РІШЕННЯ
Іменем України
24 липня 2020 року
Київ
справа №9901/689/18
адміністративне провадження №П/9901/689/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Смоковича М.І.,
суддів: Желтобрюх І. Л., Кашпур О. В., Уханенка С. А., Шарапи В. М.,
за участі:
секретаря судового засідання Лещенко Т. П.
позивача ОСОБА_1,
представника позивача (в режимі відеоконференції) Мартиненко А. В.,
представника відповідача (в режимі відеоконференції) Русакової І. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення,
встановив:
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), з вимогою скасувати рішення ВРП від 14 червня 2018 року № 1847/0/15-18 "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" (далі - Рішення).
Вимоги мотивує тим, що:
- Рада не наділена повноваженнями відкривати дисциплінарні провадження щодо суддів місцевих судів;
- висновок відповідача про порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді ґрунтується лише на оцінці її ухвали як слідчого судді від 25 січня 2014 року про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів у зв`язку з його переслідуванням за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 296 Кримінального кодексу України;
- ухвала про обрання запобіжного заходу не обмежувала права ОСОБА_2 на участь у масових акціях, оскільки була постановлена на підставі встановлених у кримінальному провадженні обставин і фактів, вона не оскаржувала ся, набрала законної сили й була обов`язковою для виконання, але незважаючи на це Рада, коли ухвалювала спірне Рішення, вийшла за межі своїх повноважень й усупереч встановленому процесуальним законом порядку оскарження судового рішення надала власну оцінку процесуальним діям і рішенням судді;
- ОСОБА_2 не є особою, на яку поширюються положення законів України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність деяких законів України", "Про судоустрій і статус суддів" (в частині, яка стосується спірних правовідносин), оскільки не підпадав під категорію осіб, стосовно яких у розумінні пункту 4 частини першої статті 3 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" постановлялися рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою осіб, які були учасниками акцій масових протестів у період з 21 листопада 2013 року до 11 квітня 2014 року, тому не було підстав для проведення перевірки за його заявою;
- притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів за названим законом місить ризики вибіркового правосуддя, позаяк визначальною ознакою правопорушення є часові рамки (період) його вчинення;
- вказаний закон не відповідає Конституції України і підписаний неуповноваженою особою;
- спірне Рішення прийнято з пропуском встановленого законом строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності - більше, ніж через рік від дати постановлення ухвали від 25 січня 2014 року про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- у рішенні не наведено мотивів відкидання доводів судді ОСОБА_1, не зазначено, які конкретно діяння судді плямують авторитет правосуддя, порочать звання судді чи підривають довіру до суду;
- ВРП, коли приймала оскаржене рішення, не врахували її пояснень із спростуваннями поставлених їй за провину діянь;
- засідання ВРП 14 червня 2018 року відбулося з порушенням процедури, позивачці не роз`яснили її прав заявити відвід, відмовили у задоволенні клопотання про відкладення засідання Ради; засідання було формальним, члени ВРП не намагалися почути її аргументів та пояснень, відволікалися на сторонні питання.
2. Ухвалою від 20 липня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив провадження у справі за вказаним позовом.
З огляду на те, що у провадженні Великої Палати Верховного Суду була справа (№ 11-585сап18) за позовом ОСОБА_1 про оскарження рішення ВРП від 17 квітня 2018 року "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 16 листопада 2017 року № 3692/1дп/15-17 про притягнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності", суд за клопотанням відповідача ухвалою від 23 жовтня 2018 року зупинив провадження у цій справі до розгляду справи № 11-585сап18, що була у провадженні Великої Палати Верховного Суду.
Після того як суду стало відомо, що Велика Палата Верховного Суду завершила розгляд зазначеної справи, провадження в цій справі поновлено.
3. ВРП подала відзив на позовну заяву та копії матеріалів щодо звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва.
