ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 640/7583/19
адміністративні провадження № К/9901/6983/20, № К/9901/7601/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н. А., Смоковича М. І.
за участю
секретаря судового засідання Семопядного О. В.
учасників справи:
представника позивача Рибченко Н. М., Черненко І. В.
представника відповідача Полець Д. М.
представника Міністерства інфраструктури України Колесник І. Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/7583/19
за позовом Дочірнього підприємства "ВІАЛАНД" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови №46 від 23 січня 2019 року
за касаційними скаргами Міністерства інфраструктури України та Кабінету Міністрів України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року, ухвалене в складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А. С., суддів: Васильченко І. П., Вєкуа Н. Г.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О. М., суддів Кузьменка В. В., Шурка О. І.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2019 року Дочірнє підприємство "ВІАЛАНД" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ), в якому просило суд визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Підприємство є юридичною особою, основним видом господарської діяльності якої є технічні випробування та дослідження за кодом КВЕД 71.20. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 23 січня 2019 року №46, якою встановлюються додаткові вимоги до суб`єктів господарювання, які здійснюють обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, а також підстави припинення цими суб`єктами господарювання діяльності зі здійснення обов`язкового технічного контролю, а отже оскаржувана постанова застосовується до позивача як суб`єкта господарювання та впливає на його права та обов`язки.
2.1. За твердженням позивача, постанова Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" є відмінною від проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів", який було погоджено Державною регуляторною службою України рішенням №57 у лютому 2018 року. Крім того, листом від 10 квітня 2019 року №41/24 Державна регуляторна служба України підтвердила, що останньою не приймалось рішення про погодження проекту регуляторного акта у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46, що, на думку позивача, підтверджує факт того, що оскаржувана постанова прийнята без погодження уповноваженого органу, у зв`язку з чим, не відповідає вимогам Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
3. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що оскаржувана постанова прийнята в межах та на підставі закону. Відповідно до висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи, проект постанови відповідає вимогам Конституції України та відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу. Проект постанови погоджено без зауважень. Крім того, проект оскаржуваної постанови відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, про що свідчить висновок Міністерства юстиції України та довідка щодо відповідності зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу.
3.1. Також відповідач зазначив, що згідно з пояснювальною запискою, проект акта погоджено Державною регуляторною службою, у зв`язку з чим, процедура прийняття акта не була порушена. При цьому відповідач зазначив, що недодержання вимог правових норм, а також правил, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним (протиправним) лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акту. Якщо ж акт є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття такого акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, що також узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2011 року в справі №К-33230/10, ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року в справі № 826/7596/16, постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2017 року в справі №826/16026/14, ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року.
4. У відповіді на відзив позивач зазначав, що згідно з вимогами статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу. Як підтверджено листом Державної регуляторної служби України від 10 квітня 2019 року №41/24, доопрацьований проект нормативно-правового акта не був направлений регуляторному органу на повторне погодження. Крім того, позивачем було проведено співставлення проекту постанови в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46, який подавався на погодження регуляторній службі із оскаржуваною постановою та встановлено кардинальну відмінність та не відповідність проекту з затвердженим актом.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
5. Предметом судового оскарження у цій справі є нормативно-правовий акт - постанова Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".
6. Оскаржуваною постановою вносяться зміни до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, до постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 "Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу", а також Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягах перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137.
7. Основним видом господарської діяльності позивача є технічні випробування та дослідження (КВЕД 71.20), крім того, позивач здійснює допоміжне обслуговування наземного транспорту (КВЕД 52.21).
8. Проект постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" було розроблено Міністерством внутрішніх справ України з власної ініціативи.
9. Метою проекту постанови є підвищення якості проведення перевірки технічного стану транспортних засобів суб`єктами здійснення обов`язкового технічного контролю, забезпечення належного контролю транспортними засобами, що підлягають такому контролю, та недопущення до участі в дорожньому русі транспортних засобів, які його не пройшли.
10. Проектом постанови передбачалось внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 "Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу" (далі - Порядок № 137), від 11 травня 2012 року № 512 "Про затвердження Порядку формування загальнодержавної бази даних про результати обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, доступу до неї та встановлення розміру плати та надання таких послуг" (далі - Порядок № 512), від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про Правила дорожнього руху" (далі - ПДР).
