Постанова
Іменем України
15 липня 2020 року
м. Київ
справа № 761/10516/14
провадження № 61-38744св18
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра"
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 25 червня 2014 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Кравець В. А., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2010 року відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило суд солідарно стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованість у розмірі 745 747,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31 липня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 46/102/08-Ф на суму 80 000,00 доларів США, строком до 31 липня 2023 року, зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 15,99 % річних.
Із метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
31 липня 2010 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договори поруки, якими визначено, що поручителі поручаються перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.
Станом на 02 березня 2010 року заборгованість за кредитним договором становить 93 335,05 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 745 747,05 грн.
Посилаючись на те, що відповідачі не виконують зобов`язання за кредитним договором та договорами поруки, просило суд задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від
26 листопада 2010 року позов ВАТ КБ "Надра" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованість у розмірі 745 747,05 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ "Надра" витрати з оплати судового збору у розмірі 1 700,00 грн та 126,00 грн - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, а всього:1 826,00 грн судових витрат.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня
2014 року заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2010 року скасовано.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 25 червня
2014 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року, позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованість у розмірі 745 747,05 грн, яка складається з: заборгованості по кредиту у сумі 627 720,05 грн, заборгованості по сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом у сумі 114 387,72 грн, нарахованої пені у сумі 3 639, 29 грн.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ "Надра" 1 826,00 грн судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1, як позичальник, не виконує зобов`язання за кредитним договором, а
ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як поручителі, не виконують зобов`язання за договорами поруки від 31 липня 2008 року, при цьому вони несуть солідарну відповідальність з боржником, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову.
Крім того, апеляційний суд вважав необґрунтованим посилання
ОСОБА_3 щодо порушення банком строку звернення з позовом до поручителя, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки договором поруки не встановлено строк, після якого порука припиняється, а передбачено, що дія договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань. На думку апеляційного суду, пред`явлена банком вимога про повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним не є зміною виконання основного зобов`язання, оскільки у ній не визначено термін, з якого у позивача виникло право на дострокове повернення кредиту та погашення процентів за користування ним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03 липня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 25 червня 2014 року та постановою Апеляційного суду міста Києва
від 23 травня 2018 року, у якій просить судові рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Аналіз касаційної скарги свідчить про оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2014 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року лише в частині задоволення позовних вимог ВАТ КБ "Надра" до ОСОБА_3 .
В іншій частині судові рішення іншими учасникиками справи не оскаржують, а тому касаційним судом не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції з метою єдності
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано з справу з суду першої інстанції.
20 жовтня 2018 року справа № 761/10516/14 надійшла до Верховного суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Сімоненко В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували до спірних правовідносин частину четверту статті 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Сплив вказаного строку зумовлює припинення зобов`язань поручителя, а отже, і відмову в задоволенні позову в частині солідарного стягнення заборгованості
Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули належної правової уваги на те, що банк скористався своїм правом дострокової вимоги, направивши до поручителя лист, який ОСОБА_3 отримала 25 липня 2009 року, відповідно до якого позивач вимагав дострокового повернення суми боргу протягом трьох днів. Таким чином, оскільки в договорі поруки не встановлено строку її дії, у ВАТ КБ "Надра" виникло право пред`явити вимогу до поручителя протягом шести місяців, починаючи з 30 липня 2009 року, тобто до 30 січня 2010 року, разом із тим, банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише у квітні 2010 року, що свідчить про припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
Висновок судів про те, що пред`явлена банком вимога про повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним не є зміною виконання основного зобов`язання, оскільки у ній не визначено термін, з якого у позивача виникло право на дострокове повернення кредиту, суперечить правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові
від 21 березня 2018 року у справі № 2-1283/11.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив (заперечення) на касацій скаргу ОСОБА_3 до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 липня 2008 року між ВАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 46/102/08-Ф, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 80 000,00 доларів США, строком з 31 липня 2008 року до 31 липня 2023 року.
Відповідно до п. 3.3. кредитного договору позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п. 1.3.1 договору в розмірі 15,99% на рік шляхом сплати суми мінімального необхідного платежу, розмір якого складає 1 172,75 доларів США, який необхідно сплачувати щомісячно до 5 числа поточного місяця.
31 липня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до п.1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 46/102/08-Ф
від 31 липня 2008 року.
31 липня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до п.1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 46/102/08-Ф від 31 липня 2008 року.
Відповідно до наданого ВАТ КБ "Надра" розрахунку заборгованості ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 02 березня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 745 747,05 грн, що складається з: заборгованості по кредиту у розмірі 627 720,05 грн, по відсоткам - 114 108, 87 грн, пені - 3 639,29 грн.
25 липня 2009 року ОСОБА_3 отримала від ВАТ КБ "Надра" вимогу про сплату заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору, в тому числі погасити кредит в повному розмірі, сплатити відсотки за користування кредитом, сплатити пеню протягом 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення від Банку (а.с. 15).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення -невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Украни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.