РІШЕННЯ
Іменем України
17 липня 2020 року
Київ
справа №9901/135/19
адміністративне провадження №П/9901/135/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Блажівської Н.Є., Гімона М.М., Желтобрюх І.Л., Смоковича М.І.,
секретаря судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: представника позивача - Кротюка О.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 11 березня 2019 року звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ, Комісія) в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ВККСУ від 5 листопада 2018 року №1917/ко-18 про відмову судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у перегляді рішення Комісії від 7 червня 2018 року №127/зп-18; зобов`язати Комісію розглянути заяву ОСОБА_1 від 6 вересня 2018 року вх. №3844 по суті з урахуванням висновків суду; визнати протиправним та скасувати рішення ВККСУ від 13 лютого 2019 року №1/ко-19 про невідповідність судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 займаній посаді; зобов`язати Комісію допустити суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до подальшого проходження процедури кваліфікаційного оцінювання, а саме: "Дослідження досьє та проведення співбесіди", стягнення моральної шкоди в сумі 1000000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, з-поміж іншого, вказав що рішення Комісії №1917/ко-18 не містить будь-яких обґрунтованих, нормативно передбачених підстав для його прийняття щодо відмови в перегляді рішення ВККСУ.
Щодо оскаржуваного рішення ВККСУ №1/ко-19, то на думку позивача відповідно до пункту 8 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККСУ від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 (у редакції рішення ВККСУ від 13 лютого 2018 року №20/зп-18; далі - Положення №143/зп-16), суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.
За результатами виконання практичного завдання суддя ОСОБА_1 набрав менше мінімально допустимого бала (47 з необхідних 60), проте, на його думку, з урахуванням наведених положень пункту 8 глави 6 розділу II Положення №143/зп-16, його мали б допустити до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання ("Дослідження досьє та проведення співбесіди"), позаяк він набрав мінімально допустимий бал в межах всього етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" (121,25 з необхідних 105 балів).
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що Комісія на заяву судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 від 6 вересня 2018 року (вх. №3844) прийняла рішення про відмову в перегляді рішення ВККСУ від 7 червня 2018 року №127/зп-18 про затвердження результатів виконаного суддею практичного завдання, оскільки підстави для такого перегляду відсутні. Окрім того, не складення позивачем іспиту і не допуск його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди" є наслідком набрання суддею ОСОБА_1 менше 50 відсотків від максимально можливого балу за виконане практичне завдання.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 18 березня 2019 року прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, а саме щодо стягнення з ВККСУ моральної шкоди у розмірі 1000000 грн.
Ухвалою суду від 21 травня 2019 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2020 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ВККСУ про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії закрито в частині оскарження абзацу 4 резолютивної частини рішення Комісії від 13 лютого 2019 року №1/ко-19 щодо внесення до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1
Верховний Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень і матеріали судової справи, встановив таке.
Рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, до переліку яких включено суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1
Рішенням Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18 на 5 квітня 2018 року призначено проведення іспиту для суддів місцевих судів (адміністративна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, в якому брав участь позивач.
За результатом складення анонімного письмового тестування ОСОБА_1 набрав 74,25 бали, а за виконане практичне завдання отримав 47 балів.
Рішенням від 7 червня 2018 року №127/зп-18 Комісією затверджено результати складеного суддями 5 квітня 2018 року анонімного письмового тестування і практичного завдання, в тому числі і відносно судді ОСОБА_1
6 вересня 2018 року ОСОБА_1 подано до ВККСУ заяву (вх. №3844) про перегляд у пленарному складі рішення від 7 червня 2018 року №127/зп-18, ухваленого щодо результатів виконаного ним практичного завдання.
Комісія 5 листопада 2018 року прийняла рішення №1917/ко-18, яким відмовила судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у перегляді рішення ВККСУ від 7 червня 2018 року №127/зп -18.
13 лютого 2019 року Комісія прийняла рішення №1/ко-19, яким визначила, що суддя Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18; відмовила судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 1 лютого 2018 №8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішила внести до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Комісії від 5 листопада 2018 року №1917/ко-18 про відмову судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у перегляді рішення Комісії від 7 червня 2018 року №127/зп-18, колегія суддів виходить з такого.