У відзиві відповідач зазначив, що спірне Рішення прийнято на підставі рішення Першої дисциплінарної палати ВРП від 16 листопада 2017 року № 3692/1дп/15-17 про притягнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 . до дисциплінарної відповідальності.
За наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 ВРП (у пленарному складі) залишила рішення Першої Дисциплінарної палати від 16 листопада 2017 року № 3692/1дп/15-17 без змін. Це рішення позивачка оскаржила до Великої Палата Верховного Суду, яка за наслідками судового розгляду відмовила в задоволенні скарги позивачки й таким чином погодилася з висновками ВРП. Оскільки обставини щодо вчинення дисциплінарного проступку є встановленими, в цій справі доказуванню вони не підлягають.
Відповідач переконує, що спірне Рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України і законами України, підстави для його скасування, передбачені частиною другою статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), відсутні.
4. У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Серед іншого наголосили, що Рішення прийнято поза межами строку для притягнення судді до відповідальності; Рада порушила Регламент, затверджений рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), адже позивачці перед початком засідання не роз`яснили її прав та обов`язків, зокрема права заявити відвід, а також безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про відкладення засідання у зв`язку з тим, що не зміг з`явитися її адвокат, а також з огляду на те, що на дату засідання Велика Палата Верховного Суду ще не розглянула скарги на рішення ВРП від 17 квітня 2018 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати від 16 листопада 2017 року. Позивачка акцентує також на тому, що відповідач не мотивував свого Рішення, позаяк в ньому нічого не зазначено про обставини, на яких ґрунтується висновок про вчинення нею дисциплінарного проступку. У цьому зв`язку позивачка зазначила, що Рада повністю проігнорувала її доводи і пояснення стосовно поставлених їй за провину діянь, які вона озвучила на засіданні, адже в Рішенні з цього приводу не наведено ніяких мотивів чи аргументів.
Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. З приводу доводів повивача про строк притягнення до дисциплінарної відповідальності представник відповідача зауважила, що такі ґрунтуються на помилковому трактуванні норм законодавства, адже за своєю правовою природою спірне Рішення є "кадровим"; такі рішення ВРП ухвалює відповідно до статті 56 Закону № 1798-VIII, яка не встановлює строку, протягом якого ВРП має розглянути подання Дисциплінарної палати.
Доводи про порушення Регламенту вважає безпідставними. Про свої права та обов`язки позивачка була ознайомлена до початку засідання Ради, що підтверджується її підписом під текстом документа з витягом прав та обов`язків. Оскаржене Рішення не може бути немотивованим, оскільки обставини про вчинення суддею дисциплінарного проступку одержали правову оцінку в рамках дисциплінарного провадження. Закон № 1798-VIII не встановлює обов`язку ВРП повторно досліджувати та оцінювати ці обставини на засіданні, на якому розглядається питання про звільнення судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України за поданням Дисциплінарної палати ВРП.
Щодо неможливості адвоката позивачки прибути на засідання зауважила, що ця обставина не перешкоджає розгляду питання про звільнення судді з підстав, про які йдеться в цій справі.
5. Колегія суддів заслухала пояснення представників сторін, дослідила надані ними докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень і встановила таке.
Указом Президента України від 19 серпня 1997 року № 856/97 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва строком на п`ять років.
Постановою Верховної Ради України від 11 липня 2002 року № 107-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.
08 грудня 2014 року до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшла заява ОСОБА_2 від 05 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1. відповідно до Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" у зв`язку з порушенням норм законодавства України під час прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього, як особи, яка була учасником масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.
04 серпня 2016 року до Вищої ради юстиції надійшла ще одна заява ОСОБА_2 , в якій він просив відкрити дисциплінарне провадження стосовно судді ОСОБА_1 та з урахуванням викладених фактів вирішити питання щодо порушення нею присяги судді.
ТСК було утворено для реалізації Закону України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (далі - Закон № 1188-VII).
