Постанова
Іменем України
20 липня 2020 року
м. Київ
справа № 735/1521/18
провадження № 61-44234св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Коропська селищна рада Чернігівської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року в складі судді Балаби О. А. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 14 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Бобрової І. О., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, внаслідок чого відкрилась спадщина.
Заповітом від 10 липня 1995 року, посвідченим секретарем Червоненської сільської ради Коропського району Чернігівської області, ОСОБА_3 заповів житловий будинок з господарськими спорудами, який належав йому на праві особистої власності, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках.
Однак заявник не може нотаріально оформити право на спадщину, оскільки надані ним докази вступу в управління та володіння спадковим майном, на думку нотаріуса, є недостатніми. Встановлення факту прийняття спадщини має для заявника юридичне значення, оскільки надасть йому можливість нотаріально оформити право на спадщину за заповітом.
Спадщина ОСОБА_3 ніким не прийнята. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_4 померла, спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 проживає в Російській Федерації.
Посилаючись на викладене та на підставі статті 549 Цивільного Кодексу Української РСР заявник просив задовільнити його заяву про встановлення факту прийняття спадщини.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було надано доказів на підтвердження того, що він вступив в управління та володіння спадковим майном.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 14 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, та зазначив, що рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального в процесуального права є законне і обґрунтоване. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги надану ОСОБА_1 довідку Билського старостинського округу Коропської селищної ради від 13 серпня 2018 року № 14-/17/463, оскільки дана довідка не містить жодних відомостей того, що заявник на протязі шести місяців після смерті ОСОБА_3 вчинив дії щодо управління та володіння спадковим майном, що є визначальним у даній справі для задоволення заяви.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 вересня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 14 серпня 2018 року, та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити, посилаючись на неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставинам справи, а також на те, що судами ненадано оцінки усім доказам у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявник фактично вступив в управління спадковим майном, оскільки проводив у приміщення ремонтні роботи, а також сільськогосподарські роботи на присадибній ділянці, що підтверджують свідки та довідка Билського старостинського округу Коропської селищної ради від 13 серпня 2018 року № 14-/17/463, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули.
Приймаючи оскаржувані рішення суди першої та апеляційної інстанцій позбавили заявника єдиного засобу охорони його прав та законних інтересів на заповідане йому майно.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Коропського районного суду Чернігівської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у лютому 2019 року.
Розпорядженням від 13 квітня 2020 року № 1021/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 14 серпня 2018 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно із заповітом, посвідченим секретарем Червоненської сільської ради Коропського району Чернігівської області від 10 липня 1995 року, ОСОБА_3 заповів житловий будинок з господарськими спорудами, який належав йому на праві особистої власності, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках (а.с. 3).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 4). Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене нерухоме майно.
Згідно з актовим записом про смерть № 10 від 07 грудня 2012 року, складеним виконкомом Краснопільської сільської ради Коропського району, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28).
Нотаріально посвідченою заявою від 16 січня 2018 року ОСОБА_2 засвідчив, що на прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 не претендує, з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини звертатись не буде (а.с. 15).