Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 991/1352/19
провадження № 51- 2608 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Мазура М. В.
за участю:
секретаря судового засідання Черниш А. І.,
прокурора Рябенко О. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року про повернення апеляційної скарги,у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000638 від 22 липня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Ісламської Республіки Пакистан, уродженця міста Файсалабад Ісламської Республіки Пакистан, який згідно матеріалів кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судамипершої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 26 грудня 2019 року ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) визнано винуватим у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 12 750 гривень (750 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).
Згідно з цим вироком, громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_2 умисно надав неправомірну вигоду службовій особі, щодо якої досудове розслідування проводиться в іншому кримінальному провадженні за вчинення такою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища, а саме у тому, що він, діючи умисно та з корисливих мотивів, на шкоду суспільним відносинам, що забезпечують нормальну службову діяльність у сфері надання державою вищої медичної освіти, у період часу з 23 лютого 2018 року по 01 березня 2018 року надав службовій особі, щодо якої досудове розслідування проводиться в іншому кримінальному провадженні, неправомірну вигоду у вигляді автомобіля марки/моделі "BMW X3" (VIN: НОМЕР_1 ) вартістю 1 276 270 гривень за вчинення ним в інтересах третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські освітні послуги" (далі - ТОВ "УОП") дій з використанням свого службового становища, а саме за підписання наказів про зарахування залучених в період часу з 01 січня 2018 року по 01 березня 2018 року ТОВ "УОП" іноземних громадян на навчання в Донецькому національному медичному університеті (далі - ДНМУ). Крім того, у період часу з 11 червня 2018 року по 06 липня 2018 року, ОСОБА_2, діючи умисно та з корисливих мотивів, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на надання неправомірної вигоди службовій особі - факт отримання неправомірної вигоди яким розслідується у іншому кримінальному провадженні, надав останньому неправомірну вигоду у вигляді автомобіля марки/моделі "BMW X5" (VIN: НОМЕР_2) вартістю 1 640 800 гривень за утримання ним від створення з використанням власного службового становища штучних перепон при оформленні ТОВ "УОП" іноземців на навчання в ДНМУ та від дострокового припинення співпраці ДНМУ з ТОВ "УОП".
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 26 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_2, повернуто останньому.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також заперечення інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ,посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Наголошує, що судом першої інстанції у вироку було встановлено факт надання ОСОБА_2 йому, як службовій особі, неправомірної вигоди, тому вказане дозволяє ідентифікувати його як особу, що отримала неправомірну вигоду від засудженої особи та створює преюдицію, оскільки є фактичним визнанням його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України. Зазначає, що у мотивувальній частині вироку є посилання на ст. 6 Статуту навчального закладу, що передбачає права та обов`язки ректора за посадою, яку він обіймає; вказано адресу та номер його службового кабінету, яким він користувався протягом лютого 2018 року; відображено допит у судовому засіданні ОСОБА_2, який повністю визнав свою вину та послався у своїх показаннях на ректора, що створював проблеми для зарахування студентів та задля їх усунення висував вимоги щодо придбання автомобілів; є посилання на протокол огляду документів від 19 січня 2019 року, згідно якого оглянута нотаріальна довіреність від 26 липня 2018 року, що містить прізвище, ім`я та по батькові його дружини; є посилання на протокол огляду від 23 березня 2019 року, інформаційного змісту відеореєстратора "НІКВІСІОН", згідно якого зафіксовано, що 18 жовтня 2018 року, 19 жовтня 2018 року його дружина перебувала за кермом позашляховика чорного кольору марки "BMW", а також службова особа тобто він, перебувала за кермом позашляховика чорного кольору марки "BMW" в період з 18 грудня 2018 року до 05 січня 2019 року.
У запереченні на касаційну скаргу прокурор просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни. Вказує на те, що згідно вироку суду першої інстанції неможливо достовірно встановити, що він стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_1, оскільки в ньому відсутня інформація, яка б дозволила ідентифікувати останнього. Зазначає, що у вироку не вказано, чиї посадові обов`язки визначає ст. 6 зазначеного Статуту, а тому ідентифікувати ОСОБА_1, як службову особу, щодо якої досудове розслідування проводиться в іншому кримінальному провадженні, неможливо. Посилається на те, що в мотивувальній частині вироку зазначено адресу та номер кабінету службової особи, однак не вказано кабінету якого підприємства, установи чи організації, а також якої саме службової особи. Також посилається на те, що в своїх поясненнях засуджений ОСОБА_2 неодноразово згадує ректора, однак не вказує якого навчального закладу, в якому регіоні він здійснює свою діяльність та не називає будь-яких конкретних ознак. Наголошує, що у вироку суду ОСОБА_1 як ректор ДНМУ не згадується, а також не зазначено будь-яких фактичних даних, що дають змогу його ідентифікувати.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Рябенко О. І. проти касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції відповідно до ст. 438 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону у зв`язку із поверненням його апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції, оскільки вважає що оскаржений вирок стосується його прав та інтересів.
Так, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.