Постанова
Іменем України
08 липня 2020 року
м. Київ
справа № 466/7758/18-ц
провадження № 61-21636св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінбуд",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- приватне підприємство "Ріелпогранбуд",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2019 року у складі судді Донченка Ю. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О, Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінбуд" (далі - ТОВ "ФК "Фінбуд"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне підприємство "Ріелпогранбуд", про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 листопада 2015 року між ним та ТОВ "ФК "Фінбуд" (управитель) було укладений договір № 91- 115/ОС-1 про участь у фонді фінансування будівництва виду "А" для фінансування будівництва однокімнатної квартири АДРЕСА_1, площею 40,5 кв. м.
Вказував, що в цей же день він повністю оплатив 100 % вартості вказаної квартири, а управитель (ТОВ "ФК "Фінбуд") зобов`язалось до 31 березня 2017 року передати йому дану квартиру у власність, оформивши всі майнові права за ним на вищевказану квартиру.
Проте, ані 31 березня 2017 року, ані 31 червня 2017 року будинок зданий в експлуатацію не був, а лише 29 листопада 2017 року йому було надано акт приймання-передачі квартири № 112 з недоробками і без здачі будинку в експлуатацію.
Зазначав, що тільки 15 січня 2018 року йому було надано довідку № 53-112 про право на набуття квартири у власність по акту приймання-передачі від забудовника.
Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру йому було надано відповідачем тільки після 22 січня 2018 року, коли він вимушено (під погрозами повернути кошти в сумі 176 490 грн, а його квартиру № 112 перепродати) доплатив відповідачу 14 490 грн за нібито збільшену площу квартири № 112 на 0,9 кв. м, внаслідок чого площа стала 41,4 кв. м, а в договорі і в проекті була зазначена 40,5 кв. м.
30 січня 2018 року він звернувся до директора ОКП ЛOP "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" з проханням призначити комісійну перевірку проведення замірів площі квартири № 112 по факту, так як техпаспорт від 17 жовтня 2017 року було сфальсифіковано.
15 лютого 2018 року йому було надано уточнений розрахунок площі квартири, а 07 березня 2018 року в ОКП ЛOP "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" йому було надано 2-й техпаспорт, де площа вже була 41,0 кв. м, (а не 41,4 кв. м), а в 2015 році згідно договору фінансування було 40,5 кв. м, за які він 100 % оплатив.
Посилався на те, що згідно пункту 21 договору № 91-115/ОС-1 від 25 листопада 2015 року у разі, коли фактична площа об`єкта є більшою як на 0,5 кв. м, то довіритель доплачує управителю, а як більша на 0,5 кв. м і менше, то ціна залишається незмінною. Хоча фактично площа квартири складає 40,0 кв. м але він не став далі оскаржувати ці дії.
Незважаючи на те, що ОКП ЛOP "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" видало 15 лютого 2018 року новий розрахунок технічного паспорта на площу квартири 41,0 кв. м, відповідач листом № 2/20-02 від 20 лютого 2018 року на його лист-запит від 16 лютого 2018 року відмовив йому в поверненні 14 490 грн, оскільки управління майном, а саме квартирою № 112 припинено.
Зазначав, що загальна сума, сплачена ним відповідачу, становить 190 980 грн (176 490 грн + 14 490 грн).
Посилався на те, що свої зобов`язання перед відповідачем він виконав на 100 % ще 25 листопада 2015 року, а відповідач виконав свої зобов`язання 22 січня 2018 року з простроченням на 236 днів (з 01 квітня 2017 року по 22 січня 2018 року), а тому пеня (штраф) складає: 190 980 грн. х 3% = 5 729 грн 40 коп. х 236 днів = 1 352 138 грн 40 коп.
