ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 263/7010/17
адміністративне провадження № К/9901/35119/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Бевзенка В.М., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 липня 2017 року у складі судді Хараджі Н.В. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Арабей Т.Г. (головуючий), суддів: Геращенка І.В., Міронової Г.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області (далі - УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У червні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом у якому просила:
1.1 - визнати протиправним рішення УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області від 5 січня 2017 року №2 про відмову у призначенні пенсії позивачу за вислугу років;
1.2 - зобов`язати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-XII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1789-XII; із змінами та доповненнями).
2. Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області постановою від 6 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року відмовив у задоволені позову у повному обсязі.
3.1 Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що положення Закону №1789-ХІІ втратили чинність у зв`язку з прийняттям нового Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VIІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VIІ), а тому у позивача відсутнє право на призначення пенсії на підставі положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 ОСОБА_1 з липня 1998 року працює в органах прокуратури Донецької області, з 5 серпня 2015 року займає посаду прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області.
3.2 25 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років.
3.3 Рішенням УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя від 5 січня 2017 року №2 відмовлено в призначенні пенсії позивачу у зв`язку із втратою чинності положень Закону №1789-XII.
3.4 Не погодившись із відмовою УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя у призначення пенсії за вислугою років позивач звернулася до суду із даним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач звернулася з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
4.1 Позивач наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У даному випадку, на думку скаржника, Пенсійний фонд незаконно обмежує право позивача на призначення пенсії за вислугу років. На її думку, рішення судів попередніх інстанцій суперечить практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.
5. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.