Так, процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, яка була застосована до позивача, передбачена Законом України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №1402-VIII).
Частинами першою та п`ятою статті 83 Закону №1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 та від 4 листопада 2016 року №144/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення) та Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
Пунктом 1 Розділу І Положення визначено, що кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або оцінювання відповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями.
Розділ ІІІ Положення визначає порядок проведення кваліфікаційного оцінювання.
Кваліфікаційне оцінювання проводиться на підставі заяви судді (кандидата на посаду судді), поданої для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді, або рішення Комісії (пункт 1 Розділу ІІІ Положення).
Пунктами 35, 36, 37 Розділу ІІІ Положення передбачено, що рішення Комісії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для подальшої участі судді (кандидата на посаді судді) у процедурах, передбачених Законом. Рішення Комісії про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої участі судді (кандидата на посаді судді) у процедурах, передбачених Законом. Рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді є підставою для внесення подання до Вищої ради правосуддя з рекомендацією про звільнення судді з посади.
Оцінюючи викладене вище в сукупності, можна зробити висновок, що процедура кваліфікаційного оцінювання є триваючим у часі явищем, яке має свій початок і кінець, визначений приписами Закону №1402-VIII та Положення.
Згідно положень пункту 3 Глави І Розділу IV Порядку, учасник іспиту має право, зокрема, на: належні та безпечні умови проведення іспиту; завчасне отримання інформації про програму іспиту, порядок проведення іспиту, час та місце його проведення тощо; ввічливе та неупереджене ставлення до себе; користування іншими правами відповідно до закону та цього Порядку.
Законом України від 12 липня 2018 року №2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" частину другу статті 85 Закону №1402-VIII доповнено четвертим абзацом. Цим абзацом встановлено, що ВККСУ у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.
Вказаний закон набрав чинності 5 серпня 2018 року.
Аналіз вказаної норми закону дає підстави для висновку, що перегляд Комісією рішень, прийнятих палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання є додатковою гарантією дотримання принципів об`єктивності та повного з`ясування обставин, які визначені у Регламенті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (затверджений рішенням ВККСУ від 13 жовтня 2016 року №81/зп-16 (далі - Регламент). Як випливає з преамбули Регламенту, він визначає порядок роботи Комісії, спрямований на реалізацію повноважень, визначених Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", порядок підготовки, розгляду та ухвалення Комісією рішень, а також інші питання процедурної діяльності Комісії.
У своїй діяльності Комісія керується Конституцією України, Законом, цим Регламентом та іншими нормативно-правовими актами. Основними засадами діяльності Комісії є: верховенство права, законність, публічність, політична нейтральність, рівність прав учасників засідань, колегіальність ухвалення рішень, незалежність та неупередженість, об`єктивність, повне з`ясування обставин, обов`язковість рішень Комісії, право на оскарження рішень Комісії у передбачених Законом випадках (пункт 1.1. Розділу І Регламенту).
Враховуючи зазначені вище норми Закону №1402-VIII, Положення, Порядку та Регламенту, можна зробити висновок, що перегляд рішення, прийнятого палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання, може бути ініційовано особою, чиїх прав та інтересів воно стосується, зокрема, учасника кваліфікаційного оцінювання.
Відтак звернення судді до Комісії на підставі частини другої статті 85 Закону №1402-VIII є реалізацією ним права, передбаченого законом, про перегляд рішення, яке для ВККСУ набуває зворотного обов`язку з реалізації процедури перегляду такого рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що діяльність Комісії з кваліфікаційного оцінювання судді це триваюча у часі процедура, яка розпочинається відповідним рішенням та закінчується визначеним пунктами 35, 36, 37 Розділу ІІІ Положення рішенням, то реалізація права судді на подання заяви про перегляд рішення колегії, палати щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання, повинна відбутися до винесення одного з рішень:
• про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді;
• про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді;
• про невідповідність судді займаній посаді.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги те, що частиною п`ятою статті 83 Закону №1402-VIII покладено саме на ВККСУ повноваження з затвердження порядку кваліфікаційного оцінювання, то істотним є обов`язок Комісії визначити порядок реалізації положень частини другої статті 85 Закону №1402-VIII з перегляду рішень палати, колегій з щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.
