ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2020 року
м. Київ
справа №420/6391/18
адміністративне провадження №К/9901/22252/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дій або бездіяльності, стягнення суддівської винагороди за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, ухвалене в складі головуючого судді Балан Я.В., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Шевчук О.А., суддів Єщенка О.В., Федусика А.Г.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії або бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо ненадання відповіді на його заяву від 23 листопада 2018 року про здійснення виплати за вимушений прогул;
- стягнути на його користь із Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області суддівську винагороду за час вимушеного прогулу з 02 листопада 2016 року по 31 грудня 2018 року в розмірі 2170869 грн;
- допустити негайне виконання рішення cуду в сумі стягнення за один місяць в розмірі 89352 грн;
- встановити судовий контрою за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у двадцятиденний строк звіт про виконання рішення суду.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 травня 2018 року в справі №800/532/16, яке набрало законної сили 13 листопада 2018 року, визнано незаконною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1603-VІІІ про звільнення його з посади судді за порушення присяги, а скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку за вимушений прогул. ОСОБА_1 23 листопада 2018 року звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області із заявою про проведення йому оплати за вимушений прогул з моменту звільнення по даний час, проте станом на 07 грудня 2018 року відповіді на цю заяву ним не отримано і відповідну виплату йому не здійснено, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження ОСОБА_1 про неотримання від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області відповіді на заяву від 23 листопада 2018 року спростовуються матеріалами справи, які підтверджують своєчасне надання відповіді позивачеві. Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення суддівської винагороди.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року - без змін.
6. Залишаючи апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цій справі неможливо застосувати прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, а саме: висновки, які містяться у пункті 135 рішення у справі "Куликов та інші проти України" і пунктах 109, 131 рішення у справі "Олександр Волков проти України", у зв`язку з відсутністю ефективного засобу правового захисту, передбаченого статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на національному рівні відносно суддів, у тому числі позивача, які звільнені до внесення змін до Конституції України та прийняття Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності 30 вересня 2016 року. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області не може відповідати за заявленими вимогами у цій справі й підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_1 посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не вказують на факт його незаконного звільнення з посади судді, а скасування наказу про звільнення працівника згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) автоматично тягне за собою поновлення його на роботі (у даному випадку у списках суддів) та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку. Позивач уважає, що висновок суду першої інстанції про те, що він підлягав поновленню на роботі (у списках суддів) у спосіб, який би потребував рішення чи розпорядження будь-якого органу, є хибним. ОСОБА_1 також зазначає, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не визначає тривалість робочого часу судді, відпочинок, вихідні та святкові дні, а всі ці питання регулюються нормами КЗпП України, а тому вирішуючи цей спір, судам необхідно було керуватись саме КЗпП України. При цьому позивач указує, що питання щодо виплати суддівської винагороди за час вимушеного прогулу жодним чином не має пов`язуватися із поновленням на роботі і він має право на виплату суддівської винагороди за період незаконного звільнення не тільки на підставі КЗпП України, але і на підставі Європейської конвенції з прав людини, оскільки право на володіння та повагу до його власності, гарантоване статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції, було порушено. А тому, на думку ОСОБА_1, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови йому у виплаті суддівської винагороди за час вимушеного прогулу. Скаржник посилається на висновки Європейського суду з прав людини, які викладені у справі "Олександр Волков проти України", та окрему думку, викладену одним із суддів суду апеляційної інстанції, який входив до складу колегії суддів при розгляді цієї справи. Також ОСОБА_1 указує на ненадання судом апеляційної інстанції оцінки його обґрунтуванням та аргументам, викладеним у апеляційній скарзі. Зазначає, що замість питання належності до виплати заробітку за вимушений прогул суд апеляційної інстанції аналізував обґрунтованість звільнення ОСОБА_1 з посади судді.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року - без змін, оскільки вони, на думку відповідача, прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області вказує на те, що відповідь на заяву від 23 листопада 2018 року надана ОСОБА_1 на одинадцятий день після отримання відповідачем заяви. Щодо стягнення на користь позивача суддівської винагороди за час вимушеного прогулу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області зазначає, що станом на теперішній час у нього відсутні правові підстави для здійснення ОСОБА_1 такої виплати.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 08 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 24 липня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 28 липня 2020 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
12. ОСОБА_1 із серпня 1980 року по червень 1987 року працював народним суддею Луцького міського народного суду Волинської області.
13. Постановою Верховної Ради України від 29 листопада 2001 року №2869-ІІІ позивач обраний на посаду судді Київського районного суду міста Одеси безстроково та 27 грудня 2001 року він склав присягу судді.
14. Указом Президента України від 01 червня 2004 року №597/2004 ОСОБА_1 призначений на посаду заступника голови Київського районного суду міста Одеси.
15. Рішенням Вищої ради юстиції від 11 лютого 2014 року №92/0/15-14 вирішено внести до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги.
16. Вищий адміністративний суд України постановою від 19 червня 2014 року (справа №800/148/14) відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Вищої ради юстиції від 11 лютого 2014 року №92/0/15-14 про внесення до Верховної Ради України подання про його звільнення з посади судді Київського районного суду міста Одеси за порушення присяги.