11. Згідно з пояснювальною запискою до проекту постанови, остання погоджена Державною регуляторною службою відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (рішенням №57 від 09 лютого 2018 року).
12. Проект оскаржуваної постанови виносився розробником на громадське обговорення відповідно до вимог параграфу 42 Регламенту Кабінету Міністрів України.
13. Проект акта погоджено без зауважень Міністерством юстиції України, Міністерством фінансів України, Державною регуляторною службою України, Національною поліцією України.
14. Разом з тим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Міністерством інфраструктури України проект постанови погоджено із зауваженнями, а саме: Міністерством інфраструктури України запропоновано виключити із проекту постанови абзац 17 підпункту 1 пункту 1 проекту; Міністерством економічного розвитку і торгівлі України запропоновано виключити доповнення пунктом 5 пункт 1 проекту змін.
15. Матеріалами справи підтверджено, що розробником у кінцевому варіанті були враховані надані Міністерством інфраструктури України та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України зауваження.
16. Розробником після врахування вказаних зауважень не було повторно винесено проект постанови на повторне погодження до регуляторного органу, про що також свідчить лист Державної регуляторної служби України від 10 квітня 2019 року, з якого вбачається, що уповноваженим органом не приймалось рішення про погодження проекту у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46.
17. Судами попередніх інстанцій співставлено текст окремих пунктів проекту постанови, а також текст постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", який було оприлюднено.
17.1. Проектом постанови пропонувалося підпункт 11-1 Порядку № 137 після слова "документ" доповнити словами "із самоклеючим відривним безконтактним електронним чипом". В оскаржуваній постанові пункт 11-1 Порядку № 137 викладено у такій редакції: після слова "документ" доповнити словами "із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації".
17.2. У проекті постанови запропоновано підпункт 12 Порядку № 137 доповнити знаком та словами: "використання якого одночасно декількома суб`єктами господарювання не допускається". У редакції постанови вказані зміни відсутні, окрім того виключено підпункт 11-2, що не було передбачено проектом.
17.3. У проекті постанови пропонувалось Порядок № 137 доповнити підпунктом 16 такого змісту: "вантажність (вантажопідйомність) транспортного засобу - різниця між максимальною масою транспортного засобу (повною масою транспортного засобу, установленою національним компетентним органом) та спорядженою масою транспортного засобу, яка дорівнює масі вантажу, який можна завантажити та перевозити на транспортному засобі". Проектом постанови, погодженим без зауважень уповноваженими органами, запропоновано перше речення абзацу третього пункту 16 доповнити знаком та словами: "показник спідодометра", а друге речення викласти в такій редакції: "Матеріали фотофіксації повинні забезпечувати можливість чітко визначити марку, колір, номерний знак транспортного засобу та на фотографіях обов`язково зазначається дата фотофіксації, яка повинна відповідати даті видачі протоколу перевірки технічного стану,".
17.4. Натомість у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46 пункт 16 змінено редакцію третього абзацу та викладено його таким чином: "Фотофіксація процесу проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу здійснюється виконавцем під час зовнішнього огляду транспортного засобу із фіксацією: передньої та лівої або правої частини транспортного засобу; перевірки увімкнених фар ближнього світла та протитуманних фар (за наявності); перевірки гальмової системи методом стендових випробувань і загального вигляду транспортного засобу на гальмовому стенді, номерного знака та увімкнених сигналів гальмування; показника одометра. Матеріали фотофіксації мають забезпечувати можливість чітко визначати марку, колір, номерний знак транспортного засобу, на фотографіях обов`язково зазначається дата фотофіксації, яка повинна відповідати даті видачі протоколу перевірки технічного стану." У зв`язку з цим абзац четвертий вважати абзацом дев`ятим".
