Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 142/1045/17
провадження № 61-12572 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - селянське фермерське господарство "Вид";
представник відповідача - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до селянського фермерського господарства "Вид" (далі - СФГ "Вид") про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 2,1860 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області.
04 січня 2005 року між нею та СФГ "Вид" було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Договір зареєстрований у Піщанському відділі реєстрації Вінницької регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" 23 лютого 2005 року за № 040501800133.
Після закінчення дії вказаного договору відповідач відмовляється повернути земельну ділянку, вказуючи на те, що 23 грудня 2010 року між нею та СФГ "Вид" було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки площею 2,1860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, строком на 20 років.
Зазначала, що договір оренди землі від 23 грудня 2010 року суперечить вимогам закону, оскільки був укладений в період дії договору оренди землі від 04 січня 2005 року, а, відтак, не породжує реальних правових наслідків. Скориставшись її похилим віком, відповідач уклав оспорюваний нею договір оренди землі шляхом обману.
Ураховуючи викладене, посилаючись на статті 203, 215, 230 ЦК України ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,1860 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, укладений між нею та СФГ "Вид" 23 грудня 2010 року; зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку, а також стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 01 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки площею 2,1860 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради, укладений 23 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та СФГ "Вид" строком на 20 років, недійсним. Зобов`язано СФГ "Вид" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,1860 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що існування одночасно двох правочинів щодо однакового об`єкту оренди суперечить законодавству України. Відтак, договір оренди земельної ділянки, укладений 23 грудня 2010 року, є недійсним з моменту його вчинення, оскільки на час його укладення та на час реєстрації за СФГ "Вид" права на оренду землі був чинним договір оренди спірної земельної ділянки від 04 січня 2005 року. При цьому позивачем не пропущено строки позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, оскільки строк дії договору, укладеного 04 січня 2005 року, закінчився 23 лютого 2015 року, а тому перебіг строку позовної давності має розпочатися з часу коли особі стало відомо про її порушене право, але не раніше 23 лютого 2015 року, тобто з часу коли таке порушення права розпочалося.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу СФГ "Вид" задоволено. Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 01 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що СФГ "Вид" не було додержано порядку пролонгації оренди земельної ділянки, при цьому, оскільки одна і та ж сама земельна ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції вважав, що саме з моменту підписання позивачем договору оренди землі від 23 грудня 2010 року слід рахувати початок перебігу строків позовної давності, оскільки саме з цього часу у ОСОБА_1 виникло право на позов у зв`язку з порушенням СФГ "Вид" порядку продовження строку оренди земельної ділянки.
Відповідно, позовна заява подана з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, а позивачем не зазначено причин його пропуску.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 142/1045/17 з Піщанського районного суду Вінницької області.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами встановлено, що договір оренди землі від 23 грудня 2010 року укладений в період дії договору оренди землі між тими ж сторонами, що і договір оренди землі від 04 січня 2005 року, а тому не відповідає вимогам закону і не породжує реальних правових наслідків. Тобто є нікчемним у момент його укладення, оскільки незважаючи на його реєстрацію, він не розпочав свою дію, так як продовжував діяти інший договір на цю ж земельну ділянку.
У договорі оренди землі від 23 грудня 2010 року не передбачений початок його дії з часу закінчення дії попереднього договору оренди землі.
Вважала, що апеляційний суд помилково обґрунтував свої висновки щодо набуття чинності договору оренди від 23 грудня 2010 року з часу його державної реєстрації, так як він встановив, що така реєстрація суперечить закону і відповідно є незаконною та не породжує правових наслідків.
Застосовуючи строки позовної давності, апеляційний суд не з`ясував коли почалося виконання договору оренди від 23 грудня 2010 року.
Не було цього з`ясовано і судом першої інстанції, але суд дійшов правильного висновку про те, що початок виконання вказаного договору оренди від 23 грудня 2010 року не міг настати раніше закінчення дії договору оренди від 04 січня 2005 року, зареєстрованого 23 лютого 2005 року.
Тобто виконання договору оренди від 23 грудня 2010 року, який укладений строком на 10 років, не могло розпочатися раніше 23 лютого 2015 року.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що їй стало відомо про порушення її права власності саме після 23 лютого 2015 року, коли відповідач відмовився повертати їй земельну ділянку.
При цьому послалася на відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 28 жовтня 2004 року серії ВН № 205095 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,186 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області.
04 січня 2005 року між ОСОБА_1 та СФГ "Вид" було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 10 років, який було зареєстровано Піщанському відділі реєстрації Вінницької регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" 23 лютого 2005 року за № 040501800133 (а.с. 8-12).
23 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та СФГ "Вид" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,186 га, кадастровий номер 0523281600:01:001:0015, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, строком на 20 років. Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Піщанському відділі регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 жовтня 2011 року № 1519 (а.с. 13-14).
2. Мотивувальна частина