ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2020 року
м. Київ
справа № 826/15627/15
адміністративне провадження № К/9901/28686/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", третя особа Міжрегіональне головне управління державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників, про стягнення заборгованості, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2015 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 (головуючий суддя - Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі № 826/15627/15 за позовом.
встановив:
Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") про стягнення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 21467947,81 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016, в позові відмовлено з тих мотивів, що в даному випадку органом, уповноваженим на стягнення податкового боргу з ПАТ "Укранафта" є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Полтаві оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування своїх доводів ДПІ у м. Полтаві зазначає, що Нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та безпосередньо не є платником консолідованого податку на прибуток підприємства. Оскільки у відповідності до пункту 152.4 статті 152 Податкового кодексу України відповідальним за сплату даного податку є ПАТ "Укрнафта", то ДПІ у м. Полтаві правомірно звернулося до суду з позовом про стягнення спірної суми заборгованості з ПАТ "Укрнафта".
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, за ПАТ "Укрнафта" обліковувалася заборгованість з податку на прибуток у розмірі 21467947,81 грн., яка виникла в результаті несплати Нафтогазовидобувним управлінням "Полтаванафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" самостійно задекларованих зобов`язань з податку на прибуток на підставі поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань щодо консолідованого податку на прибуток підприємств за 2014 рік №9081715916 від 30.03.2015, яким нараховано податкове зобов`язання в сумі 22112027, 00 грн., що було зменшено до 21467947,81 грн. з огляду на наявну переплату у розмірі 644079,19 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України слідує, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Кодексу, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Разом з тим, відповідно до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Якщо відповідно до законодавства у платника податків, окрім обов`язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов`язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.
Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи на час існування спірних правовідносин було визначено пунктом 152.4 статті 152 Податкового кодексу України, яким встановлено, що платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього пункту.