільки кримінальне провадження №42017101010000085 від 5 квітня 2017 року щодо посадових осіб ПП "Інтерпласт", розслідування в якому здійснювалось слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ в Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. В межах цього кримінального провадження була проведена судово-економічна експертиза, за висновками якої наданими позивачем первинними документами підтверджено здійснення господарських операцій між ПП "Інтерпласт" та його контрагентами. Натомість, доводи касаційної скарги у цій справі фактично ґрунтуються на матеріалах вказаного кримінального провадження.
На підставі статті 52 КАС України колегією суддів здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Щодо податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2016 року №0005241402 та від 28 листопада 2016 року №0006731402.
Підставами для прийняття означених рішень контролюючого органу стало:
- безтоварність господарських операцій позивача із низкою контрагентів у період, що перевірявся;
- не включення до складу доходу за 2014 рік суми безнадійної кредиторської заборгованості по відносинах із ТОВ "Радіум" на суму 503553 грн;
- не включення до складу доходу за І квартал 2016 року позитивного значення курсових різниць від перерахунку операцій, відображених в іноземній валюті, та доходу від продажу іноземної валюти в сумі 31388 грн.
Стосовно викладеного в акті перевірки порушення щодо відсутності податкових наслідків в результаті здійснення господарських операцій між ПП "Інтерпласт" та ТОВ "Торговий дім "Парма-Трейд компані", ТОВ "Євроукрсітімаркет", ТОВ "Дрімстрітек", ТОВ "Промінь-Торг", ТОВ "Артдесембер", ТОВ "Октобертайм", ТОВ "Варуна Торг", ТОВ "Рейндей", ТОВ "Робін Фрут", ТОВ "Радіум", ТОВ "Ідгір Клаб", ТОВ "Арматех Буд", що, на думку контролюючого органу, вплинуло як на правильність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, так і на об`єкт оподаткування податком на прибуток, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час складання первинних документів, що досліджуються у цій справі), відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з абзацом першим пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ʼʼВитратиʼʼ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
У постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 6 березня 2020 року (справа №803/13/16) тощо викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставним.
Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа №21-4781а15); від 22 березня 2016 року (справа №21-170а16); від 22 березня 2016 року (справа №21-2927а15); від 29 березня 2016 року (справа №21-5315а15); від 12 квітня 2016 року (справа №21-3270а15); від 12 квітня 2016 року (справа №21-3635а15); від 19 квітня 2016 року (справа №21-4985а15); від 26 квітня 2016 року (справа №21-4976а15); від 24 травня 2016 року (справа №21-5332); від 14 червня 2016 року (справа №21-1318а16).
У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа №21-421а11), від 1 грудня 2015 року (справа №21-1661а15), від 2 грудня 2015 року (справа №21-3849а15) викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.