ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2020 року
Київ
справа № 159/3073/18
провадження № К/9901/9097/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Коваля Р. Й. (головуючий), Гуляк В. В., Довгополова О. М.
І. Суть спору
1. У червні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (надалі також Орган ДВС, відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Органу ДВС від 5 червня 2018 року ВП № 5535456 про опис та арешт майна (коштів) боржника.
2. Позов обґрунтований тим, що згаданою постановою описано та накладено арешт на майно, зокрема, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 (надалі також ОСОБА_2 ). Разом із цим, ця квартира, також належить позивачеві на праві спільної сумісної власності. Позивач вважав, що накладення арешту на квартиру порушує його конституційні та законні права на вільне користування та розпорядження своєю власністю.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Ковельський міськрайонний суд Волинської області вироком від 21 червня 2017 року визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною першою статті 309, частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК) і визначив йому покарання: за першою статті 309 КК у виді 1 року позбавлення волі; за частиною другою статті 307 КК у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому на праві приватної власності, із застосуванням статті 69 КК.
4. На підставі вказаного вироку видано виконавчий лист від 29 листопада 2017 року № 159/1932/17, 1-КП/159/197/17 в частині конфіскації майна ОСОБА_2
5. 11 грудня 2017 року головний державний виконавець Органу ДВС Поліщук О. В. відкрила виконавче провадження № 55354569 з виконання цього виконавчого листа про конфіскацію в дохід держави всього майна, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
6. Постановою від 5 червня 2018 року у виконавчому провадженні № 55354569 державний виконавець описала та наклала арешт на майно, зокрема, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить боржнику - ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
7. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду.
8. Суди також установили, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21 січня 2005 року № 6766 та витягу Волинського обласного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 березня 2005 року № 6742871 квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, також належить позивачу на праві спільної сумісної власності.
9. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року у справі № 159/2973/18, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року, задоволено подання головного державного виконавця Органу ДВС Поліщук О. В. і визначено частку боржника ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частки в спільному майні - квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка на підставі свідоцтва про право власності на житло від 21 січня 2005 року належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій
10. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 21 січня 2019 року позов задовольнив повністю: визнав протиправною та скасував постанову головного державного виконавця Органу ДВС про опис та арешт майна боржника від 5 червня 2018 року у виконавчому провадженні № 55354569.
11. Ухвалюючи таке рішення, місцевий адміністративний суд виходив із того, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, а тому для ефективного способу відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення є визнання протиправною та скасування спірної постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.
12. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2019 року скасував зазначене рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року й ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
13. Таке своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що належним способом захисту прав позивача є звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту, а відповідач учиняв виконавчі дії у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Позивач, уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
15. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
20. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
22. За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
23. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
24. За правилом пункту 6 частини третьої цієї ж статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
25. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
26. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
27. Так, за змістом частин першої, другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.