У зв`язку з тим, що до закінчення своїх повноважень ТСК не прийняла щодо судді ОСОБА_1 рішення, згадані заяви на підставі частини п`ятої статті 5, частини чотирнадцятої статті 4 Закону № 1188-VII передано Вищій раді юстиції.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" і Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - закони № 1401-VІІІ та № 1402-VІІІ відповідно). 05 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1798-VІІІ.
З урахуванням вимог пункту 33 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ заяву ОСОБА_2 передано члену Першої Дисциплінарної палати ВРП.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
На думку дисциплінарного органу, встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи обставини дають підстави для висновку, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду клопотання у справі № 753/1705/14-к допустила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що позбавило учасника судового процесу можливості реалізувати надані йому процесуальні права, призвело до порушення прав людини і основоположних свобод, тобто порушення, визначені підпунктом "а" пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, що є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Проаналізувавши положення статей 106, 109 Закону № 1402-VІІІ, а також частини другої статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (втратив чинність) дисциплінарний орган констатував, що із внесенням змін до законодавства вид стягнення, що підлягає застосуванню до судді у зв`язку із допущенням поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, в тому числі в питаннях чесності та дотримання стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, за своєю суттю не змінився. У разі встановлення відповідних обставин до судді підлягало та підлягає застосуванню стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
На підставі встановлених під час перевірки обставини та відповідно до статті 126 Конституції України, статей 49, 50, 56 Закону № 1798-VIII, статей 106, 108, 109 Закону № 1402-VIII 16 листопада 2017 року Перша Дисциплінарна палата ВРП вирішила: 1) притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1; 2) застосувати до судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
ОСОБА_1 не погодилася з рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП, тому на підставі статті 51 Закону № 1798-VIII оскаржила його до ВРП.
17 квітня 2018 року ВРП ухвалила рішення, яким залишила без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 16 листопада 2017 року № 3692/1дп/15-17 про притягнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Це рішення відповідно до частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позивачка оскаржила до Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою від 24 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за цією скаргою.
14 червня 2018 року ВРП, розглянувши подання Першої дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду м. Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, ухвалила спірне Рішення, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді з вказаної підстави.
Суддя ОСОБА_1. оскаржила Рішення в порядку адміністративного судочинства до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.
6. Як згадано вище, позаяк спірне Рішення ухвалено за поданням Першої Дисциплінарної палати ВРП і обставини, які слугували цьому підставою, були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду (на дату звернення з позовною заявою про скасування Рішення), провадження в цій справі (№ 9901/689/18) ухвалою від 23 жовтня 2018 року було зупинено до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду судового рішення за наслідками розгляду справи за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 17 квітня 2018 року № 1174/0/15-17.
28 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила у справі № 11-585сап18 постанову, якою залишила без змін рішення ВРП від 17 квітня 2018 року № 1174/0/15-17.
У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду, з-поміж іншого, висловила згоду з висновками ВРП про те, що дії судді ОСОБА_1 під час розгляду справи № 753/1705/14-к і постановлення ухвали від 25 січня 2014 року про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів викликають сумнів у її неупередженості та дотриманні нею вимог щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин і вирішення цієї справи відповідно до закону.