17.5. Оскаржуваною постановою вносяться зміни до Порядку№ 137, а саме: 16.4.1. підпункту 2 пункту 5, який викладено у такій редакції: "атестат про акредитацію органу з оцінки відповідності згідно із Законом України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", який підтверджує компетентність випробувальної лабораторії щодо перевірки технічного стану транспортних засобів в обсязі, визначеному законодавством";
17.5.1. абзацу восьмого пункту 6 в редакції: "інформації про відсутність або зміну матеріально-технічної бази, документів, що подавалися до повідомлення про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, чи закінчення строку дії атестата про акредитацію та непоновлення його протягом шести місяців";
17.5.2. абзацу дев`ятого пункту 6, який після слова "видачу" доповнено словами "протягом строку дії атестата про акредитацію чи свідоцтва про атестацію", а також доповнено цей пункт абзацом такого змісту: "інформації про закінчення строку дії свідоцтва про атестацію відповідно до законодавства."
17.6. Судами попередніх інстанцій установлено, що проект постанови не містив, зокрема: підпункт 2 пункту 5 та абзац восьмий пункту 6 до Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягах перевірки технічного стану транспортних засобів.
18. Встановили суди і відмінності у редакціях пункту 7 Порядку № 137. Проект постанови пропонував редакцію такого змісту: після слів "пункт технічного контролю" доповнити знаками та словами ", його матеріально-технічну базу і персонал,"; після абзацу другого доповнити абзацом третім такого змісту: "У разі поновлення чи зміни виконавцем документів про калібрування діагностичного устаткування, що використовується для перевірки технічного стану транспортних засобів під час проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, копії документів подаються виконавцем до Головного сервісного центру МВС для внесення інформації до реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів.". У зв`язку з чим абзац третій вважати абзацом четвертим;
19. У редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46 пункт 7 Порядку № 137 викладено у такому змісті: Головний сервісний центр МВС протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення та копій документів від Мінінфраструктури вносить дані про виконавця, пункт технічного контролю, його матеріально-технічну базу і персонал із зазначенням категорії та призначення транспортних засобів, адреси місця проведення обов`язкового технічного контролю до реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та інформує виконавця про внесення відомостей про нього до зазначеного реєстру. Реєстр суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю є складовою частиною Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Порядок ведення реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю затверджується МВС"; у першому реченні абзацу третього слово "акредитації" замінити словами "про акредитацію"".
20. Не відповідає проекту постанови перше речення абзацу другого пункту 18 Порядку № 137, яке пропонувалось доповнити словами: "із самоклеючим відривним безконтактним електронним чипом, який розміщується в правій верхній частині на внутрішньому боці вітрового скла транспортного засобу". В той же час, в оскаржуваній постанові перше речення абзацу другого пункту 18 після слів "перевірки технічного стану" доповнено словами: "із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу".
21. Проект постанови не містив пропозиції внести зміни або доповнення до додатку 1 Порядку № 137 в частині після слів "категорії згідно з Класифікацією транспортних засобів, їх призначення" доповнити словами: "адреси місць проведення обов`язкового технічного контролю згідно з документами про акредитацію".
22. Установлено також невідповідність запропонованої проектом редакції пункту 3 у додатку 1 до Порядку № 137. Проект передбачав пункт 3 такого змісту " 3. Копії правовстановлюючих документів на право володіння чи користування земельної ділянки та виробничими будівлями, а також, у разі пересувного устаткування копії документів на транспортний засіб, що використовується для забезпечення діяльності."; доповнити пунктом п`ятим такого змісту: " 5. Копії документів про калібрування діагностичного устаткування, що використовується для проведення перевірки технічного стану транспортних засобів під час проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів".
22.1. Редакція пункту 3 додатку 1 до Порядку № 137 в оскаржуваній постанові не є аналогічною за змістом, а саме: " 3. Копії правовстановлюючих документів на право володіння чи користування земельною ділянкою та виробничими будівлями, а також у разі використання пересувного устаткування - копії документів на транспортний засіб, що використовується для забезпечення діяльності."; пункт 4 після цифр і слова "(13 х 18 сантиметрів)" доповнити словами "з відображенням усіх місць надання послуги"".
23. Проектом постанови не було передбачено доповнення додатку 5 до Порядку № 137 позиціями: № 001.010, № 001.020, № 915.020, що, в свою чергу, має місце в оскаржуваній постанові.
24. Як вбачається із проекту постанови, у додатку 5 до Порядку № 137 позицію 915.020 пропонувалось викласти в такій редакції: 915.020 Спідометр або одометр відсутній (якщо передбачено вимогами) або вони не функціонують, не опломбовані (якщо передбачено вимогами) - органолептично - X; 915.020 Викладена ця позиція в такій редакції: Спідометр або одометр відсутній (якщо передбачено вимогами) або вони не функціонує - органолептично - X.