Також вважав, що йому було завдано моральну шкоду, яку оцінює у 500 000 грн.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на положення Закону України "Про захист прав споживачів", просив стягнути з ТОВ "ФК "Фінбуд" на його користь пеню у розмірі 1 352 138 грн 40 коп. та відшкодувати спричинену моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що договір, який укладено між сторонами, є договором управління майном, а не договором підряду, послуги управителя полягають у здійсненні управління коштами, а не здійснення будівництва обʼєкта, а тому сплата неустойки як вид відповідальності у вказаних правовідносинах не встановлена. Крім того, ТОВ "ФК "Фінбуд" свої зобовʼязання виконало, а ОСОБА_1 не звертався із вимогою про повернення коштів у звʼязку із затримкою здачі обʼєкта.
Також зазначали, що позивач був опосередковано причетний до затримки введення обʼєкта будівництва в експлуатацію, через самовільне скління лоджії за межами існуючого погодженого проектного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У грудні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що посилання судів попередніх інстанцій на те, що відповідач виконав свої зобовʼязання належним чином та у повному обсязі, є помилковими, оскільки судами не було враховано, що зобовʼязання було виконано не у строк. Вказує, що має право на стягнення пені та відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України "Про інвестиційну діяльність" та ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 листопада 2015 року між ТОВ "ФК "Фінбуд" та ОСОБА_1 укладено договір № 91-115/ОС-І про участь у фонді фінансування будівництва виду "А", створеного для фінансування будівництва багатоквартирних житлових будинків № 1 та № 2 по генеральному плану з вбудованими житловими приміщеннями по АДРЕСА_7 .
Вказаним Договором (пункт 1) ОСОБА_1 надав свою згоду на участь у фонді фінансування будівництва виду "А".
Відповідно до пункту 5 договору об`єктом будівництва є багатоквартирні житлові будинки № 1 та № 2 по генеральному плану з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_7 .
Відповідно до договору за ОСОБА_1 було закріплено об`єкт, а саме: квартира № 115, загальною площею 40,5 кв. м.
ОСОБА_1 повністю сплатив 100 % вартості квартири № 112 (115), загальною площею 40,5 кв. м, внаслідок чого відповідачем було видано позивачу свідоцтво серії № 1/91-115/ОС-І/ФФБ про участь у фонді фінансування будівництва типу "А", відповідно до якого позивач передав в управління відповідачу кошти в сумі вартості фінансування будівництва в розмірі 162 000 грн, а відповідач закріпив за позивачем 40,50 кв. м.
Пунктом 5 договору запланована дата введення забудовником обʼєкта будівництва в експлуатацію 31 березня 2017 року.
В подальшому листом від 03 січня 2018 року відповідач повідомив позивача про збільшення площі об`єкта інвестування відповідно до проведених обмірів. Збільшена площа склала 41,40 кв. м. Можливість збільшення площі та наслідки такої зміни передбачені пунктом 21 підписаного договору.
У звʼязку з наведеним відповідач листом від 03 січня 2018 року повідомив позивача про необхідність доплати суми 14 490 грн.
15 січня 2018 року позивач сплатив вищезгадану суму у повному обсязі.
Цим же листом управитель повідомив, що станом на 03 січня 2018 року об`єкт будівництва введено в експлуатацію.
Як вбачається з наданих суду документів: акту прийому передачі квартири АДРЕСА_1 від 29 листопада 2017 року, довідки № 53-112 від 15 січня 2018 року про право довірителя на набуття у власність обʼєкта інвестування, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 січня 2018 року, а також пояснень сторін в судовому засіданні будинок АДРЕСА_8 введений в експлуатацію в січні 2018 року, тобто з порушенням пункту 5 договору.
Відповідно до підпункту 7 пункту 14 договору про участь управитель несе відповідальність за виконання своїх зобов`язань перед довірителем відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" та цього договору.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що договір, який укладено між сторонами, є договором управління майном, а не договором підряду, послуги управителя полягають у здійсненні управління коштами, а не здійснення будівництва обʼєкта, а тому сплата неустойки, передбаченої Законом України "Про захист прав споживачів", як вид відповідальності у вказаних правовідносинах не встановлена, оскільки такі регулюються Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".