1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



21 липня 2020 року

м. Київ

справа № 815/5842/15

касаційне провадження № К/9901/26704/18

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 (суддя Тарасишина О.М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016 (судді: Вербицька Н.В., Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення,



У С Т А Н О В И В:



ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просив скасувати: податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0022401701 про застосування на підставі пункту 4 статті 17 та статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" штрафних санкцій в сумі 39537,34 грн за порушення пункту 9 статті 3 та пункту 12 статті 3 цього Закону; вимогу від 18.09.2015 № 0022381701 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5851,95 грн; рішення від 18.09.2015 № 0022371701 про застосування на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" штрафних санкцій в сумі 292,60 грн за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску.



Обґрунтовуючи позов, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що він не вчиняв порушень вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Так, він здійснював облік товарних запасів, що підтверджується первинними документами: накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо. В акті перевірки контролюючий орган не виклав повного змісту порушень, посилання на конкретні норми цього Закону. Позивач також зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу про ненарахування та несплату ним єдиного внеску унаслідок заниження доходу через завищення витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, які обґрунтовуються несплатою ним до кінця звітного періоду коштів постачальнику. Наголошує на тому, що він мав право сформувати такі витрати без сплати грошових коштів, а також на тому, що витрати підтверджені первинними документами.



Одеський окружний адміністративний суд постановою від 17.11.2015 адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0022401701 в частині застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 39197,34 грн, скасував рішення від 18.09.2015 № 0022371701 про застосування штрафних санкцій в сумі 292,60 грн і скасував вимогу від 18.09.2015 № 0022381701 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 5851,95 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив. Вирішив розподілити судові витрати відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.



Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.02.2016 скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 та задовольнив позов частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0022401701 про застосування штрафних санкцій в сумі 39537,34 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив. Стягнув з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 535,92 грн за подачу апеляційної скарги, відстрочений судом апеляційної інстанції за ухвалою від 11.01.2016 до ухвалення судового рішення.



ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.



В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди не надали належної правової оцінки обставинам справи та ухвалили рішення з порушенням норм матеріального права: пункту 47.1 статі 47, пунктів 198.2, 198, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та норм процесуального права: статей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому посилається на обставини та висновки, викладені в акті перевірки, щодо зафіксованих контролюючим органом порушень.



Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.10.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.



Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.



Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.



Верховний Суд ухвалою від 20.07.2020 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 21.07.2020.



Відповідно до частин першої - третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.



Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.



Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.



Верховний Суд, переглядаючи судові рішення та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.



Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.



ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провела документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, який перебував на загальній системі оподаткування, за результатами якої склала акт від 04.09.2015 № 1899/15-54-17-01/3147709674, на підставі якого прийняла податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0022401701 про застосування штрафних санкцій, вимогу від 18.09.2015 № 0022381701 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та рішення від 18.09.2015 № 0022371701 про застосування штрафних санкцій.



За податковим повідомленням-рішенням від 18.09.2015 № 0022401701 до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 39537,34 грн, у тому числі:



в сумі 38177,34 грн на підставі статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог пункту 12 статті 3 цього Закону, що полягало у здійснені реалізації товарів в сумі 19088,67 грн, не облікованих у встановленому порядку;



в сумі 1360 грн на підставі пункту 4 статті 17 та статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог пункту 9 статті 3 цього Закону, що полягало у не здійсненні щоденного друку фіскального звітного чеку за 09.05.2014, 02.08.2014, 03.08.2014 та за 24.08.2014.



Відповідно до вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).



Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.



Відповідно до статті 6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб`єктів малого підприємництва. Обов`язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.



Отже, фізичні особи-підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону № 265/95-ВР були зобов`язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.



Така позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 11.06.2013 у справі № 21-147а13 за позовом фізичної особи-підприємця до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова ДПС, третя особа - ДПА у Харківській області, про визнання протиправним та скасування рішення.



Разом з тим положення Закону № 265/95-ВР не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказують на обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.



Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.



Суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження належного обліку товарів позивач надав до перевірки та суду першої інстанції книгу обліку товарів та витрат, прибуткові накладні (суцільним порядком) на товар, що реалізовувався через реєстратор розрахункових операцій. Згідно з наданим суду додатком до акту перевірки позивач передав контролюючому органу видаткові накладні, що містилися в одній папці, натомість контролюючий орган не довів суду ненадання позивачем до перевірки видаткових накладних на товар, який реалізовувався через реєстратор розрахункових операцій.



Відповідач у касаційній скарзі не наводить доводів на спростування зазначених судом апеляційної інстанції обставин та щодо неправильного застосування норм матеріального права, посилаючись лише на факт фіксування в акті перевірки такого порушення позивача як не ведення обліку товарних запасів.



Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність з боку позивача порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР та протиправність застосування до нього штрафних санкцій на підставі статті 20 цього Закону.



Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.



Відповідальність за невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання на зазначені в акті перевірки дати порушення (09.05.2014, 02.08.2014, 03.08.2014 та за 24.08.2014) передбачалась пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне порушення.


................
Перейти до повного тексту