ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 620/3925/18
адміністративне провадження № К/9901/19959/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року (суддя: Соломко І.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (судді: Мельничук В.П., Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі №620/3925/18 за позовом Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство" (далі - ДП Чернігівське лісове господарство") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2018 №00003911400 та № 00003921400.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.11.2018 №00003911400 в частині основного платежу в сумі 387322,00 грн та штрафних санкцій в сумі 155048,00 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.11.2018 №00003921400. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення -такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що уповноваженими особами ГУ ДФС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання ДП Чернігівське лісове господарство" податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено Акт від 12.11.2018 року № 744/14/00993490 (далі - акт перевірки).
В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:
- п. 4, 14, п. 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", п. 10, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", п. 11 пп. 4 розділу ХХ "Перелік положення", п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.3.2, п. 138.2, п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 447890 грн, в т.ч заниження за 2015 рік на суму 105515 грн, за 1 кв.2016 року на суму 49586 грн, за 1 півріччя 2016 року на суму 73430 грн, за 9 міс. 2016 року на суму 98275 грн, за 2016 рік на суму 135181 грн, за 1 кв.2017 року на суму 155591 грн, за 1 півріччя 2017 року на суму 179706 грн, за 9 міс.2017 року на суму 207802 грн, за 2017 рік на суму 209079 грн та завищення за 1 кв.2018 року на суму 943 грн, за 1 півріччя 2018 року на суму 1885 грн;
- п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.134 ПК України, постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями" від 30.12.2015 року № 1156 "Про внесення змін до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями", як наслідок, ДП "Чернігівський лісгосп" занижено розмір нарахувань частини чистого прибутку у розмірі в сумі 1076065 грн, в т.ч. заниження за 2015 рік - 50464 грн, за 1 кв.2016 року - 134767 грн, за 1 півріччя 2016 року - 192218 грн, за 9 міс. 2016 року - 254931 грн, за 2016 року - 360154 грн, за 1 кв.2017 року - 521444 грн, за 1 півріччя 2017 року - 593674 грн, за 9 міс.2017 року - 679508 грн, за 2017 року - 673711 грн, І кв.2018 року - 4132 грн, за 1 півріччя 2018 року - 8264 грн.
- п. 187.1 ст. 187 ПК України, п. 30 Положення про митні декларації, яке затверджене постановою КМУ від 21.05.2012 року № 450, в результаті чого встановлено завищення обсягу операції з вивезення товарів за межі митної території України р. 2 Декларації по ПДВ на загальну суму 2001578 грн, в т.ч. липень 2016 року - 84387 грн, серпень 2016 року - 95160 грн, жовтень 2016 року - 130369 грн, грудень 2016 року 1691662 грн.
- п.201.10 статті 201 ПК України в частині несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних.
15 листопада 2018 року на підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 00003911400, яким ДП "Чернігівський лісгосп" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 620020,00 грн. (з яких 447890 грн за податковим зобов`язанням та 172130 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 00003921400, яким ДП "Чернігівський лісгосп" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в розмірі 1076065 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які підтверджували правомірність і обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 15.11.2018 № 00003911400 в частині основного платежу в сумі 387322,00 грн та штрафних санкцій 155048,00 грн, а також податкового повідомлення-рішення від 15.11.2018 № 00003921400.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, касаційному перегляду підлягають лише висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, які стали підставою для звернення відповідача з даною касаційною скаргою до Верховного Суду.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.