ПОСТАНОВА
Іменем України
29 липня 2020 року
Київ
справа №560/325/19
адміністративне провадження №К/9901/33135/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя -доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 травня 2019 року (суддя - Козачок І.С.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (судді - Матохнюк Д.Б., Боровицький О. А., Шидловський В.Б.) у справі № 560/325/19 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Хмельницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 2 жовтня 2018 року № 0009961408,
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 2 жовтня 2018 року № 0009961408.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем під час проведення фактичної перевірки магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", у якому позивачка здійснювала підприємницьку діяльність, було безпідставно, без об`єктивної оцінки всіх обставин зазначено про порушення нею порядку проведення касових операцій у виді неоприбуткування в книзі обліку доходів готівкових коштів у сумі 19 842,71 грн. ФОП вказала, що 14 вересня 2018 року магазином було отримано виручку у сумі 15 750,00 грн, яка була оприбуткована у книзі обліку доходів. А виявлена під час перевірки у касі готівка є сукупною виручкою, накопиченою з початку місяця, тобто за усі попередні дні за період з 1 вересня 2018 року, яка не була здана позивачці продавцем магазину та зберігалась за місцем проведення розрахунків з покупцями та відповідно до внутрішнього наказу підлягала здачі у наступному місяці, що не заборонено законом.
Проте, на підставі висновків вказаної перевірки відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення - рішення, яким застосовано штраф в 5-кратному розмірі неоприбуткованих коштів.
Позивачка вказала на неправомірність застосування такої штрафної санкції на підставі Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", оскільки притягувати до відповідальності за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки у касах можливо лише на підставі норм Податкового кодексу України.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що уся готівка, що надходить до кас, мала своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватись. Доводи позивачки не спростували висновки акта перевірки про наявність факту порушення порядку оприбуткування готівкових коштів.
На думку судів, відповідачем цілком правомірно було застосовано до позивачки штраф у розмірі, передбаченому абзацем 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. При цьому, суди послалися на аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 5 листопада 2018 року у справі № 803/780/17.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, вказала, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, судами при їх ухваленні не надано об`єктивної оцінки обставинам справи. Крім цього, позивачка послалася на неправомірне застосування до спірних правовдносин норм Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
Просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове - яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 9 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на доводи, аналогічні висновкам судів попередніх інстанцій, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відповідачем також подане клопотання про його заміну на правонаступника - Головне управління ДПС у Хмельницькій області, у зв`язку із його реорганізацією.
ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відповідь на відзив, в якому, зокрема, вказала на втрату чинності Указом Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" на підставі Указу Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України", у зв`язку із чим, на її думку, в силу статті 58 Конституції України, юридична відповідальність, передбачена зазначеним указом Президента України, є ретроспективно скасованою.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Головного управління ДФС у Запорізькій області 14 вересня 2018 року проведено фактичну перевірку магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", де здійснювала господарську діяльність позивачка, з питань здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 21 вересня 2018 року № 0697/08/01/14/НОМЕР_1.