У своєму рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала таке:
ВРП є органом, який уповноважений розглядати заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів), які ТСК передала до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою, однак не були нею розглянуті до створення ВРП;
ВРП не втручалась у суть постановлених судових рішення, а лише констатувала факт свавільних дій судді, зокрема невстановлення обставин, які підлягали обов`язковому з`ясуванню при розгляді справи та порушення прав осіб, які притягувалися до відповідальності;
ВРП відповідно до статті 58 Конституції України правильно застосувала трирічний строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки його застосування є заходом, який покращує становище судді порівняно з нормою, яка діяла на час постановлення суддею ОСОБА_1. ухвали від 25 січня 2014 року і не встановлювала строку для вирішення питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги;
суддя ОСОБА_1 з дати вчинення дисциплінарного проступку (25 січня 2014 року) перебувала у відпустках 210 днів та 144 дні - на лікарняному, а тому рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 16 листопада 2017 року прийнято в межах трирічного строку давності притягнення її до дисциплінарної відповідальності;
дії, які на час постановлення суддею ОСОБА_1. ухвали від 25 січня 2014 року розцінювались як порушення присяги, згідно із чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді. ВРП та її дисциплінарний орган правильно застосували до скаржниці дисциплінарне стягнення у виді подання про її звільнення з посади судді саме за вчинення нею істотного дисциплінарного проступку;
повноваження стосовно визнання конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України є виключною компетенцією Конституційного Суду України. Будь-яких рішень стосовно визнання неконституційним Закону № 1188-VII у цілому або окремих його положень Конституційний Суд України на дату притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та розгляду Великою Палатою Верховного Суду її скарги на рішення ВРП від 17 квітня 2018 року не ухвалював, тому твердження скаржниці про невідповідність положень цього Закону нормам Основного Закону України є необґрунтовані.
7. Отож, рішенням від 28 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду підтвердила правомірність рішення дисциплінарного органу ВРП щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та рішення ВРП за наслідками його перегляду.
На дату ухвалення спірного Рішення скарга судді ОСОБА_1 на рішення Ради від 17 квітня 2018 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати ще не була розглянута.
Водночас після того, як ВРП залишила без змін рішення Першої Дисциплінарної палати (в рамках дисциплінарного провадження щодо судді), остання внесла Раді подання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади, результатом розгляду якого є спірне Рішення, про скасування якого заявлено цей позов.
8. Відповідаючи на порушені в позовній заяві вимоги та доводи позивача по суті спору колегія суддів, з урахуванням досліджених в цій справі обставин, керувалася такими нормами законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 126 Конституції України встановлено підстави для звільнення судді, однією з яких є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3).
Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).
Порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIII.
Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог цього Закону.
За змістом частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: <…> 6) подання про звільнення судді з посади.
Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
За статтею 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Згідно з частинами першою, другою статті 115 Закону № 1402-VIII відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).
Відповідно до статті 1 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Вища рада правосуддя затверджує регламент Вищої ради правосуддя, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень (частина друга статті 2 Закону № 1798-VIII).
За змістом статті 3 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; <…> 3) забезпечує здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді; 4) утворює органи для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів; <…> 6) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; <…>.
Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону № 1798-VIII Вища рада правосуддя діє у пленарному складі, якщо інше не встановлено цим Законом.
Для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя.
Згідно з частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Вищої ради правосуддя або Дисциплінарної палати відповідно. Засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя.
Особа, питання щодо якої має розглядатися Вищою радою правосуддя, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом (частина п`ята статті 30 Закону № 1798-VIII).
На засіданнях Вищої ради правосуддя, Дисциплінарних палат ведуться протоколи та здійснюється повне фіксування засідання технічними засобами (частина сьома статті 30 Закону № 1798-VIII).
Згідно з частиною першою статті 33 Закону № 1798-VIII член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
За наявності таких обставин член Вищої ради правосуддя повинен заявити самовідвід.
За наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену Вищої ради правосуддя може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу (частина друга статті 33 Закону № 1798-VIII).
За частиною четвертою статті 33 Закону № 1798-VIII відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим до початку розгляду відповідного питання, справи. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду питання, справи дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) не могло бути відомо до початку розгляду.
Частиною першою статті 35 Закону № 1798-VIII встановлено, що рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень Вищої ради правосуддя визначаються цим Законом (частина друга статті 35 Закону № 1798-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 35 Закону № 1798-VIII оскарження рішення Вищої ради правосуддя не зупиняє його виконання, якщо інше не визначено законом.
Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржено до Вищої ради правосуддя (частина четверта статті 35 Закону № 1798-VIII).
Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 51 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
Право на оскарження до суду рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення Вищої ради правосуддя ухвалене за його скаргою (частина друга статті 52 Закону № 1798-VIII).