Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 127/3333/15-ц
провадження № 61-18059св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Оніщука В. В., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 червня 2011 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 позику в сумі 400 000 грн під 16 % річних з нарахуванням відсотків поквартально та 50 000 доларів США під 10 % річних поквартально, строком на шість місяців, тобто з 16 червня 2011 року до 16 грудня 2011 року.
Сторони погодили, що в разі відсутності повідомлення про повернення боргу за 10 днів до настання строку на повернення коштів, домовленість може бути продовжена ще на три місяці - до 16 березня 2012 року.
16 березня 2012 року сторонами було змінено домовленість шляхом переведення доларового зобов`язання у гривневе, загальна сума заборгованості становила 801 250 грн, збільшено відсоткову ставку - до 18 % річних та продовжено строк з 16 березня 2012 року по 16 вересня 2012 року.
ОСОБА_1 вказував, що після закінчення строку на повернення коштів ОСОБА_2 не було вжито жодних дій, спрямованих на повернення боргу, а тому він змушений звернутися до суду.
Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 811 719 грн 89 коп., яка складається з основної суми боргу у розмірі 312 850 грн, процентів за користування коштами у розмірі 273 895 грн 18 коп. та інфляційні втрати у розмірі 224 974 грн 71 коп.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішенні місцевого суду мотивовано тим, що позивачем не було доведено факту прострочення виконання зобовʼязання відповідачем, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2015 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 312 850 грн, проценти за користування кредитними коштами у розмірі 1 980,49 доларів США, що еквівалентно 43 194 грн 49 коп. та інфляційні втрати за період з 01 травня 2013 року по 20 травня 2015 року у розмірі 224 974 грн 71 коп.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 04 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 312 850 грн, проценти за користування коштами у розмірі 1 980,49 доларів США, що еквівалентно 51 710 грн 59 коп. та інфляційні втрати за період з 01 травня 2013 року по 20 травня 2015 року у розмірі 224 974 грн 71 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 04 квітня 2016 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування коштами та інфляційних втрат скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Апеляційного суду від 04 квітня 2016 року залишено без змін.
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 червня 2015 року скасовано.
Постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошові кошти в сумі 293 798 грн 41 коп., з яких: заборгованість з врахуванням індексу інфляції 286 983 грн 40 коп. та заборгованість по відсоткам у розмірі 6 815 грн 01 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судове рішення мотивовано тим, що після закінчення строку дії договору позики відповідачем зобов`язання належним чином не виконано, тому наявні підстави для стягнення з відповідача інфляційні втрат та процентів за користування коштами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1072/0/226-20 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що ним в рахунок погашення боргу було передано (перереєстровано) на сина ОСОБА_1 офіс у центрі міста. Зазначає, що за домовленістю із позивачем це була гарантія повернення ним коштів, крім того, останній мав право надавати його в оренду та мати певний дохід. За їх домовленістю офіс було виставлено на продаж, а виручені кошти будуть реально відображати суму, які він повернув. У серпні 2014 року, коли курс долара до гривні перевищив 14 грн, він наполягав на продажі вказаного офісу, оскільки був покупець, який пропонував за нього 65 000 доларів США, проте ОСОБА_1 повідомив йому, що це його власність, а тому він змушений був погашати борг, хоча вартість офісу перевищувала суму боргу.
Крім того, вказує, що апеляційний суд вимушено на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних спав визначив відсутність його зобов`язання станом на 30 квітня 2013 року, окрім залишку боргу у розмірі 312 850 грн, при цьому суд не звернув уваги на те, що після виконання погашення боргу від 30 квітня 2013 року було здійснено ще чотири виплати.
Зазначає, що стаття 1048 ЦК України передбачає право на одержання від позичальника процентів від суми позики, проте це не свідчить, що позичальник зобовʼязаний сплатити позикодавцю проценти.
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики (у вигляді розписки) в розмірі 400 000 грн та 50 000 доларів США із поквартальною сплатою 16 % річних, нарахованих на борг у національній валюті, та 10 % річних, нарахованих на борг у доларах США; також договором передбачено, що у разі відсутності повідомлення про повернення боргу за 10 днів до настання строку на повернення коштів вказаний договір продовжується на три місяці.
16 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено домовленість шляхом переведення доларового зобов`язання у гривневе, збільшено відсоткову ставку та продовжено строк з 16 березня 2012 року по 16 вересня 2012 року. Таким чином, в розписку від 16 червня 2011 року було внесено доповнення від 16 березня 2012 року, а саме встановлено, що з 16 березня 2012 року за домовленістю сторін валютне зобов`язання переводиться у гривню шляхом розрахунку, загальна сума заборгованості становить 801 250 грн, виплата відсотків щоквартально під 18% річних.
Під час переведення доларового зобов`язання в гривневе в розписці було допущено описку, а саме зазначено дату підписання "16 березня 2011 року" замість "16 березня 2012 року", в судовому засіданні сторони не заперечували з приводу допущення вищезазначеної описки.
ОСОБА_2 30 квітня 2013 року було сплачено ОСОБА_1 суму 488 400 грн в рахунок погашення боргу, залишок боргу складав 312 850 грн. Розписка підписана обома сторонами.
Також судами встановлено, що 23 січня 2014 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 кошти у розмірі 35 000 грн, 27 травня 2014 року 40 000 грн, 02 серпня 2014 року 38 000 грн, а 31 грудня 2014 року - 35 000 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.