25. Проектом постанови пропонувалося доповнити додаток 5 до Порядку № 137 новою позицією такого змісту: 915.021 "Показник одометра менший, ніж показник одометра, зафіксований під час попереднього обов`язкового технічного контролю, проведеного суб`єктом здійснення обов`язкового технічного контролю - органолептично - X"; У постанові Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46 позицію 915.021 у додатку 5 до Порядку № 137 викладено в такій редакції: Показник одометра менший, ніж показник одометра, зафіксований під час попереднього обов`язкового технічного контролю, проведеного суб`єктом здійснення обов`язкового технічного контролю або реєстраційних операцій - органолептично - X.
26. Як установлено судами попередніх інстанцій, проект оскаржуваної постанови не містив жодних пропозицій щодо доповнення додатку 5 до Порядку № 137 новим розділом №1701 "Додаткова перевірка учбового транспортного засобу", який викладено в оскаржуваній постанові без відповідно погодження із регуляторним органом, громадського обговорення та отримання доповнень або зауважень уповноважених органів.
27. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було встановлено невідповідність змісту проекту щодо запропонованих змін у Технічному описі та зразку протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, а саме пункт 1: після слів "формату А4" доповнити словами і цифрами: "із самоклеючим відривним безконтактним електронним чипом розміром 210X40 мм"; доповнити абзацом такого змісту "На самоклеючому відривному безконтактному електронному чипі розміщується напис "Обов`язковий технічний контроль проведено".
28. Оскаржувана постанова містить зміни такого змісту : "у технічному описі та зразку протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, затверджених зазначеною постановою: у пункті 1: після слів і цифри "формату А4" доповнити словами "з самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації"; доповнити пункт абзацом такого змісту: "На самоклейній мітці радіочастотної ідентифікації розміщується напис "Обов`язковий технічний контроль проведено".".
29. Відсутні у проекті, проте наявні в оскаржуваній постанові доповнення другого речення пункту 9 словами: "друге речення пункту 9 після слів "систем транспортного засобу" доповнити словами "(загальна питома гальмова сила, коефіцієнт нерівномірності гальмових сил і тривалість спрацювання робочої гальмової системи, питома гальмова сила стоянкової гальмової системи)"".
30. Також не співпадають запропоновані проектом зміни Додатку до технічного опису: протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, зокрема, оскаржувана постанова містить не ідентичну редакцію абзацу першого пункту 3, пункту 10, пункту 11, пункту 12, а також не передбачені проектом та неузгоджені зміни до протоколу, які викладені у пункті 3-1, пунктах 5 та 7 оскаржуваної постанови.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
31. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, позовні вимоги задоволено.
31.1. Визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року №46 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України".
31.2. Зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
32. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на спірні правовідносини поширюється дія частини шостої статті 21 Закону № 1160-IV, якою передбачено, що після доопрацювання проекту регуляторного акта та/або відповідного аналізу регуляторного впливу з урахуванням наданих зауважень та пропозицій цей проект подається у встановленому цим Законом порядку на повторне погодження до уповноваженого органу. За відсутності рішення Державної регуляторної служби про погодження даного проекту постанови, розробник подав оскаржувану постанову на розгляд Уряду. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що проект постанови не міг бути розглянутий та схвалений Урядом за відсутності відповідного погодження Державної регуляторної служби України.
ІV. Касаційне оскарження
33. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Міністерство інфраструктури України та Кабінет Міністрів України подали до Верховного Суду касаційні скарги, які зареєстровані 11 березня 2020 року та 16 березня 2020 року.
34. У касаційній скарзі представники відповідача та Міністерства інфраструктури України зазначають, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
35. На обґрунтування вимог касаційної скарги представник відповідача вказує, що судами попередніх інстанцій здійснено помилкове тлумачення норм статей 21, 24, 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-), при цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
36. За доводами відповідача, судами попередніх інстанцій не застосовано норми права, які підлягали застосуванню, а саме норми частин другої та третьої статті 25 та статті 27 Закону № 1160-IV.
