ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 620/4127/18
адміністративне провадження № К/9901/21601/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Козоріза С.В.,
представника відповідача - Бисикало Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року (головуюча суддя - Кашпур О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Карпушова О.В., судді - Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №620/4127/18 за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "ІВАНІВКА" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
У грудні 2018 року Державне підприємство "Дослідне господарство "ІВАНІВКА" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просило (з урахуванням уточнених позовних вимог) скасувати податкові повідомлення-рішення від 3 липня 2018 року №00035601310, №00035651310, №00035671310 і рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0035681310 та №0035741310.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку форми №1ДФ, де самостійно визначено грошове зобов`язання з означеного податку, позивач подавав своєчасно. Натомість, податковим органом під час перевірки не встановлено жодних фактів неправильного визначення платником податків бази оподаткування чи сум податку, що підлягають утриманню. В цілому наголошував на тому, що акт перевірки складений з порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі - Порядок №727), а саме: за кожним порушенням, відображеним в акті перевірки, не вказано первинних документів, не наведено регістрів бухгалтерського обліку, документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів тощо.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 3 липня 2018 року №00035601310; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову позивач в апеляційному порядку не оскаржував.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення в частині задоволення позову й постановити нове, яким в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовити. У касаційній скарзі її заявник наполягає на порушенні позивачем вимог податкового законодавства в частині нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, а також строків його сплати. Вважає, що суди попередніх інстанцій надали неправильну правову оцінку спірним правовідносинам.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін як законні й обґрунтовані, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення. На спростування доводів заявника касаційної скарги вказує, що акт перевірки не містить жодних посилань на обставини, які б свідчили про ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) ПДФО позивачем до або під час виплати доходу (заробітної плати) своїм працівникам.
У судовому засіданні 22 липня 2020 року представник позивача заперечував проти доводів та аргументів контролюючого органу, наголошував на доводах, аналогічних викладеним у позовній заяві та запереченнях на касаційну скаргу.
Представник відповідача у судових засіданнях, які відбулися 15 та 22 липня 2020 року, підтримав вимоги своєї касаційної скарги. Звертав увагу на неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та помилковість їх висновків по суті спору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства північного сходу Національної академії аграрних наук України з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 31 березня 2018 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 18 червня 2018 року, яким встановлено, серед іншого, порушення позивачем: підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168; абзаців "а", "г" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: підприємством не перераховано до бюджету 2363741,79 грн утриманого податку на доходи фізичних осіб, в тому числі: за 2014 рік - 78076,69 грн, за 2015 рік - 441028,47 грн, за 2016 рік - 552215,49 грн, за 2017 рік - 1070001,22 грн, за 1 квартал 2018 року - 222419,92 грн та за період з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2018 року несвоєчасно перераховано 168492,32 грн податку, в тому числі, з затримкою в термін до 30 календарних днів після місячного строку сплати - 49881,60 грн, на термін більше 30 календарних днів після місячного строку сплати - 118610,72 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом винесено, серед іншого, податкове повідомлення-рішення від 3 липня 2018 року №00035601310, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 2 944 580,42 грн, з яких: 2 363 741,79 грн - за податковим зобов`язанням, 575 716,09 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 5122,54 грн - пеня.
Задовольняючи позовні вимоги частково та скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 3 липня 2018 року №00035601310, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що акт перевірки не містить жодних посилань на обставини, які б свідчили про ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податку позивачем до або під час виплати доходу (заробітної плати) своїм працівникам; в акті містяться тільки посилання на бухгалтерські записи позивача, однак не наведено фактів, які б свідчили про порушення ДП ДГ "ІВАНІВКА" правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених ПК України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 3 липня 2018 року №00035601310, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб.
Статтею 168 ПК України регламентовано порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.
Відповідно до пунктів 168.1, 168.2 цієї статті оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.