Постанова
Іменем України
24 липня 2020 року
м. Київ
справа № 540/224/16-ц
провадження № 61-16651св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області, у складі судді Жмурка П. І., від 23 червня 2006 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В., від 22 серпня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У 2006 році ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 07 червня 2004 року між сторонами було укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 296 909 грн, що еквівалентно на день надання позики 55 810 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути зазначені грошові кошти у строк до 07 червня 2005 року. На підтвердження укладення договору та його умов відповідачем було складено та підписано відповідну розписку.
Посилаючись на те, що відповідач у строки, встановлені договором позики, грошові кошти не повернув та добровільно виконати взяті на себе зобов`язання відмовляється, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики в сумі 269 909 грн, що еквівалентно 55 810 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Карлівського районного суду Полтавської області
від 23 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 296 909 грн, або еквівалент 55 810 доларів США на день стягнення позики. Стягнуто в дохід держави держмито в сумі 2 909 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Згідно акту № 2 від 18 листопада 2012 року Карлівського районного суду Полтавської області цивільна справа № 2-400/2006 за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - знищена.
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 23 червня 2016 року втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-400/2006 Карлівського районного суду Полтавської області відновлено в частині змісту винесеного судового рішення Карлівським районним судом Полтавської області 23 червня 2006 року та боргової розписки
ОСОБА_2 від 07 червня 2004 року.
Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 05 квітня 2018 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Буряк Д. М. про перегляд заочного рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 23 червня 2006 року - відмовлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 23 червня 2006 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Буряк Д. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 , подана його представником - адвокатом Буряк Д. М., на заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області
від 23 червня 2006 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 22 серпня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 540/224/16-ц та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.
Заявник вважає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного заочного рішення оригінал розписки від 07 червня 2004 року не досліджувався. Суди попередніх інстанцій не надали оцінку походженню та правовій природі розписки від 07 червня 2004 року. В розписці зазначено лише його прізвище, ім`я та по-батькові, що не дає змоги з достовірністю ідентифікувати його як особу позичальника. Посилання апеляційного суду на те, що оригінал розписки від 07 червня 2004 року був досліджений судом та приєднаний до матеріалів цивільної справи № 2-400/2006, яка знищена, не відповідає дійсності. Судом апеляційної інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволені клопотань відповідача про витребування оригіналу договору позики та призначення по справі судової почеркознавчої експертизи і проігноровано, що головним питанням, яке стояло в клопотанні про витребування доказів, було роз`яснення наслідків ненадання оригіналу доказу. Вважає, що ОСОБА_1 приховав оригінал розписки. Також посилався на те, що судами не було враховано того факту, що на час укладення договору позики ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями.
Стверджує, що стягнення з відповідача коштів державною виконавчою службою не свідчить про його обізнаність щодо існування боргових зобов`язань перед ОСОБА_1, оскільки кошти були стягнуті в межах зведеного виконавчого провадження, та про виконання в його рамках заочного рішення Карлівського районного суду Полтавської області
від 23 червня 2006 року йому не було відомо.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив
ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просив касаційну скаргу відхилити, а заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 23 червня 2006 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно розписки від 07 червня 2004 року ОСОБА_2 отримав в позику від ОСОБА_1 296 909 грн або еквівалент 55 810 доларів США, які зобов`язався повернути до 07 червня 2005 року.
Постановою Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції від 01 квітня 2009 року відкрито виконавче провадження № 12127680 з виконання виконавчого листа № 2-400, виданого 04 липня 2006 року Карлівським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в сумі 296 909 грн.
ОСОБА_2 на виконання зазначеного виконавчого листа в період із 17 жовтня 2013 року по 30 січня 2015 року сплачено на користь
ОСОБА_1 4 107, 24 грн.
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звертався до суду із позовом до
ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики з підстав його не укладення та рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 20 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, у визнанні договору позики
від 07 червня 2004 року недійсним відмовлено.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і надалі по тексту в редакції кодексу, чинній на час подачі касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.