Така необхідність обумовлена ще й тим, що право на перегляд рішень за наслідком виконаних учасниками іспиту практичних завдань було надано законом до закінчення процедури кваліфікаційного оцінювання, яка визначена Положенням та тривала відносно широкого кола осіб, відносно яких тривала процедура кваліфікаційного оцінювання.
Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 дано офіційне тлумачення положенню вказаної вище частини першої статті 58 Конституції України.
В пункті 2 мотивувальної частин вказаного вище рішення Конституційний Суд України вказав наступне:
"В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".
В рішенні від 5 квітня 2001 року у справі №3-рп/2001 Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини вказав: "Спір щодо конституційності статті 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону Конституційний Суд України вирішує таким чином. Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.".
Таким чином, суд відхиляє доводи представника ВККСУ про застосування зворотної дії закону у часі, оскільки таке по відношенню до позивача і процедури його кваліфікаційного оцінювання відсутнє.
Це обумовлено тим, що положення частини другої статті 85 Закону №1402-VIII набрали чинності з 5 серпня 2018 року, а заява позивача про перегляд рішення подана 6 вересня 2018 року - до закінчення процедури кваліфікаційного оцінювання позивача, яке пов`язане з прийняттям Комісією рішення від 13 лютого 2019 року №1/ко-19.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Комісії від 5 листопада 2018 року №1917/ко-18, судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 відмовлено в перегляді рішення ВККСУ від 7 червня 2018 року №127/зп-18 щодо результатів виконаного практичного завдання. У мотивувальній частині оскаржуваного рішення вказано, що підстав для перегляду рішення Комісії про затвердження результатів складеного учасником іспиту практичного завдання не встановлено.
Колегія суддів звертає увагу, що оскільки згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відмовляючи в перегляді рішення ВККСУ від 7 червня 2018 року №127/зп-18 Комісія повинна була керуватися нормами закону, який визначає підстави для відмови у перегляді відповідних рішень.
ВККСУ як в мотивувальній, так і в резолютивній частині свого рішення, не вказано жодної підстави, яка визначена законом як така, що надає можливість відмовити в перегляді рішення, прийнятого палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.
На невмотивованість оскаржуваного рішення Комісії від 5 листопада 2018 року №1917/ко-18 також вказує і та обставина, що ВККСУ після набрання чинності положень частини другої статті 85 Закону №1402-VIII не внесла жодних змін до Положення та Порядку, які визначають процедуру кваліфікаційного оцінювання, з метою нормативного врегулювання питання перегляду рішень колегій та палат, визначивши, в тому числі, підстави для відмови в перегляді рішень колегій або палат Комісії.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення ВККСУ від 2018 року №1917/ко-18 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо оскаржуваного рішення ВККСУ від 13 лютого 2019 року №1/ко-19 про невідповідність судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 займаній посаді, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 17 липня 2020 року про часткове закриття провадження у справі, колегія суддів виходить з такого.
В частині права позивача на звернення до суду з вказаним позовом та порушення його основних прав.
Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККСУ в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККСУ.
Згідно зі статтею 83 Закону №1402-VIII, кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККСУ з метою визначення здатності судді <…> здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: <…> рішення ВККСУ про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККСУ.
Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення, рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом №1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
Пунктами 10 та 11 розділу V Положення №143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.
Частинами другою, четвертою статті 84 Закону №1402-VІІІ передбачено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККСУ ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді <…>, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.
У частинах першій, другій статті 85 Закону №1402-VІІІ передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККСУ. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді <…> критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККСУ. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККСУ <…> зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
Відповідно до частин першої, другої статті 88 Закону №1402-VІІІ Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККСУ щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII, рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 101 Закону №1402-VIII, рішення ВККСУ можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
За правилами частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;