37. Порушення норм процесуального права обґрунтовується відповідачем на підставі того, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 31 жовтня 2019 року в справі № 826/4802/17, від 03 березня 2020 року в справі № 826/26884/15 (щодо порушення прав і законних інтересів позивача); від 10 липня 2019 року у справі №804/639/18, від 29 листопада 2019 року у справі №359/7194/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі №210/3268/15 - а, від 29 жовтня 2018 року у справі №826/14749/16, від 18 жовтня 2018 року у справі №826/11106/17, від 12 лютого 2019 року у справі №817/429/16 (щодо процедурних порушень).
38. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження Міністерство інфраструктури України посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права через застосування судами в оскаржуваних судових рішеннях приписів статей 24, 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, щодо процедури прийняття регуляторних актів, викладених у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №804/639/18, від 29 листопада 2019 року у справі №359/7194/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі №210/3268/15-а.
39. У касаційній скарзі представники відповідача та Міністерства інфраструктури України просять розглядати касаційні скарги за їх участю.
40. Ухвалами Верховного Суду від 17 березня 2020 року та від 01 квітня 2020 року відкриті касаційне провадження, оскільки відповідачем та Міністерством інфраструктури України доведено наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: у цій справі та в адміністративній справі №210/3268/15-а предметом оскарження є скасування регуляторного акта з підстав порушення процедури його прийняття.
41. 06 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшли заперечення позивача на клопотання Міністерства інфраструктури України про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
42. 06 квітня 2020 року та 22 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшли відзиви Підприємства, в якому позивач спростовував доводи касаційних скарг Міністерства інфраструктури України та Кабінету міністрів України, просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
43. Позивач у відзиві на Міністерства інфраструктури України зазначив, що оскаржувана в цій справі постанова прийнята з порушенням процедури, що має тягти за собою її нечинність.
44. 21 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла відповідь Міністерства інфраструктури України на відзив, в якому відтворено доводи касаційної скарги.
45. 28 червня 2020 року справа № 640/7583/19 надійшла до Верховного Суду.
46. 30 червня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1106/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введення до іншої судової палати судді Бевзенка В. М., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ
47. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 30 червня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Данилевич Н. А., Смоковича М. І.
48. 28 липня 2020 року Кабінетом Міністрів України надано до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких представник відповідача зазначає, що Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та іншими законодавчими актами не передбачено подання на розгляд Кабінету Міністрів України рішення Державної регуляторної служби України про погодження або відмову в погодженні проекту регуляторного акта. Натомість цим Законом визначено спеціальну процедуру прийняття регуляторних актів Урядом, яку деталізовано у Регламенті Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
49. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
50. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
51. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
52. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
53. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
54. Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах регламентовано Конституцією України, законами України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII (тут і далі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови; Закон № 794-VII), "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (тут і далі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови; Закон № 1160-IV), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою КМУ від 18 липня 2007 року № 950 та іншими нормативно-правовими актами.
55. Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
56. Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.
57. Відповідно до статті 3 Закону № 794-VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.
58. Згідно з положеннями статті 4 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
59. Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
60. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
61. Згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
62. У свою чергу статтею 1 Закону № 1160-IV визначено, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.
63. Відповідно до частини четвертої статті 49 Закону № 794-VII акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону № 1160-IV.
64. На підставі частин першої-другої статті 21 Закону № 1160-IV проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом. Для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.
65. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою КМУ від 24 грудня 2014 року № 724 (далі- Положення № 724) Державна регуляторна служба України (далі - ДРС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.
66. Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення № 724 ДРС відповідно до покладених на неї завдань проводить у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", аналіз проектів регуляторних актів, що подаються на погодження, та аналіз їх регуляторного впливу, приймає рішення про погодження таких проектів або про відмову в їх погодженні.
67. Змістом частин першої-третьої статті 21 Закону № 1160-IV передбачено, що проекти регуляторних актів, які розробляються центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади, підлягають погодженню із уповноваженим органом.
67.1. Для погодження до уповноваженого органу разом з проектом регуляторного акта подаються аналіз регуляторного впливу цього проекту та копія оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту з метою одержання зауважень і пропозицій.
67.2. Тривалість погодження проекту регуляторного акта не може перевищувати одного місяця з дня одержання проекту уповноваженим органом.